Б.К.:Яке Ваше враження від органів місцевого самоврядування України?
Е.Б.:Я приємно вражений тим, як серйозно підходять молоді українські політики, депутати різних рівнів до виконання своїх обов’язків. На відміну від своїх парламентських колег, вони перебувають поруч з виборцями, переймаються їхніми повсякденними проблемами і намагаються їх розв’язати. Я об’їздив майже всю Україну, і в так званій провінції я бачу набагато вищий рівень свідомості у місцевих депутатів, аніж в українських парламентарів. Я називаю це «посткомуністичною хворобою». Подібні ситуації виникають не лише в Україні — я спостерігав їх у депутатів німецького бундестаґу, вихідців із колишньої НДР, я допомагав «лікувати» цю хворобу депутатам угорського та латвійського парламентів. Рада Європи задля сприяння політичній стабілізації в Україні допомагає реформувати місцеві органи влади, надає підтримку місцевим громадам. Я тут для цього — поділитися відповідним досвідом «старої» і «нової» Європи.
Р.С.:Яка наука реформування органів місцевого самоврядування в Європі найкорисніша для України?
Е.Б.: Розвиток демократії починається з низового рівня, з громади. Саме «маленька людина» особливо гостро відчуває наявність чи відсутність демократії, і громада таких «маленьких людей» — то насправді величезна сила! Це засвідчив два роки тому київський Майдан. Це засвідчили «оксамитові революції» у країнах колишнього Варшавського пакту, які зруйнували тоталітаризм у Центрально-східній Європі наприкінці 1980-х років. Якщо місцевий депутат не дослухатиметься до потреб своїх співгромадян, вбачатиме у них електорат, — він програє наступні вибори. Люди не вірять словам, люди хочуть бачити справи своїх обранців, спрямовані їм на допомогу, готові допомогти депутатам і чиновникам, щоб поліпшити життя своєї родини і своєї громади. Адже Київ далеко, і Київ далекий від потреб пересічних українців, як і будь-яке столичне місто. А отже, справи громади мають вирішувати депутати місцевих і районних рівнів, а парламентарі мають забезпечити діяльність місцевих органів самоврядування.
Е.Б.:Я приємно вражений тим, як серйозно підходять молоді українські політики, депутати різних рівнів до виконання своїх обов’язків. На відміну від своїх парламентських колег, вони перебувають поруч з виборцями, переймаються їхніми повсякденними проблемами і намагаються їх розв’язати. Я об’їздив майже всю Україну, і в так званій провінції я бачу набагато вищий рівень свідомості у місцевих депутатів, аніж в українських парламентарів. Я називаю це «посткомуністичною хворобою». Подібні ситуації виникають не лише в Україні — я спостерігав їх у депутатів німецького бундестаґу, вихідців із колишньої НДР, я допомагав «лікувати» цю хворобу депутатам угорського та латвійського парламентів. Рада Європи задля сприяння політичній стабілізації в Україні допомагає реформувати місцеві органи влади, надає підтримку місцевим громадам. Я тут для цього — поділитися відповідним досвідом «старої» і «нової» Європи.
Р.С.:Яка наука реформування органів місцевого самоврядування в Європі найкорисніша для України?
Е.Б.: Розвиток демократії починається з низового рівня, з громади. Саме «маленька людина» особливо гостро відчуває наявність чи відсутність демократії, і громада таких «маленьких людей» — то насправді величезна сила! Це засвідчив два роки тому київський Майдан. Це засвідчили «оксамитові революції» у країнах колишнього Варшавського пакту, які зруйнували тоталітаризм у Центрально-східній Європі наприкінці 1980-х років. Якщо місцевий депутат не дослухатиметься до потреб своїх співгромадян, вбачатиме у них електорат, — він програє наступні вибори. Люди не вірять словам, люди хочуть бачити справи своїх обранців, спрямовані їм на допомогу, готові допомогти депутатам і чиновникам, щоб поліпшити життя своєї родини і своєї громади. Адже Київ далеко, і Київ далекий від потреб пересічних українців, як і будь-яке столичне місто. А отже, справи громади мають вирішувати депутати місцевих і районних рівнів, а парламентарі мають забезпечити діяльність місцевих органів самоврядування.