Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 00:29

Американська преса майже не сумнівається в «руці Москви» у вбивстві Олександра Литвиненка


Юрій Дулерайн Нью-Йорк, 27 листопада 2006 (RadioSvoboda.Ua) — Трагічна загибель Олександра Литвиненка, отруєного в Лондоні, залишається однією з головних тем засобів масової інформації у Сполучених Штатах.

Американський уряд поки що від коментарів утримується. Том Кейсі, представник Державного департаменту, заявив на брифінгу, що його відомство сподівається отримати відповідну інформацію від уряду Великої Британії, оскільки Литвиненко був британським громадянином. Очевидно, Вашингтон очікує результатів розслідування.

Коментатори бачать руку Москви

Тим часом мало хто з американських оглядачів сумнівається в так званій «руці Москви», тобто в тому, що колишнього офіцера російської служби безпеки вбили за наказом Луб’янки. Цей висновок вони ґрунтують насамперед на історичних прикладах застосування отрути радянськими спецслужбами. Причому КДБ надавало перевагу отрутам, що майже не залишали слідів.

Коментатор телемережі новин «ФоксНьюз» Білл О’Райлі у програмі «Фактор О’Райлі» нагадав про вбивство в Німеччині лідера ОУН Степана Бандери 1959 року. Вбивця вистрілив в обличчя Бандери зарядом ціанистого калію і, якби не зізнання розкаяного агента КДБ Сташинського, всі б і досі вважали, що то був звичайний інфаркт.

Після розпаду Радянського Союзу колишній генерал КДБ Калугін розповів, як його установа допомогла болгарам 1978 року вбити письменника-дисидента Георгія Маркова екзотичною рициновою отрутою, впорскнутою у ногу жертви у лондонському натовпі вістрям парасольки.

Москва категорично заперечує причетність до отруєння Литвиненка: мовляв, після закінчення Холодної війни російські спецслужби відмовилися від застосування вбивства як засобу боротьби з політичними супротивниками.

Але О’Райлі нагадав, як щойно в лютому 2004 року два російські агенти, пізніше викриті, вбили чеченського лідера Зелімхана Яндарбієва в арабському еміраті Катар бомбою, підкладеною в його авто.

Сера Лайолл пише в «Нью-Йорк Таймз»: «Отруту як ефективну зброю вбивства... останніми роками активно використовували у колишньому радянському блоці. Наприклад, Юрій Щекочихін, журналіст, що писав про корупцію в Росії, зненацька помер у липні 2003 року… Його колеги стверджували, що від отрути. Нинішнього президента України Віктора Ющенка отруїли діоксином у 2004 році, але вижив і вступив на посаду попри опозицію з боку президента Путіна».

Незвичне вбивство

«Нью-Йорк Таймз» додає аналітичний нарис Дональда МакНіла про радіоактивний матеріал полоній-210, за допомогою якого вбили Литвиненка. МакНіл пише, що цей матеріал надзвичайно важко доступний: щоб отримати достатню кількість, яку виявили в організмі Литвиненка, треба такий ядерний реактор, що може обстрілювати нейтронами метал вісмут. МакНіл каже: «Полоній-210 у 250 мільйонів разів токсичніший, ніж ціанистий калій, тож частка, менша, ніж пилинка, є смертельною».

Доктор наук Лі Кантрелл, токсиколог, директор Системи контролю отрути в Сан-Дієґо, Каліфорнія, каже в інтерв’ю «Вашинґтон Пост»: «Це якась дикість. Наскільки я знаю, (полоній-210) ніхто ніколи не застосовував як отруту. Його вельми важко отримати, крім, певно, в якійсь таємній лабораторії КДБ». Науковець перевірив усі публікації про вбивчі якості радіоактивної отрути і знайшов лише одну, датовану 1994 роком — та й ту російськомовну.
XS
SM
MD
LG