Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 11:56

Кардинал Любомир Гузар: «У Брюсселі я хочу розказати тутешнім урядовцям про певні наші проблеми».


Наталія Вікуліна Брюссель, 27 листопада 2006 (RadioSvoboda.Ua) – У Брюсселі перебуває з візитом голова Української греко-католицької церкви, кардинал Любомир Гузар. Він проводить зустрічі з представниками інституцій Євросоюзу. У понеділок кардинал зустрівся з Комісаром ЄС з освіти та культури Яном Фігелем. А у вівторок Любомир Гузар має виступити з лекцією «Євросоюз, його цінності і кордони: погляд з України».

Блаженніший Любомир Гузар, Глава УГКЦ.
Радіо Свобода запитало в Глави Української греко-католицької церкви, що змушує його перейматися суспільно-політичними справами України.

- Бачите, політичні, суспільні чи культурні справи належать до життя, до людського життя. І тому церква не може, так би сказати, стояти осторонь всього того, що в якийсь спосіб має вплив на людське життя. Так що церква завжди, чи хоче, чи не хоче, мусить звертати увагу на все те, що допомагає людині бути собою, розвернути свої таланти, жити гідно, жити у спільноті, мирно, в злагоді. Церква – це не є тільки молитва, це не є тільки бути в храмі. Церква допомагає людині знайти Бога, знайти спасіння. Деякий час свого життя людина перебуває в церкві, на молитві, а поза тим мусить жити, мусить розв''язувати багато конкретних проблем щоденного життя, свого життя, сімейного життя, дітей і престарілих, і всіх. І тому це не є щось для мене особливе. Це є тільки частина, можна сказати, моїх обов''язків також і на ті речі звернути увагу.

- Ваше Блаженство, а яка мета Вашого візиту до Брюсселя?

- Я користаюсь нагодою, що можу зустріти представників Європейського союзу, така мені трапляється нагода завдяки нашому представництву тут. І хочу прямо довідатися, а також і розказати тутешнім урядовцям про певні проблеми, які ми зустрічаємо і які не є виключно внутрішньоукраїнські, але які загальноєвропейські. Бо багато з тих проблем трудно розв''язувати виключно в рамках, скажімо, нашого власного побуту в Україні чи навіть нашої української влади. Я дам, може, такий конкретний примір: студії наших молодих людей поза межами України, щоб вони могли відповідно до своїх здібностей легко вступати до університетів в інших країнах, щоб вони могли мати візи, могли мати, може, фінансову допомогу для свого навчання… Тож нас цікавлять проблеми, що не можемо розв''язати виключно на території української держави.

- Що, на Вашу думку, є головною причиною конфесійного розколу в Україні? Політика?

- Скажімо так: це є на двох рівнях. Політика дуже багато псує нам, скажу так. Політика не в найкращому розумінні цього слова. Бо політика це є щось шляхетне, але коли маємо, так би сказати, інтереси, дуже вузькі інтереси, то вони противляться загальному добру. І тоді вони стають поганою політикою. Безумовно, що такі елементи такої поганої політики, таких вузьких інтересів зацікавлень псують нам цілу атмосферу співжиття людей віруючих. Це на такому, так скажу, рівні чисто земному. Ще є далеко глибший рівень того всього. Який не розв''яжемо тут у Брюсселі, в Євросоюзі. Це є, так би сказати, наш людський гріх, наші людські немочі, коли ми ставимо певні людські вартості вище від Божих вартостей і цінностей. І тим самим також створюємо заколот, незгоду, а навіть у найгіршому випадку і ненависть.

- Чи контакти між УГКЦ та УПЦ Московського патріархату є достатніми на сьогодні? Яка перспектива цього діалогу?

- Бачите, на рівні формальному – мінімальні. Дуже малі, практично сьогодні не маємо контактів формальних між церквами як такими. Але маємо контакти на рівні, що торкається освіти молоді. Всі ми разом, провідники християнських церков, порішили, щоб цей рік також був роком захисту духовного виховання дитини. І в цьому ми співпрацюємо, навіть дуже тісно співпрацюємо. На такому формальному рівні – немає контакту, на такому практичному, майже, я б сказав, побутовому рівні – є дуже тісна співпраця і з Українською православною церквою Московського патріархату, і з іншими церквами.
XS
SM
MD
LG