Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 23:41

Білоруські екологи висловлюють стурбованість станом Біловезької пущі.


Валерій Каліновський Мінськ, 11 грудня 2006 (RadioSvoboda.Ua) — 15 років тому керівники Білорусі, Росії та України підписали у Біловезький пущі угоду про розпад СРСР. Минулого тижня багато повідомляли про те, як змінилася ситуація у пострадянських країнах після цього. А як за ці 15 років змінилася сама Біловезька пуща?

Заповідник Біловезька пуща.
Мінський еколог Валерій Дранчук давно став «персоною нон грата» у Біловезькій пущі. Якщо він приїздить на територію Національного парку, місцеве начальство робить усе, щоб його «депортували» звідси. Справа в тому, що пан Дранчук багато років бореться з новими порядками в Біловезькій пущі, яка, на його думку, стала не тільки заповідником, але і комерційною установою.

Валерій Дранчук видавав білоруську екологічну газету, опублікував кілька книжок про небезпечний стан справ у Біловезькій пущі. Перш за все він свідчить про занедбання наукових досліджень у Пущі: «Всі ці роки після 1991-го рік від року науку витісняли. Мабуть, у цьому криється причина того, що Пущу почали пізніше вирубувати, інакше її могли б боронити науковці та місцеві мешканці».

Під владу президента і комерції

У 1994 році Біловезька пуща, як і інші національні парки Білорусі, перейшла до системи Управління справами президента. Після цього нове керівництво національного парку цікавилося більше прибутками, ніж наукою, говорить пан Дранчук: «Владі треба було черпати з Пущі повною жменею, у 1995-97 роках почалася комерціалізація, контракти на постачання дерева, експорт за кордон. Почалося комерційне мисливство».

Вирубку дерев у Пущі місцева адміністрація пояснює боротьбою з жуком-короїдом, який вразив багато дерев.

Кілька місяців тому іноземний мисливець застрелив у Біловезькій пущі зубриху з телятком, не маючи дозволу на полювання. Прокуратура порушила кримінальну справу, але комерційне мисливство не зупинили.

Пан Дранчук каже, що важко навіть оцінити повні втрати національного заповідника від такої «комерції».

Потрібен заповідник, а не резиденція Діда Мороза

Міжнародні організації задовольняються тим, що 18% лісу залишаються абсолютно заповідними, їх дійсно не чіпають. Незалежні білоруські екологи вимагають, щоб заповідною стала уся Пуща, бо це єдиний організм. Проте влада особливо не прислухається до екологів.

Розгортається в пущі і звичайний (не мисливський) туризм, кілька років тому тут збудували резиденцію білоруського Діда Мороза, і через пущу їздять автобуси з туристами. Пан Дранчук проти цього: «Поки що туристичної концепції в Біловезький пущі, як і взагалі у Білорусі, немає. Ми можемо легко туди пустити, але можемо і легко це втратити».

Еколог Валерій Дранчук виступає лише за екологічний туризм у Біловезькій пущі, обережний та науково обґрунтований.
XS
SM
MD
LG