Заповідник Біловезька пуща.Валерій Дранчук видавав білоруську екологічну газету, опублікував кілька книжок про небезпечний стан справ у Біловезькій пущі. Перш за все він свідчить про занедбання наукових досліджень у Пущі: «Всі ці роки після 1991-го рік від року науку витісняли. Мабуть, у цьому криється причина того, що Пущу почали пізніше вирубувати, інакше її могли б боронити науковці та місцеві мешканці».
Під владу президента і комерції
У 1994 році Біловезька пуща, як і інші національні парки Білорусі, перейшла до системи Управління справами президента. Після цього нове керівництво національного парку цікавилося більше прибутками, ніж наукою, говорить пан Дранчук: «Владі треба було черпати з Пущі повною жменею, у 1995-97 роках почалася комерціалізація, контракти на постачання дерева, експорт за кордон. Почалося комерційне мисливство».
Вирубку дерев у Пущі місцева адміністрація пояснює боротьбою з жуком-короїдом, який вразив багато дерев.
Кілька місяців тому іноземний мисливець застрелив у Біловезькій пущі зубриху з телятком, не маючи дозволу на полювання. Прокуратура порушила кримінальну справу, але комерційне мисливство не зупинили.
Пан Дранчук каже, що важко навіть оцінити повні втрати національного заповідника від такої «комерції».
Потрібен заповідник, а не резиденція Діда Мороза
Міжнародні організації задовольняються тим, що 18% лісу залишаються абсолютно заповідними, їх дійсно не чіпають. Незалежні білоруські екологи вимагають, щоб заповідною стала уся Пуща, бо це єдиний організм. Проте влада особливо не прислухається до екологів.
Розгортається в пущі і звичайний (не мисливський) туризм, кілька років тому тут збудували резиденцію білоруського Діда Мороза, і через пущу їздять автобуси з туристами. Пан Дранчук проти цього: «Поки що туристичної концепції в Біловезький пущі, як і взагалі у Білорусі, немає. Ми можемо легко туди пустити, але можемо і легко це втратити».
Еколог Валерій Дранчук виступає лише за екологічний туризм у Біловезькій пущі, обережний та науково обґрунтований.