Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 11:03

Бережись автомобіля, пішохода чи ДАIшника? Або Неоголошена війна на дорогах.


Ірина Біла Кожні 16 хвилин в Україні трапляється ДТП, майже що дві години на українських дорогах гине людина. Чому і чи можна змінити цю тривожну статистику?

Слухати:

Ірина Біла: Україна входить до групи країн найвищого ризику для пішоходів. Кожні 16 хвилин в країні трапляється ДТП, майже що дві години в них гине людина.

Про причини неоголошеної війни на українських дорогах та можливі шляхи зменшення тривожної статистики і піде мова в сьогоднішній програмі.

Кілька років тому Сашко з сім’єю, дружиною та сином, якому ще не було і року, потрапив у ДТП. За кермом авто був їхній друг і партнер по бізнесу.

Проігнорувавши попереджувальний знак про погіршення дороги, водій вирішив не збавляти і так невисоку, на його думку, швидкість.

Результат: не впоравшись з кермом машина врізалася в дерево. Вижили всі, крім немовляти. Невдовзі бізнес розпався, а згодом і родина.

Зараз про трагедію нагадує поминальний вінок на дереві. Проте він один з багатьох, які часто зустрічаються на трасі.

За європейською методикою розрахунку, загибель і травмування більш, ніж шістдесяти тисяч громадян України завдають страждань мінімум мільйону осіб з врахуванням членів сімей постраждалих.

В Україні лише за 10 місяців нинішнього року сталося понад 37 тисяч аварій, травмовані понад 46 тисяч. Загинули 5 415 людей.

Про головні причини ДТП розповідає начальник відділу профілактики аварій ДАІ Геннадій Гребньов.

Геннадій Гребньов: Порушення правил дорожнього руху, перевищення швидкості, порушення правил переїзду перехресть, недотримання безпечної дистанції руху, але найпоширеніші – це перевищення швидкості, виїзд на зустрічну смугу руху.

Ірина Біла: В містах найчастіше трапляються аварії з 17 до 23-ої години, коли люди повертаються з роботи. У цій порі зіткнення відбуваються що дві хвилини, а з потерпілими кожні вісім.

Найбільш аварійними місяцями є липень і серпень. Особливо в Криму, - стверджує тамтешній кореспондент Радіо Свобода Володимир Притула.

Володимир Притула: Взагалі Крим і кримчани мало чим відрізняються від водіїв з інших регіонів. Тут так само багато “ліхачів” різних, які люблять з великою швидкістю їздити і “підрізати”, і так далі.

Але особливо загострюється ситуація на кримських дорогах улітку, коли сюди приїжджає дуже багато відпочиваючих і дуже багато “крутих” автомобілів з “крутими” номерами, переважно з донецькими або київськими, які вважають, що вони є господарями життя, тому для них правил дорожнього руху практично не існує, і їздять просто як хто хоче.

Особливо небезпечна траса на Ялту з Симферополя, з Ялти до Севастополя, де ці іномарки, переважно “круті”, не просто їздять, а “літають”.

Коли “літають” ці “круті” автомобілі, особливо “джипи” з “крутими” номерами, в тому числі й іноземними, московськими, то там просто хоч не виходь на дорогу.

Паркуються хто і де як хоче. Коли біля придорожніх ресторанів важко проїхати, бо хто як хоче ставить автомобілі дорогі великі.

Ірина Біла: Не набагато краща культура водіїв і на Харківщині, яка входить в трійку найбільш аварійних областей України. Тому, як радить моя харківська колега Вікторія Маренич, навіть переходячи вулицю на зелене світло, варто озирнутися по боках.

Вікторія Маренич: Якщо ви пішохід і бачите зелене світло світлофора, то не поспішайте вирушати через дорогу – у Харкові обов’язково на перехресті вискочить машина, водій якої, можливо, страждає дальтонізмом, а, можливо, взагалі нічим не страждає у плані знання правил дорожнього руху.

Є думка, що культура водіння авто – це частина загальної культури людини.

Жінка: І так, як її немає навколо, так її немає і на дорогах. Постійно зустрічаєшся із хамством, неповагою з боку водіїв і пішоходів.

Чоловік: Культура водіння притаманна будь-якому водію, якому притаманна культура взагалі. Якщо культура відсутня, то її немає і у людини, котра веде машину.

Вікторія Маренич: Також є думка, що кількість ДТП не залежить від знання правил дорожнього руху. Водії зі стажем говорять, що дорогу потрібно відчувати, а це приходить лише із досвідом, а він народжується через культуру водіння.

І наостанок. Якщо ви за кермом і попереду на перехресті зелене світло, то не поспішайте рушити з місця, бо обов’язково той, хто не встиг чи дуже поспішає, вам “підріже” дорогу. І найстрашніше, якщо він таки страждає на дальтонізм.

Ірина Біла: А ось кореспондент Радіо Свобода в США Юрій Дулерайн навпаки, відзначає надзвичайно високу культуру тамтешніх водіїв. Інакше, як підкреслює він, в країні з такої величезною кількістю машин було б просто не можливо їздити.

Юрій Дулерайн: Культура водіння на американських дорогах надзвичайно висока.

Що мене вразило, коли я вперше приїхав до Нью-Йорка, то це те, що навіть тоді, коли людина переходить вулицю не на перехресті, а просто посеред вулиці, то машини зупиняються і дають пройти. Завжди поступляться пішоходові. Водії підкоряються сигналам світлофора.

Дивна річ. Я пригадую, як їхав через Централ Парк нью-йоркський. Десь друга ночі була. Червоне світло. Я зупиняюся. Зупиняється і ще одна машина. Поруч з нею зупиняється ще одна машина. На перехресті нікого немає. Поліцейських теж немає. Але все одно водії стоять і чекають поки буде зелене світло. Це правило. Ірина Біла: Утім, чемність та дисципліну водіїв неабияк стимулюють і відеокамери, установлені на перехрестях. В разі порушення правил водієм, вони нагадують про це штрафом.

Про свій сумний досвід проїхати на жовте світло згадує Юрій Дулерайн.

Юрій Дулерайн: Я один раз їхав в Брукліні і хотів, як водії кажуть, “побити жовте світло”. Не побив. Я вискочив на перехрестя і його проскочив, але вже червоний ліхтар загорівся на світлофорі.

Що ви думаєте? За два тижні я отримую листа від управління автомобільного руху. В цьому листі три фотографії. Перша фотографія, де мій автомобіль по середині перехрестя. Друга фотографія, де мій автомобіль, який проскочив перехрестя. Третя фотографія – це збільшене фото мого номерного знаку. Тут же купон на штраф.

Ірина Біла: Відеокамери на перехрестях встановлені і в багатьох українських містах. Але через них інспектори ДАІ лише можуть спостерігати ситуацію на дорогах і якомога раніше виїздити на місце аварії.

Підставою ж для притягнення до відповідальності правопорушників може бути лише протокол ДТП. Як він складається на місці події, бачила моя колега Наталя Коваленко.

Наталя Коваленко: Зараз 10-та година ранку. Я їду в автомобілі ДАІ на виклик. За попередніми даними на вулиці Луговій 9 сталася аварія, де зіткнулося два автомобілі.

Ось ми під’їжджаємо. Ліворуч в лавку автобусної зупинки всією “задньою” частиною вперлася червона “Таврія”.

Що сталося? Водію цього автомобіля Іванові 28 років. За кермом він всього лиш 5 місяців.

Іван: Заклинило гальма. Зупинився. Поломка автомобіля. Відійшов у бік, аби викликати евакуатор. “Влетів” ЗАЗ “Деу”.

Наталя Коваленко: З ним були і пасажири, які теж нічого не бачили.

Пасажир: “Деу” “врізалася”, і автомобіль відкинуло аж сюди, з другої смуги дороги.

Наталя Коваленко: Посередині проїжджої частини стоїть ЗАЗ “Деу”, передня частина якої розбита вщент. Власнику цього авто Олексію 24 роки. Він вдягнений у чорну шкіряну куртку, світлу сорочку, краватку та чорні окуляри, які не знімав навіть тоді, коли розмовляв зі мною. Водить автомобіль Олексій з березня цього року.

Що ж сталося? Чи не постраждав хтось у Вашому автомобілі?

Олексій: Сталося несподівано. “Таврія” просто стояла на проїжджій частині. Я нічого не помітив. Я їхав за якось машиною, яка різко з’їхала. Після цього я вже не встиг нічого зробити, тільки побачив “зад” “Таврії”. Намагався з’їхати на крайню смугу, але все-таки зачепив її.

Був батько. Він трішечки роздер лоба. І все. Нічого страшного. Він поїхав на роботу.

Наталя Коваленко: Держінспектори вже на місці пригоди і складають протоколи. Пояснювали ситуацію вони не охоче, бо висновки, за їх словами, робити ще рано.

Держінспектор: Зараз я не можу ще сказати, бо ще не робили заміри. Коли зробимо заміри, тоді буде зрозуміло все.

Хто винен? Я ще не читав їх пояснень того, із-за чого це все виникло. Так що треба виконувати правила дорожнього руху переш за все.

Зазвичай мало їх штрафують.

Наталя Коваленко: На виклики інспектори виїжджають частенько: в день близько 6 разів, а взимку навіть більше 10.

Ірина Біла: Однією з причин аварій багато водіїв називають погані дороги. Численні вибоїни, а часом і просто ями на автошляхах, відсутність належного ремонту вочевидь не сприяють зменшенню ДТП. Але найчастіше відбуваються аварії в місцях перетину автотрас з населеними пунктами.

Ось як бачить часткове вирішення цієї проблеми заступник голови Державної служби автодоріг України Євген Прусенко.

Євген Прусенко: Найкращий вихід – це надземні пішохідні переходи, бо підземні дуже дорогі, з облаштуванням обов’язково розділюючих пішохідних огороджень чи сіток по осьовій дорозі. Чому? Бо дуже багато випадків, коли при наявності надземного пішохідного переходу переходять люди безпосередньо під мостом і попадають під колеса.

Зважаючи на те, що дисципліна водіїв залишається ще не такою, як хотілося б, швидкість, як правило, вище за 60 чи 80 км в залежності від того, який це населений пункт, то люди гинуть.

Ірина Біла: В збільшенні кількості аварій на залізничних переїздах Євген Прусенко знову ж таки звинувачує недисциплінованих водіїв.

Євген Прусенко: Це проблема, тому що в цьому році на залізничних переїздах майже за 10 місяців сталося вдвічі більше аварій, ніж минулого.

Зрозуміло, можна говорити, що причина – це недисциплінованість водіїв. Так воно і є. Вже доходить до того, що збивають шлагбаум закритий, з мигаючими вогнями виїжджають на залізничні переїзди.

Ірина Біла: Частою причиною ДТП стають і пішоходи. Статистика засвідчує, що кожен десятий з них під час переходу вулиці порушує правила дорожнього руху.

Перевірити, чи насправді це так, ми вирішили у перехожих на столичних вулицях.

Респондент: Зараз не порушую. Справа в тому, що є таке: не порушуй Божий закон і загальноприйняті закони. Дотримуюся цього десь 2-3 роки. Стою, коли треба зачекати.

Респондент: Часто порушую. На червоне світло переходжу тільки тоді, коли біля мене немає автомобіля.

Респондент: Завжди. Нам ще жити треба.

Респондент: Я переходжу завжди там, де “зебра”, завжди чекаю. Я не чекаю, коли мене зіб’є машина. Знаючи культуру наших водіїв, я перестраховуюся двічі.

Респондент: Іноді поспішаєш і порушуєш.

Респондент: Намагаюся. По тій причині, що маю малих дітей і мушу показувати своїм прикладом, щоб не перебігали, тому що трапляються дуже жахливі історії.

Ірина Біла: Нині ймовірність потрапити в дорожньо-транспортну пригоду зі смертельним наслідком в Україні вп’ятеро вища, ніж у західноєвропейських країнах. “І ця статистика навряд чи покращиться, поки лишатимуться такі гуманні методи покарання і мізерні штрафи для правопорушників,” - переконаний начальник відділу профілактики аварій ДАІ Геннадій Гребньов. Геннадій Гребньов: Для того, щоб ефективніше протидіяти аварійності, впливати на стан аварійності в державі, то, звичайно, тут треба вживати комплекс заходів, серед яких і вдосконалення чинного законодавства у сфері безпеки дорожнього руху.

Для того, щоб ситуація змінилася і штрафи було збільшено, необхідно, щоб ВРУ прийняла відповідний законопроект. Цей законопроект, який ініційований Кабміном, наразі зареєстровано у парламенті і знаходиться на розгляді у відповідних парламентських комітетах. Ірина Біла: Урядовці вирішили рішуче боротися з аварійністю на українських дорогах і розробили Державну програму підвищення безпеки дорожнього руху. Але на її впровадження потрібні час і кошти. А їх як завжди бракує.

А тим часом кількість автомобілів в країні зростає. За підрахунками, вже через 10 років їх збільшиться вдвічі.

Якщо пропорційно зросте і дорожній травматизм, то навряд чи це покращить демографічні показники, які і так не вселяють оптимізму.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG