Доступність посилання

logo-print
08 грудня 2016, Київ 16:19

Євросоюз повинен мати різні підходи до країн-сусідів — така позиція партії Європейської ліберальної молоді.


Наталія Вікуліна Брюссель, 7 грудня 2006 (RadioSvoboda.Ua) — Євросоюз повинен мати різні підходи до учасниць Європейської політики сусідства — не можна ставити на один рівень Україну і, приміром, Лівію. З такою заявою виступила партія Європейської ліберальної молоді після оприлюднення Єврокомісією планів зміцнити політику ЄС щодо сусідів. Молоді політики також виступають за те, щоб перейменувати Європейську політику сусідства на Політику сусідства Євросоюзу, адже Україна, Молдова, Білорусь і три кавказькі республіки є сусідами не Європи, а ЄС. Про позицію цієї загальноєвропейської партії розповів Радіо Свобода її голова Рожер Альбіньяна і Сайжі.

Рожер Альбіньяна
Р.С.: Чому, на Вашу думку, Євросоюз повинен внести зміни в свою політику сусідства?

Р.А.: Ми вітаємо спроби Єврокомісії зміцнити Європейську політику сусідства, збільшити підтримку Євросоюзу країнам, які в майбутньому можуть вступити до ЄС — це випадок із Україною чи Молдовою, або навіть Білоруссю. Проблема полягає в тому, що в Європейській політиці сусідства насправді немає ніякої різниці між країнами, які належать до європейського континенту і можуть колись стати повноправними членами Євросоюзу, і тими країнами, які лежать за межами Європи. Звичайно, Євросоюз зацікавлений зміцнити співпрацю з усіма країнами, які межують із ЄС, надати їм фінансову підтримку. Але, на наш погляд, європейцям важливо знати, що існує відмінність між тими країнами, які коли-небудь можуть стати членами Євросоюзу, — як, приміром, Україна, — і тими, які ніколи не увійдуть до ЄС, просто тому, що вони перебувають поза межами європейського континенту — як це у випадку з Йорданією, Марокко, Алжиром чи Єгиптом.

Р.С.:Ви враховуєте тільки географічний фактор чи також, скажімо, культурні розбіжності,— адже не можна, порівняти, приміром, Україну з північноафриканськими країнами.

Р.А.:Коли доходить до критеріїв вступу країни до Євросоюзу, ми насправді не дивимось на культуру. Тому що тоді можна сказати, що країні з більшістю мусульман, як це у випадку з Туреччиною, не слід вступати до ЄС. Навпаки, ми намагаємось дивитись на політику, у нас тенденція казати, що наша мета — побудувати політичну Європу, і країна, яка належить до Європи з політичного погляду, з географічного погляду, — ця країна має право подавати заявку на вступ до Євросоюзу. Тож, справді, в цьому контексті ми згодні, що країни на кшталт України належать до політичної Європи, а такі країни, як Єгипет чи Марокко, не належать до, як ми називаємо, політичної Європи, вони належать до Африки.

Р.С.:Чи бачите Ви перспективу членства в Євросоюзі для України та, скажімо, Молдови?

Р.А.: Так, наша мета — побудувати об’єднану Європу. Проблема полягає в тому, що впродовж останніх місяців у країнах-членах, у Європарламенті говорять про так звану здатність ЄС приймати нових членів. І ми бачимо це як спробу сповільнити здатність Євросоюзу вітати в себе нові країни. Ми розуміємо, що перед процесом великого розширення нам треба впоратися з інституційною реформою, з певними аспектами діяльності ЄС, які має бути змінено, щоб прийняти нові країни. Але це не означає в жодному разі, що в найближчому майбутньому ми не хочемо вітати такі країни, як Україна або Молдова. Звичайно, ми не знаємо, коли це може статися, звичайно, нам треба ще подивитися, як розвивається Україна. Тому що я знаю, що в Україні існують досить великі розбіжності між тими, хто думає, що країна має більше наблизитися до ЄС, і тими, хто думає, що Україна має досі бути відданою Росії. То, на наш погляд, це, звичайно, залежить від українського народу — вирішити, яким шляхом іти. Але, ясна річ, ми були б дуже раді вітати Україну в найближчому майбутньому як члена Євросоюзу.
XS
SM
MD
LG