Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 00:39

Посол США Вільям Тейлор: «Візит Януковича до США буде успішним».


Мар’яна Драч Київ, 28 листопада 2006 року (Radio Svoboda.Ua) – Збираючись за океан, український прем’єр сказав, що Україна має будувати стратегічні відносини зі Сполученими Штатами. Віктор Янукович каже, що для нього матиме принципове значення його візит до США, який запланований на 3-7 грудня. А які настрої панують у Вашингтоні, чи пам’ятають там передвиборчі заяви про “американські валянки” й “наколоті апельсини”, чи може вже готують “червоний килим” для української делегації? Про це, серед іншого, Радіо Свобода розпитувало у посла США у Києві Вільяма Тейлора.


Р.С.: Чи Сполучені Штати зараз вважають Україну своїм стратегічним партнером?

В.Т.: Так, Сполучені Штати розглядають Україну як стратегічну державу. І тут є багато різних аспектів. Упродовж років, особливо останніх двох років, народ України продемонстрував сильну волю до незалежності і демократичної форми правління. Це в стратегічних інтересах Сполучених Штатів і світу.

Р.С.: За попередньою програмою, президент Буш не планує бачитися з прем’єром Януковичем у Вашингтоні. Чи тут справа лише у протоколі, чи це все-таки політичне рішення?

В.Т.: Це протокольне рішення. Партнером президента Буша в українській владі є звичайно президент Ющенко. У нас немає прем’єра, але є віце-президент. Прем’єри, які відвідують Вашингтон, зазвичай зустрічаються з віце-президентом і мають вельми плідні переговори. Віце-президент Чейні дуже зацікавлений у демократичній і стратегічній складовій України. Він дуже зацікавлений познайомитися з новим прем’єром та з‘ясувати деякі питання, в яких добре обізнаний прем’єр. Це, зокрема, енергетика, відносини з Росією. Прем’єр зробив деякі коментарі стосовно ролі України щодо НАТО. Все це дуже цікавить віце-президента і гадаю, що зустріч буде вельми плідною.

Р.С.: Стосовно енергетики, Сполучені Штати раніше пропонували Україні допомогу, щоб забезпечити прозорість в енергетиці. Наскільки мені відомо, відповіді на це від українських урядовців так і не було. Чи Ви розумієте, чому?

В.Т.: Питання енергетичною безпеки – це ключове питання для України, ключове питання для Європи і також цікаве питання для США. Ми пропонували допомогу щодо прозорості, але також робили інші пропозиції, на які була відповідь. Наприклад, щодо ядерної безпеки. Протягом останніх кількох років Сполучені Штати проводять експеримент разом з Україною на її атомних станціях, щоб побачити, чи американська компанія “Westinghouse” спроможна виробляти ядерне паливо, сумісне з українськими атомними станціями. Цей експеримент проводиться кілька років і ще кілька років триватиме (зараз його продовжують, бо поки що він іде успішно). Якщо цей пілотний проект спрацює, то Україна матиме два джерела ядерного палива – російське та американське. Це добре для енергетичної безпеки України, адже диверсифікація – це її ключовий елемент.

Ще один приклад доброго відгуку від української влади – це розробка покладів нафти і газу. В України є великий потенціал розробляти свої ресурси. Американська компанія виграла контракт на глибоководне буріння у Чорному морі, значно глибше, ніж це робилося раніше. Зараз точиться дискусія між цією компанією та українським урядом щодо умов розподілу нафтогазових ресурсів.

Р.С.: Ви говорите про компанію ”Vanco”. Але останнім часом українські посадовці почали запрошувати російську компанію “Газпром” до розробки чорноморського шельфу. На що тоді розраховують США?

В.Т.: Ми не маємо підстав вважати, чи навіть підозрювати, що контракт між “Vanco” та українським урядом не буде виконаний. Це нормальна процедура – спершу оголошувати контракт (що сталося навесні), а потім домовлятися про умови розподілу ресурсів, і зараз ці переговори тривають. І ми сподіваємося, що ці перемови скоро завершаться.

Р.С.: Ключове питання для України – СОТ. Що необхідно зробити для того, щоб Україна могла швидко долучитися до цього торговельного клубу?

В.Т.: Це дуже важливий торговельний клуб. Чітко зрозуміло, що українці загалом та українська влада зокрема усвідомлюють значення цього торговельного клубу. Це ясно з огляду на швидкість, з якою Верховна Рада ставиться до необхідного законодавства. Щодо Вашого конкретного запитання, то тут важливі два моменти. По-перше, необхідно схвалити закони, щоб Україна відповідала вимогам СОТ. 12 із них уже схвалені, цього тижня Верховна Рада може розглянути ще 8. І якщо це станеться, це буде великим досягненням України. По-друге, потрібно завершити переговори щодо вступу в СОТ із Киргизстаном і Тайванем. Переговори з Киргизстаном уже довго тривають, і там ще є робота. Переговори з Тайванем, наскільки мені відомо, практично завершені, і зараз треба лише підписати договір.

Р.С.: Коли Україна зможе вступити до Світової організації торгівлі?

В.Т.: Якщо Верховна Рала цього тижня схвалить необхідні законопроекти, то це означатиме, що Україна зробила найскладніший крок наприкінці листопада – початку грудня. Також, якщо упродовж наступних кількох днів будуть укладені двосторонні угоди. Це можливо, якщо робоча група в Женеві розгляне ці закони і вирішить, що Україна готова. У такому разі це може статися цього року. Вірогідніше, що робоча група засідатиме і після початку Нового року, й тоді Україна зможе вступити (в СОТ) в кінці січня –на початку лютого.

Р.С.: Обсяги торгівлі між Україною і США нині дуже низькі і попри те, що вже було скасовано поправку Джексона-Веніка, яка довгі роки перешкоджала активнішій торгівлі. У чому тут справа?

В.Т.: Двостороння торгівля зростає повільно. Але як тільки вона починає підніматися, то росте як снігова куля. Звісно, що американські компанії містяться далі від України, ніж європейські. Європейські компанії далеко обігнали американські за рівнем інвестицій в Україну. Але американські компанії це помічають і зараз починають, із наближенням вступу Україну до СОТ та зняттям торговельних обмежень, уважніше вивчати український ринок.

Місяць тому я був у Львові та Ужгороді. Там компанії з високими технологіями, особливо в Ужгороді, вкладають великі гроші у розбудову фірм, бо робітники там дуже освічені, фабрики отримують стільки замовлень, що їм треба розширюватися. Тому американські компанії приходять.

Р.С.: Якби Ви коротко описали інвестиційний клімат в Україні?

В.Т.: Коротко кажучи, інвестиційний клімат поліпшується, але є що вдосконалювати. Передовсім, це стосується регулювання господарських суперечок. Компанії мають бути певні, що суди, до яких вони звертаються, справедливі і до них поставляться об’єктивно.

Р.С.: Чи Ви можете навести конкретні приклади, коли суди в Україні були несправедливими щодо інвесторів?

В.Т.: Упродовж років лунали звинувачення щодо низки комерційних суперечок, що суди не брали до уваги всі докази, перебували під впливом влади, під впливом однієї партії чи іншої. Існує досить таких історій і доказів, щоб стверджувати: тут є проблема, яку треба вирішувати.

Р.С.: В Україні почастішали вбивства підприємців на замовлення, зокрема, у Львові та деяких інших регіонах. Українські бізнесмени стурбовані. Чи ці факти вплинули на західну ділову спільноту?

В.Т.: Я не знаю. Це нова проблема. Ми помітили повідомлення про ці вбивства. Наше розуміння, що ці вбивства пов’язані з діловими конфліктами. Вони не виглядають як тероризм чи на замовлення влади, а виглядають як з’ясування приватних бізнесових конфліктів, і це тривожно. Ситуація вимагає реакції влади, правоохоронців, щоб запевнитися, що подібні вбивства не будуть продовжуватися і будуть належно розслідувані.

Р.С.: Тепер про євроатлантичну інтеграцію України. Сенат США нещодавно схвалив законопроект, за яким Хорватія, Сербія, Албанія та Грузія отримають фінансову допомогу при вступі до НАТО. Сенат заявив про готовність підтримувати й Україну, якщо вона вирішить вступати до Альянсу, але наразі не надає їй на це грошей. Чи це реакція на заяви Віктора Януковича, який наголошує, що українське суспільство не готове до вступу в НАТО?

В.Т.: Це реакція на загальне сприйняття, що український народ зараз має більше запитань щодо НАТО, ніж люди в державах, згаданих у цьому законопроекті. Якщо сьогодні запитати українців, то менше половини, набагато менше половини підтримують НАТО. Трохи більше половини не підтримують. І про це говорив український прем’єр, коли був у Брюсселі. Він казав, що українці мають запитання щодо НАТО та оголосив про наміри провести інформаційну кампанію, щоб описати українському народові позитиви та негативи, пов’язані з членством в НАТО. Ми також вважаємо, що це важлива річ. Коли українці будуть готові, коли отримають відповіді на свої запитання, і коли їх запитають, а вони скажуть «так», то двері НАТО відчинені і українські народ вирішить, коли туди входити.

Р.С.: Мушу наголосити, що президент України далі наголошує, що мета України не змінилася – це вступ до НАТО. На Вашу думку, хто несе відповідальність за те, що ставлення українців до НАТО погіршилося за останні два роки? В.Т.: Я припускаю, що інформація, до якої мав доступ український народ, не була належною. Ні з боку НАТО, ні з боку союзників НАТО, ані української влади. Всі ці чинники, тобто союзники НАТО, Альянс як організація та український уряд зараз виробляють шляхи відповідей на запитання. Українці мають цілком законні запитання, які заслуговують на відповідь.

Р.С.: Чи Сполучені Штати шкодують, що України зараз немає на саміті НАТО у Ризі?

В.Т.: Ні. Саміт НАТО у Ризі цього тижня – це зустріч голів держав-членів НАТО. Ніколи не було так, щоб українці, чи росіяни, чи лідери будь-якої іншої держави-кандидата на вступ там були. Ми задоволені, що дискусії, які передували саміту, були зосереджені на Україні та інших державах-кандидатах. І ці дискусії вказують на те, що є великий інтерес до інформаційної кампанії, щоб надати Україні інформацію (про НАТО) у стількох деталях, як цього захоче український народ.

Р.С.: Янукович каже, що зараз настав час для Сполучених Штатів та України подивитися один одному в очі. Зазираючи у його очі, чи американці бачать антиамериканські гасла, які звучали під час його кампанії 2004-го року, чи про це питання вже забули?

В.Т.: Питання не забули. Але багато людей спостерігали за цим прем’єром і цим урядом та дійшли висновку, що речі змінилися. Ми знаємо (як будь-хто, хто спостерігає тут за ситуацією), що український народ сьогодні інакший, ніж був 2 роки тому. Політики, які представляють український народ, вони також змінилися. І це важливий висновок. Важливо, щоб прем’єр, коли він буде у Вашингтоні, продемонстрував, що він має європейський фокус, що дуже задоволений зустрічами з американцями. Американці будуть дуже задоволені зустрічами з ним. Тому я гадаю, що це буде успішний візит.

Р.С.: Багато українців вважають, що їхні урядовці далі корумповані та неефективні. І деякі західні експерти, серед яких, наприклад, економіст Андерс Ослунд, також говорить, що уряд Януковича повертається до корумпованих схем. Чи Ви бачите ознаки цього?

В.Т.: Є організація, яка вимірює рівень корупції – “Transparencу International”. Згідно з цьогорічними результатами, рівень корупції в Україні порівняно не такий високий, як минулого року. Безперечно, далі є проблеми. Як я вже згадував, є проблема з судами. Підприємці далі стурбовані, коли їм важко вчасно повернути ПДВ. І їм здається, що деякі компанії отримують ПДВ легше, ніж інші. І це породжує підозріння, що тут працюють інші сили. Треба збільшити прозорість. Якщо вірити “Transparencу International,” то справи поліпшуються, але ще дуже багато треба зробити.

Р.С.: Ви маєте рацію, що корупційний рейтинг України поліпшився лише ледь-ледь. Я також хочу Вас запитати, чи Сполучені Штати далі вважають справу Гонгадзе ключовим питанням? Раніше було немало заяв із Вашингтона провести серйозне розслідування. Судові слухання, які тривають зараз, стосуються можливих убивць, але не організаторів злочину. Як Ви до цього ставитеся?

В.Т.: Ми вважаємо, що справа Гонгадзе символічна і важлива не лише для родини Гонгадзе. Передовсім, щоб продемонструвати українському народові й решті світу, що в Україні є правова держава, що злочини розслідують і за них карають. Тому ми далі закликаємо Україну провести повне розслідування цієї справи. Р.С.: Чи Ви пригадуєте, коли востаннє говорили про справу Гонгадзе з ключовими українськими урядовцями?

В.Т.: Ми регулярно говоримо про стан правової держави. Є кілька справ, таких як ця, які ми регулярно обговорюємо з українськими урядовцями.

Р.С.: Один зі свідків у справі Гонгадзе, колишній офіцер ФСБ Олександр Литвиненко нещодавно помер у Лондоні. Не таємниця, що американські спецслужби мають тісні контакти з британськими колегами. Що відомо Вам про причини смерті Литвиненка?

В.Т.: Я про це нічого не можу сказати. Буду з великою цікавістю читати газети, так само, як і решта, щоб побачити, куди рухається розслідування. Але в мене немає нової інформації щодо цього.

Р.С.: І ще про справу Гонгадзе. Чи є загроза життю майора Миколи Мельниченка, коли він перебуває у США?

В.Т.: Як і інші люди, які перебувають у США, він у безпеці. Я не турбуюся щодо його безпеки.

Р.С.: Багато українців хочуть знати, коли в Україну повернуться гроші, за відмивання яких у Сан-Франциско засудили колишнього прем’єра Павла Лазаренка. Яка частина цих коштів може повернутися в Україну і коли?


В.Т.: Після того, як завершилася кримінальна частина цієї справи, тепер може розпочатися цивільна частина. Будь-який громадянин України, чи будь-який орган влади, який вважає, що в нього вкрали кошти і хоче їх повернути, може звернутися до Міністерства юстиції Сполучених Штатів. Суддя оцінить ці заявки. І якщо вирішить, що є переконливі докази, то кошти пана Лазаренка повернуться українцям.

Р.С.: Чи хтось уже до Вас звернувся?

В.Т.: Я цього ще не знаю. Було кілька оголошень в українських газетах, кілька тижнів підряд, із поясненням, як потрібно подавати документи.

Р.С.: Якщо ми вже заговорили про гроші, то хочу Вас запитати про американський долар, адже багато українців тримають свої заощадження у цій валюті. Зараз вартість долара порівняно з євро впала до рекордно низького рівня за останні півтора року. Що діється з американською економікою?

В.Т.: Американська економіка у досить непоганому стані. Зростання досить потужне, хоча темпи й не такі високі, як в Україні. Але добра річ щодо плаваючого обмінного курсу – це те, що уряди туди не втручаються, лише у виняткових обставинах. Долар то падає, то зростає. Це коливання, які диктує ринок, і ми вважаємо, що так і має бути.

Р.С.: Пане Тейлор, тепер про Ваш досвід як дипломата. Що Ви найбільше цінуєте в Україні?

В.Т.: Я найбільше ціную можливість щодня спілкуватися з українцями. Тільки в Україні ви маєте таку змогу. Це найцінніший аспект моєї роботи, а я тут лише з червня.

Р.С.: А які у Вас склалися відносини з послом Росії в Україні Віктором Черномирдіним?

В.Т.: Я зустрічав пана Черномирдіна на попередній роботі. А як тільки я приїхав (до Києва), то домовився з ним зустріч у його посольстві. Ми мали дуже добру розмову, довгу дискусію про енергетичну безпеку. Два посольства, наприклад, поділилися один з одним проектом будівель. Пан Черномирдін раніше провів багато часу у Вашингтоні, і в нас є деякі спільні знайомі. І я повернувся, і мав ще одну зустріч з ним. Сподіваюся, що такі зустрічі триватимуть і надалі.

Р.С.: Коли дипломати бачаться, то напевне обговорюють і державу, в якій працюють. Чи Ви розумієте, хто в Україні зараз тут грає першу скрипку?

В.Т.: Так, президент, звичайно, відіграє головну роль, але не винятково. Верховна Рада має відповідальність схвалювати законопроекти і вже є закони, які описують зовнішню політику України. Президент, як я вже сказав, здійснює керівництво, призначає міністра закордонних справ, оборони, очолює РНБО. Прем’єр також відіграє свою роль у реалізації зовнішньої політики. Але, як засвідчує Ваше питання, це складно. І я вірю, що всі ці три державні органи працюють над тим, щоб мати робочі відносини, які дадуть змогу забезпечити плавну реалізацію української зовнішньої політики.

Р.С.: Щоб Ви порадили слухачам Радіо Свобода, як не втрачати надії у житті і домагатися найліпшого?

В.Т.: Я вважаю, що оптимісти роблять справи. Також важливо, щоб у світі були й песимісти. Вони бачать проблеми чіткіше і краще їх можуть визначити. Але саме оптимісти розв’язують ці проблеми. Гадаю, важливо мати таку настанову, незалежно від того, чим Ви займаєтеся.

Р.С.: А до кого Ви зараховуєте себе?

В.Т.: Я вважаю себе оптимістом. Мені подобається казати: реалістичний оптиміст. Моя дружина, мабуть, не погодиться, але я вважаю себе оптимістом.
XS
SM
MD
LG