Доступність посилання

11 грудня 2016, Київ 05:01

Французька преса про Голодомор в Україні 1932-33 років.


Тарас Марусик Київ, 27 листопада 2006 (RadioSvoboda.Ua) – Французька преса традиційно приділяє не надто багато місця Голодоморові в Україні в 1932–33 роках. І цьогорічне вшанування пам’яті жертв цієї страшної трагедії не було винятком. Наприклад, газета “Le Figaro” не присвятила цьому жодного матеріалу. Натомість інший загальнонаціональний щоденник, “Le Monde”, надрукував два матеріали, зокрема, свідчення тих, хто пережив Голодомор.


“Табу на український “Голодомор”. Так називається головна стаття на цю тему, безпрецедентна для французької преси за глибиною аналізу, причому слово “Голодомор” подане без змін французькими літерами, а в дужках зазначено, що в перекладі з української це означає “винищення голодом”. “Ця сторінка сталінської ери, – пише “Le Monde”, – позначена багатомільйонними смертями, в основному, в Харківській і Дніпропетровській областях. Цьогорічне вшанування жертв як ніколи політичне”.

Газета наголошує, що президентський законопроект надійшов у Верховну Раду України в той момент, коли Віктор Ющенко готується розірвати угоду з урядом, підписану в серпні ц. р., зокрема, “з проросійською партією Віктора Януковича, яка представляє якраз тих російськомовних, батьки яких приїхали в Україну на постійне проживання, щоб заповнити демографічне “кровопускання” за допомогою голоду”.

“Le Monde” нагадує, що з десяток країн уже офіційно визнали голод в Україні геноцидом, одначе Франції, яка “любить видавати закони на історичні теми”, у цьому списку немає. Газета цитує негативну відповідь міністра закордонних справ Франції в 2005 році на письмовий запит одного сенатора.

Французькі історики дають свої оцінки Голодомору в Україні

Політична експлуатація цієї теми, зазначено в статті газети “Le Monde”, не полегшує роботи істориків. Зараз у Франції триває дискусія на цю тему, причому спектр поглядів дуже широкий. Наприклад, історик Анні Лякруа-Різ із університету Париж-7, марксистка, близька до комуністичної партії, Голодомор називає “брехнею і німецько-польсько-ватиканською кампанією”. На її думку, в 1932-33 роках в Україні був неврожай, внаслідок якого влада вдалася до строгого розподілу пайків. Коли ж журналіст щоденника телефонував до неї, жодного коментарю одержати йому не вдалося.

“Le Monde” зазначає, що голод вразив ті області, в яких було “найбільш вороже ставлення до колективізації і які були вогнищами українського націоналізму”. Газета цитує також слова відомого історика Стефана Куртуа, автора “Чорної книги комунізму”, який вважає голод в Україні спланованим та організованим. Його слід вважати “класовим геноцидом”.

Інший історик Ів Тернон, книжка якого про геноциди в 20-му столітті вийде на початку наступного року, переконаний, що то був “геноцид шляхом голоду. Навіть якщо вважати, що від насильницького голоду вмерло 5 мільйонів осіб, це був, безумовно, геноцид”.

“Le Monde” наводить також думки ще одного відомого історика Ніколя Верта, який довго був обережним щодо того, як кваліфікувати Голодомор. Останні архівні дані, зокрема, листи Сталіна, які стали доступними, змінили його думку. Тепер Ніколя Верт схиляється до того, що це був геноцид: “Щодо інших голодів на території СРСР, український вирізняється волею викорінити націоналізм і покарати селян”.

“Найжахливіший голод серед тих, які Європа зазнала в 20 столітті”

Газета “Liberation” подає цифру в 10 мільйонів українців-жертв Голодомору або чверть населення тодішньої радянської республіки. Газета називає трагедію 1932–33 років “найжахливішим голодом серед тих, які Європа зазнала в 20 столітті”. “Українські керівники, – зазначила “Liberation”, – вважають, що цей голод був штучним і мав за мету ослабити, навіть ліквідувати українську націю”.

А тижневик “Nouvel observateur”, за агентством AP, пише, що “Київ хоче, щоб ця драма була визнана геноцидом, яким диригувала Москва”.
XS
SM
MD
LG