Молоду лікарку Лючію не можна назвати справжньою домогосподаркою, бо таки більше часу вона проводить на роботі у римській клініці. Але порядок і затишок в оселі для неї понад усе. Попри зайнятість і втому, вона із задоволенням куховарить, миє посуд, порається біля квітів на балконі і каже, що задоволена такими клопотами.
Любов до хатньої роботи виплекана ще з дитинства, розповідає Лючія: «Мене мама змалечку навчила: який гармидер залишиш дома зранку — те саме побачиш і після повернення з роботи. Оскільки у мене напружений робочий ритм життя, я краще раненько, як тільки схоплюся з ліжка, наведу лад: помию чашку після кави, заправлю ліжко, все ретельно по своїх місцях розставлю».
Образ зразкової дружини і господині — традиційний для італійської родини. Хоча багато жінок і працюють сьогодні в офісах та на фабриках зранку до вечора, місцеві феміністки бадьоро закликають співвітчизниць прокинутися і відірватися таки від хатніх обов’язків.
Італійці не обтяжуються допомогою дружинам
Це вдається переважно тим, у кого партнер або чоловік бере на себе провідну роль домашнього господаря. Таких сімей, очевидно, небагато, бо, за даними агентства “Eurostat”, саме італійські чоловіки у Європі найменше часу займаються домашніми справами — півтори години на день, тоді як шведи, наприклад, 2 з половиною години.
Українка Олена вже не один рік працює у Болоньї в різних родинах: прибирає квартири, ходить на закупи до магазину, готує їсти. Ось її спостереження про домашній устрій сучасної італійської сім’ї: «Я знаю, що вони (італійські господарі) йдуть на роботу зранку, приходять, і щоб вони щось дома робили, я би не сказала, і жінки, і чоловіки. Є жінки, які щось роблять дома, але таких дуже мало».
Кожна восьма з опитаних італійок зізналася, що чоловік допомагає їй удома. Але така співпраця обертається катастрофою для них. Збігла кава на плиті, випала каструля з рук — і лунає відразу: «Краще б ти мені не допомагав!» Жінка сама вперто і завзято тримає статус берегині домашнього вогнища, вважаючи, що чоловік має перейматися іншим.
Чи варто італійкам віддати статус господині дому?
У цих випадках треба часом поступатися і не переживати за тимчасовий гармидер, бо саме така поведінка дозволить чоловікові активніше долучатися до хатніх справ, говорить письменниця Клара Серені: «Я вважаю, що італійські жінки і досі дуже прив’язані до дому. На мою думку, потрібно було б трохи відійти від цього, змиритися з невеликим безладом, не бути завжди на висоті у домі, варто дати більше простору своєму „я“ для чогось іншого, і для інших також».
За висновками соціологів, багатьом італійським жінкам подобаються хатні клопоти, і мало хто з них наважується віддати частину своїх повноважень партнерові або дітям. Кожна четверта заявляє, що вона є господинею у домі і з задоволенням виконує цю роль.
Любов до хатньої роботи виплекана ще з дитинства, розповідає Лючія: «Мене мама змалечку навчила: який гармидер залишиш дома зранку — те саме побачиш і після повернення з роботи. Оскільки у мене напружений робочий ритм життя, я краще раненько, як тільки схоплюся з ліжка, наведу лад: помию чашку після кави, заправлю ліжко, все ретельно по своїх місцях розставлю».
Образ зразкової дружини і господині — традиційний для італійської родини. Хоча багато жінок і працюють сьогодні в офісах та на фабриках зранку до вечора, місцеві феміністки бадьоро закликають співвітчизниць прокинутися і відірватися таки від хатніх обов’язків.
Італійці не обтяжуються допомогою дружинам
Це вдається переважно тим, у кого партнер або чоловік бере на себе провідну роль домашнього господаря. Таких сімей, очевидно, небагато, бо, за даними агентства “Eurostat”, саме італійські чоловіки у Європі найменше часу займаються домашніми справами — півтори години на день, тоді як шведи, наприклад, 2 з половиною години.
Українка Олена вже не один рік працює у Болоньї в різних родинах: прибирає квартири, ходить на закупи до магазину, готує їсти. Ось її спостереження про домашній устрій сучасної італійської сім’ї: «Я знаю, що вони (італійські господарі) йдуть на роботу зранку, приходять, і щоб вони щось дома робили, я би не сказала, і жінки, і чоловіки. Є жінки, які щось роблять дома, але таких дуже мало».
Кожна восьма з опитаних італійок зізналася, що чоловік допомагає їй удома. Але така співпраця обертається катастрофою для них. Збігла кава на плиті, випала каструля з рук — і лунає відразу: «Краще б ти мені не допомагав!» Жінка сама вперто і завзято тримає статус берегині домашнього вогнища, вважаючи, що чоловік має перейматися іншим.
Чи варто італійкам віддати статус господині дому?
У цих випадках треба часом поступатися і не переживати за тимчасовий гармидер, бо саме така поведінка дозволить чоловікові активніше долучатися до хатніх справ, говорить письменниця Клара Серені: «Я вважаю, що італійські жінки і досі дуже прив’язані до дому. На мою думку, потрібно було б трохи відійти від цього, змиритися з невеликим безладом, не бути завжди на висоті у домі, варто дати більше простору своєму „я“ для чогось іншого, і для інших також».
За висновками соціологів, багатьом італійським жінкам подобаються хатні клопоти, і мало хто з них наважується віддати частину своїх повноважень партнерові або дітям. Кожна четверта заявляє, що вона є господинею у домі і з задоволенням виконує цю роль.