Колись принцип багатовекторності проголосив Леонід Кучма і його за це критикували. Однак дехто з нинішньої парламентської більшості вважає за доцільне повернутися до такого принципу. Зокрема, про це Радіо Свобода говорив представник фракції Партії регіонів, секретар Комітету Верховної Ради у закордонних справах Леонід Кожара.
“Багатовекторність відповідає національним інтересам України. Скажімо, наші західні партнери висловлюються про те, що членство України в Європейському Союзі і європейських структурах ще не розглядається в європейських столицях. Тому Україна, шукаючи отой баланс інтересів, просто вимушена балансувати в цьому світі і розвивати свою зовнішню політику саме як політику багатовекторну”.
Натомість голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Наталя Прокопович (фракція “Наша Україна”) вважає:
“Якщо ми дійсно будемо балансувати, то ми ніколи не досягнемо мети. І це неправда, що Україну не розглядають як майбутнього члена в Європейському Союзі. Останні зустрічі підтвердили якраз-таки підтримку України”.
Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Сергій Шевчук (БЮТ) налаштований песимістичніше:
“Зовнішня політика України в очах наших зарубіжних колег виглядає як незграбна, непослідовна і неефективна. У цьому році було два основних рубежі, які потрібно було взяти нашій державі. Це прийняти все, що потрібно було для вступу до СОТ, – ми запізнилися з цим, і ми зараз у стані цейтноту, і до цього часу народні депутати не знають, чи встигнемо ми прийняти всі законодавчі акти. І другий рубіж – це план дій щодо членства в НАТО. Два цих основних завдання не виконані”.
А на думку директора міжнародних програм Центру імені Разумкова Валерія Чалого, про багатовекторність як інструмент зовнішньої політики говорити можна:
“Я підтримую позицію пана Кожари – але якщо він говорить про інструментарій зовнішньої політики, тобто про важливість різних напрямів співробітництва. Адже в нас навіть у законах визначено, що пріоритети є для нас – співробітництво з Росією, Європейським Союзом і Сполученими Штатами. У цьому сенсі ніякої проблеми немає”.
Але Валерій Чалий наголошує, що тут має йтися саме про інструмент зовнішньої політики. Що ж до цивілізаційного вибору, то він для України має бути європейським і євроатлантичним.
“Багатовекторність відповідає національним інтересам України. Скажімо, наші західні партнери висловлюються про те, що членство України в Європейському Союзі і європейських структурах ще не розглядається в європейських столицях. Тому Україна, шукаючи отой баланс інтересів, просто вимушена балансувати в цьому світі і розвивати свою зовнішню політику саме як політику багатовекторну”.
Натомість голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Наталя Прокопович (фракція “Наша Україна”) вважає:
“Якщо ми дійсно будемо балансувати, то ми ніколи не досягнемо мети. І це неправда, що Україну не розглядають як майбутнього члена в Європейському Союзі. Останні зустрічі підтвердили якраз-таки підтримку України”.
Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Сергій Шевчук (БЮТ) налаштований песимістичніше:
“Зовнішня політика України в очах наших зарубіжних колег виглядає як незграбна, непослідовна і неефективна. У цьому році було два основних рубежі, які потрібно було взяти нашій державі. Це прийняти все, що потрібно було для вступу до СОТ, – ми запізнилися з цим, і ми зараз у стані цейтноту, і до цього часу народні депутати не знають, чи встигнемо ми прийняти всі законодавчі акти. І другий рубіж – це план дій щодо членства в НАТО. Два цих основних завдання не виконані”.
А на думку директора міжнародних програм Центру імені Разумкова Валерія Чалого, про багатовекторність як інструмент зовнішньої політики говорити можна:
“Я підтримую позицію пана Кожари – але якщо він говорить про інструментарій зовнішньої політики, тобто про важливість різних напрямів співробітництва. Адже в нас навіть у законах визначено, що пріоритети є для нас – співробітництво з Росією, Європейським Союзом і Сполученими Штатами. У цьому сенсі ніякої проблеми немає”.
Але Валерій Чалий наголошує, що тут має йтися саме про інструмент зовнішньої політики. Що ж до цивілізаційного вибору, то він для України має бути європейським і євроатлантичним.