Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 16:18

Соціальний захист військовослужбовців та інші проблеми української армії: одні критикують Міноборони, інші захищають. Хто правий?


           Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на ваш комп''ютер для подальшого прослуховування слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження, відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Гості Свободи: народні депутати України Степан Бульба (СПУ) та Микола Петрук (БЮТ).

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Кирило Булкін: Соціальне забезпечення військовослужбовців є однією з гострих тем, навколо яких точаться суперечки критиків та симпатиків нинішнього міністра оборони Анатолія Гриценка.

Ведучий: Кирило Булкін
Що може зробити і що реально робить оборонне відомство для розв’язання цієї та інших нагальних проблем українського війська?

Я свідомо наголошую “цієї та інших”, оскільки сподіваюся, що наша розмова вийде за рамки однієї, хоча й дуже важливої проблеми. Забезпечення житлом військовослужбовців.

Я хочу попоросити гостей програми дати свою оцінку сьогоднішнім парламентським слуханням, оскільки День уряду у Верховній Раді був присвячений якраз темі, що ми обговорюємо.

Шановні гості, яким, на вашу думку, виявився рівень готовності до розв’язання нагальних проблем війська, що продемонстрували Міноборони, Мінекономіки, а з іншого боку— народні депутати? Микола Петрук: Я сьогодні нічого нового не побачив. Ті видатки, які заплановані в Державному бюджеті на 2007 рік для забезпечення військовослужбовців житлом, лишаються незмінними. Я вважаю, що в наступному році житло військовослужбовцям у повному обсязі виділене не буде.

Чому? Бо кошти передані Мінбуду, а це не менше року-півтора для того потрібно, щоб можна було переоформити документи і все таке інше, щоб запрацювала ця система в Міністерстві будівництва.

240 мільйонів – це спеціальний фонд. Я неодноразово наголошував на тому, що спеціальний фонд потрібно прибрати з Міноборони, потрібно прибрати з Міноборони і ці заробітки: продаж техніки, озброєння, майна і все таке інше, тому що воно неефективне, воно не наповнюється і результатів абсолютно не дає.

Я за цим слідкую з 1993 року ще з посади командира дивізії. Дійшов до посади командувача сухопутними військами — абсолютно нічого не міняється.

Степан Бульба: Мене прикро вразило те, що на таких дуже важливих слуханнях, на важливому Дні уряду був відсутній міністр оборони. Замість нього був заступник Бойко, котрий дуже невдало відповідав на запитання. У мене склалося враження, що він не готовий був до такої серйозної розмови.

- Міністр оборони в Косово.

Степан Бульба: Ну, це інша справа... Ми планували цей захід задовго до його здійснення і реалізації, тому він повинен був передбачити. Я переконаний, що так повинен був зробити міністр.

Мене вразило й те, що, скажімо, основне питання, яке виносилося, а це квартири військовослужбовцям, проблема практично залишається невирішеною.

Незважаючи на всі розмови, на всі обіцянки, скажімо, із 7 тисяч квартир, які в цьому році повинні були отримати за планом за 9 місяців, 1581 квартира отримана реально.

Якщо такими темпами здійснювати вирішення цієї проблеми, потрібно буде 25-30 років лише для того, щоб забезпечити квартирами військовослужбовців.

Я не кажу про тих, хто звільнений у зв’язком зі скороченням ЗСУ, з реформами, тих, хто давно вже звільнений. Це, звичайно, проблема. Тут треба думати про те, як її вирішити.

- Ось Ви тут сказали про певну проблему. Я так розумію, дорікаючи міністру і міністерству.

Я хотів би поставити питання, а хто має нести відповідальність за проблеми, які існують у галузі забезпечення військових та їхніх сімей житлом?

Тут багато говорять і про важку спадщину Радянського Союзу, і про нестачу бюджетних коштів для фінансування, але є і докори стосовно використання тих коштів, які все ж таки надходять. Тож на кому відповідальність найбільше?


Микола Петрук: Я думаю, що відповідальність повинна бути не тільки на міністрові оборони, тим більше, Ви бачите, що на 2007 рік я сказав, на кого покладається відповідальність, — на Міністерство будівництва.

Я вважаю, що і Президент повинен звернути на це увагу в першу чергу як Верховний головнокомандувач ЗСУ, і він повинен приділити цьому якнайбільшу увагу.

Якщо хоча б у рік ті офіцери, які не мають квартир, а це 47 тисяч, хоча б 7— 8 тисяч видавати цих квартир у рік, зрозуміло, що цю проблему можна було б вирішити за 6—7 років.

Кабінет Міністрів тут повинен докласти великі зусилля до того, щоб ця програма виконувалася. Зрозуміло, що під контролем ВРУ. Обов’язково!

Степан Бульба: Проблема гостра, тому що кожна з гілок влади серйозно не займалася цими питаннями.

Але водночас я хочу сказати, що все-таки організаторами забезпечення соціального захисту військовослужбовців повинні бути саме міністр оборони і Міноборони.

Звісно, погано, що є спеціальний фонд, є загальний фонд. Це, з одного боку, погано, а з іншого боку, при належному контролі з боку міністра і при організації цієї роботи можна було б багато знайти коштів для поповнення саме спеціального фонду.

Ми і на Комітеті з питань національної безпеки і оборони, до речі, говорили, що корупція в Міноборони не лише зменшується, а набуває все більш загрозливих розмірів. І тут є проблема, яку без, можливо, навіть кадрових призначень неможливо вирішити. Я маю на увазі кадрові призначення в Міноборони.

- Панове, які інші проблеми українського війська ви б відзначили, як найгостріші?

Микола Петрук: Я вважаю, що не завтра і не післязавтра, а вже сьогодні потрібно подумати про підвищення зарплати офіцерському складу. Ви можете собі уявити, коли у лейтенанта, у якого є дружина, мала дитина, зарплата складає 800 гривень у Києві або в іншому обласному центрі. Зрозуміло, що це недостатньо. Дуже великий відтік офіцерського складу в даний час тільки із-за цих проблем. Без квартир і мала зарплата.

Тому я вважаю, що це є великою проблемою, над цим потрібно думати і це потрібно вирішувати.

Наступна проблема, яка існує у ЗСУ, — це відновлення техніки і озброєння. Техніка і озброєння у ЗСУ (я відверто заявляю, бо я це питання дуже добре знаю) 1960-их - 1970-их років. Що з цієї техніки можна взяти? Нічого!

Я коли вводив 5-ту окрему механізовану бригаду в Ірак і дивився на зразки техніки, і знайомився з американською, англійською, італійською... По базі наша техніка непогана, вона є виносливою, вона може пройти, а системи управління вогнем настільки старі, недосконалі, що про це вже мови ніякої немає. Тому на модернізацію техніки, на розробки нової техніки потрібно і зараз виділяти гроші.

Якщо виділяти гроші на нову техніку, то потрібно піднімати військово-промисловий комплекс. Військово-промисловий комплекс зараз на колінах. Його треба піднімати з колін, виділяти туди гроші, тому що якщо ми втратимо ВПК, то про майбутні Збройні Сили мова не може йти.

Степан Бульба: Я згоден абсолютно з тим, що сказав мій колега.

Але ще крім того є проблеми. Скажімо, за останні роки військові суди тільки центрального регіону розглянули 32 368 позивних заяв і скарг. При цьому було присуджено більше 40 мільйонів гривень для стягнення на користь позивачів та заявників. З бюджету, до речі, Міноборони.

Більшість справ з чим пов’язана? Невиплата військовослужбовцям коштів, а саме: підйомної допомоги, грошового забезпечення, одноразової грошової винагороди, коштів на відрядження та польові виходи. Давайте навчимося хоча б ці вирішувати питання і проблеми.

Мені здається, що основна наша проблема, що ми хочемо бути в НАТО, але не розуміємо, що перш за все треба подумати про соціальний захист на рівні країн-учасників НАТО, тоді буде добре.

- Шановні гості, як ви оцінюєте перспективи?

Микола Петрук: На мою думку, на 2007 рік проблеми розв’язані для ЗСУ не будуть. Якщо буде працювати спільно уряд, ВРУ і Президент України, то на 2008 рік можна розраховувати на те, що буде виконано 2% від ВВП для ЗСУ. Тоді можна говорити про вирішення.

Степан Бульба: Перспективи нашої країни – це завершення політичної реформи і створення відповідальної влади, і подолання цього принципу безвідповідальності. Тому і ЗСУ мають перспективу, бо перший крок на шляху політичної реформи ми зробили.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG