Доступність посилання

ТОП новини

Самоврядування: що воно дає і що вирішує?


Ірина Біла Чим займаються і за що відповідають депутати місцевих рад? Чи покращилася їхня робота після виборів за пропорційною системою?

Слухати:

Ірина Біла: 7 листопада депутати місцевих рад відзначають своє професійне свято. День місцевого самоврядування. Та ще й державних службовців.

Що ж видатного роблять чиновники в районах та селах? За що відповідають? Яке коло їхніх обов’язків? Чи задоволена їхньою працею громада?

Може скластися враження, що місцеві ради якось не дуже цікаві суспільству. Не підігрівають інтересу до їхньої роботи та їхніх проблем і ЗМІ, котрі значно прискіпливіше придивляються до діяльності Верховної Ради. А дарма. Бо питання, які вирішуються у кабінетах місцевих чиновників торкаються повсякчасних проблем людей. Це комунальний транспорт, водопостачання, місцеві податки. А головне, земельні питання. Іноді під час їхнього розгляду пристрасті вирують такі, що годі там кулачним поєдинкам у парламенті.

Свідком лише одного засідання сільської ради в Лавочному, що на Львівщині, стала і моя київська колега Ірина Перешило.

Голос чоловіка: Було таке рішення! Ви обманули! Значить ви...

Голос чоловіка: То є в бабці підшито...!

Голос чоловіка: Немає! А ви не знаєте...!

Голос чоловіка: Значить...

Голос чоловіка: Якщо ви хочете справедливості, то я вам докажу, що було таке рішення!

Голос чоловіка: Така справедливість нікому не потрібна, бо ця справедливість є двояка!

Голос чоловіка: Я перепрошую..!

Ірина Перешило: Це сесія Лавочнянської сільської ради. Всі питання порядку денного торкаються одного - землі. Її вартість сьогодні в Лавочному просто смішна. 300 доларів за сотку.

У сусідньому за 10 км Славську вже 3 тисячі за ту саму одиницю карпатських просторів.

Коли в Лавочному спорудять лижний підйомник, а вже є проект, ціна на землю різко скочить вгору. Це депутати сільської ради добре знають і тому працюють у поті чола, розподіляючи між собою найкраще з того, що залишилося від народних обранців попереднього скликання.

І таким чином землю в центрі села, де планували збудувати нову сільраду, вже віддали зятю секретаря сільської ради.

А ось послухайте, як лобіює питання виділення ділянки для себе, хоча де-юре це звучить як для своєї мами, голова сільської ради Ярослав Годзінець.

Ярослав Годзінець: Я не хочу відстоювати позицію, що то є моя мама, але я хочу чесності.

Володимир Флуд: Я перепрошую, можна...

Ярослав Годзінець: То не дають люди. Говори.

Голос жінки: Шановні депутати, слухайте мене!

Володимир Флуд: То є земля сільської ради на даний час?

Голос жінки: На даний час вона не буде, але...

Володимир Флуд: На даний час вона є сільської ради.

Ярослав Годзінець: То що ти хочеш?! Як я маю сказати?!

Володимир Флуд: Ви знаєте, як маєте сказати!

Ярослав Годзінець: Ну, як я маю сказати?!

Володимир Флуд: Є закон! Не можна порушувати закон!

Володимир Флуд: Не можна давати на приватизацію, якщо ми порушуємо закон!

Ярослав Годзінець: Що ти хочеш, Володю, від мене?!

Володимир Флуд: Не маємо права! Земля на балансі сільської ради!

Ярослав Годзінець: Земля? Немає на балансі сільської ради!

Володимир Флуд: Є рішення попереднє! То є резервна земля!

Ірина Перешило: “Земля, на яку претендує голова, за законом не підлягає приватизації, тому що вона на балансі сільської ради,” - стверджує депутат сільської ради Володимир Флуд. Але це не завадило більшості народних обранців, що були присутні на сесії, проголосувати за незаконне рішення.

Що передує таким ухвалам? Розпитую про це депутата сільської ради Володимира Флуда.

Яким чином депутати голосують за рішення, які суперечать закону?

Володимир Флуд: Наскільки мені відомо, перед кожною сесією голова проводив інформацію попередню, скажемо, депутатну і лобіював свої питання.

В нас така система, що люди бояться. Як голова сказав, так і голосують. Він потім, може, якісь там надає земельні ділянки їм... Я не знаю.

Ірина Біла: На земельні рішення сільських рад нарікають не лише місцеві депутати. Головний опонент місцевих чиновників – це ті, за чий рахунок подібна земельна “щедрість” відбувається, їхні виборці.

І коли мешканці села чи міста об’єднуються і висловлюють протест проти того чи іншого рішення, то місцеві керманичі змушені до них дослухатися.

На прикладі столиці це доводить активістка з громадської організації “Голос громади Києва” Руслана Безпальча.

Руслана Безпальча: Там, де жителі дуже суперактивні, призупинений “дерибан”, а там, де жителі незорганізувалися дуже сильно, воно абсолютно продовжується.

Коли громада маленька, то вона теж дуже багато що може зробити. Це, скажімо, таким галасом, яким робимо ми. Але, коли нас будуть душити по одинці, то нам буде всім дуже важко.

Ми знаємо тільки приблизно, що більше тисячі таких громад борються в Києві. Я думаю, що на сьогодні нагальне завдання – це об’єднання цих маленьких громад.

Ірина Біла: Після впровадження політичної реформи, у місцевих депутатів з’явився ще один опонент – це виконавча влада. В деяких областях після останніх виборів почалося мало не відверте протистояння.

Львівщина також має сумний досвід непростих стосунків з представницькою та виконавчою гілками влади. Не зважаючи на те, що місто Лева має давні традиції самоврядування.

Тему продовжує львівська кореспондентка Радіо Свобода Галина Терещук.

Галина Терещук: В Галичині є давні традиції місцевого самоврядування, бо ж Львів першим з-поміж українських міст у 1356 році отримав магдебурзьке право. Надання такого статусу означало певну правову організацію за європейським зразком, яку, звісно, пристосовували до конкретних місцевих умов.

Самоврядування передбачало економічні переваги для міщан, які звільнялись від деяких податків. Людина з міськими правами могла стати радником. А чимало судових справ, які розглядались у ті часи, стосувались саме зловживань з боку управлінців, які створювали, сучасною мовою, родинні клани, які по суті мали найбільший вплив в керуванні містом.

Люди брали активну участь у самоврядуванні громади, відстоювали власну честь і гідність.

Те, що сьогодні місцеве самоврядування не наповнене реальним змістом і є радше додатком до державних адміністрацій, то це вислід радянської системи. Комуністи знищили в галичан почуття господарів на власній землі, прищепивши розуміння: моя хата скраю.

“Настільки дієвим є самоврядування, то це залежить від кожної людини,” - зауважив Валерій Калинюк, депутат львівської облради.

Валерій Калинюк: Нині низький правовий рівень у людей. Є певна безвідповідальність. Система рад не несе до кінця відповідальності за ухвалені колективні рішення. Має бути баланс між головою, колективом, інтересами громад.

Галина Терещук: Нині на Львівщині органи місцевого самоврядування звелись або ж до політичних баталій, або ж елементарного збагачення кожного з представників у раді. Така ситуація спостерігається і в обласній, і в районних радах. Обранці відстоюють свої власні фінансові інтереси, розбавляючи це час від часу політичними суперечками, вигідними знову ж таки для вирішення власних питань.

Для прикладу, популістські питання депутати Львівської облради можуть переливати з пустого в порожнє більше 6 годин. Водночас 90 важливих соціально-економічних проблем для регіону, а це, зокрема, і земельні питання, і приміщень, ухвалюють за 2 години.

За кожною такою справою стоїть конкретна людина і конкретні її вигоди. А інтерес міської громади загалом і кожного її члена зокрема залишається поза увагою тих, кого обрали ці виборці. Відповідальності перед виборцями сьогодні депутати не несуть через зміну виборчої системи.

Ірина Біла: Цього року вибори до місцевих рад вперше проходили за пропорційною системою. Себто виборці віддавали симпатії представникам певної політичної сили. Лише сільські та селищні ради обиралися за мажоритарною системою. Причина: далеко не в кожному селі є повноцінна первинна організація бодай якоїсь партії.

Чи стали місцеві депутати, обрані за пропорційною системою, працювати краще? Думка народного депутата Бориса Безпалого.

Борис Беспалий: Тут постає питання кваліфікації. Щодо роботи виборців і щодо господарських аспектів міського господарства, то ця складова не посилилася. Навіть сам порядок денний ради, то кількість питань, які мають явно виразний політичний присмак, і час, який затрачається на ці питання, значно зросли.

Ірина Біла: Утім, на думку парламентарія, в пропорцій системі виборів є й певні позитиви.

Борис Беспалий: Що покращилося після пропорційної системи? Сьогодні все таки йде оцінка політичної відповідальності команд. А якщо кримінальна відповідальність чи адміністративна, то вона індивідуальна, от кожен відповідає сам за себе, немає колективної відповідальності, то політична відповідальність вона є командною. Для того, щоб не промахнутися наступний раз, адже оцінюють роботу саме політичних команд. І це є правильно, тому що політика справа не менш командна, ніж футбол чи хокей. Зрештою, якщо ти такий розумний, то чому ти один?

Ірина Біла: Прихильником виборів до місцевих органів влади за партійними списками є і депутат Деснянської райради столиці Олег Хавач.

Олег Хавач: Ефективність місцевих рад, обраних на пропорційних засадах, загалом значно вища, ніж тих, які обиралися на мажоритарних засадах, тому що, незважаючи на проблему “перебіжчиків”, яка існує, ефективність роботи на сесії і прийняття рішень все-таки зросли.

Інше питання: наскільки зросла якість цих рішень?

Ірина Біла: А ось політолог Володимир Полохало зауважує, що останні вибори, завдячуючи партійним спискам, привели до влади великий бізнес. В тому числі й регіональний А він, звісно ж, навряд чи особливо перейматиметься проблемами місцевих водогонів чи муніципальним транспортом.

Володимир Полохало: Вибори за пропорційною системою до місцевих органів влади не стимулюють розвиток партійних організацій насамперед тим, що не було реально, репрезентативно представництва основних соціальних прошарків або соціально-активних сил на всіх рівнях, включаючи і ВР. Домінуючим є сьогодні великий бізнес і у ВРУ, і великий бізнес домінуючим є в місцевих радах.

Ірина Біла: В системі місцевої влади особливу роль відіграють міські голови. Для багатьох саме вони уособлюють місцеву владу. А відтак і увага до їхніх персон значно прискіпливіша, та й вимог побільше.

Що ж хвилює мерів? Зрештою, з чого розпочинають вони свій робочий день і скільки встигають “намотати” за день кілометрів?

Про це у голови міськради Прилук, що на Чернігівщині, Юрія Беркута, розпитувала моя колега Богдана Костюк.

Богдана Костюк: Юрію Володимировичу, з чого починається Ваш робочий день? Чи дають Вам нормально поснідати?

Юрій Беркут: Я снідаю рано, так що дають. Але що стосується початку робочого дня, то він починається до початку робочого дня з тим, щоб подивитись, яка ситуація у місті, який фінансовий стан, подивитись на ті проблеми, які, можливо, є з приводу енергозбереження, енергозабезпечення, подання тепла, забезпечення водою, водовідведенням і таке інше.

Богдана Костюк: Пане Беркут, а Вам багато доводиться пересуватись по місту упродовж дня?

Юрій Беркут: Я би не сказав, що дуже багато, бо Прилуки компактно розміщені на 7 км. Можна Прилуки спокійно обійти, і я би це охоче зробив, якби було більше часу.

Щоденно стараюся об‘їжджати місто, часто буваю у військовому містечку.

До честі усіх комунальників і деяких підприємств та організацій нашого міста, ми змогли підготувати більше-менш (зима все-таки покаже) до опалювального сезону. Будемо сподіватись, що наші зусилля були направлені правильно, і люди отримають те, чого вони, власне, і очікують.

Богдана Костюк: А очікують прилучани тепла вдома, нормальної роботи магазинів і міського транспорту, чистоти на вулицях і у під‘їздах житлових будинків, своєчасної виплати зарплат і пенсій. Тобто, як каже Юрій Беркут, усього того, без чого неможливе нормальне повсякдення окремої людини і цілого міста.

Ірина Біла: А для того, аби забезпечити нормальне життя міста чи села, потрібні кошти. А їх завжди не вистачає.

Більше про фінансові проблеми регіонів знає віце-президент Асоціації агенцій регіонального розвитку України Євген Фишко.

Євген Фишко: Велика проблема існує з фінансовим забезпеченням діяльності органів місцевої влади, особливо, якщо ми візьмемо рівень місцевого самоврядування нижче району, то там практично немає бюджету, це практично виплата зарплати бюджетникам. Тобто, про якийсь розвиток громад ми говорити не можемо.

Більшість країн Європи є децентралізованими. У нас, на жаль, в Україні, за Конституцією, частково залишена радянська модель, дуже велика централізація. Особливо що стосується бюджетного процесу. Практично ми не маємо сьогодні автономії місцевих бюджетів, і тут ці території практично не розвиваються.

Ірина Біла: “І все ж ефективне місцеве самоврядування в Україні може і повинно бути,” - переконаний Євген Фишко. І каже про те, з чого варто розпочинати.

Євген Фишко: Це в першу чергу децентралізація, розмежувати функції між районами, областями і рівнем місцевого самоврядування на рівні територіальних громад.

Перше завдання, мабуть найважливіше, то це створити самодостатньо, ефективну територіальну громаду, яка може надавати ефективні послуги за відповідними стандартами.

Потрібна політична воля для того, щоб зараз внести суттєві зміни в нашу Конституцію. І через формування забезпечених ресурсами територіальних громад ми можемо сформувати дійсно ефективне місцеве самоврядування.

Ірина Біла: “Не існує демократичного чи республіканського способів прибирання сміття з вулиць,” - казав американський політик Ла Гардіа. Напевне, в українських реаліях він би назвав і кольори: синьо-біло-помаранчево-рожеві. Але суть, сказаного ним, навряд чи б змінилася.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG