Наразі під землею залишаються 12 гірників. Час від часу шахтарі міняються. Вони запевнюють, що будуть триматися, аж поки власник не виплатить зарплату за 10 місяців, — а це близько півтора мільйона гривень.
Власник та гендиректор «Карату» Віктор Бойцов від коментарів для Радіо Свобода відмовився. Але його заступник Володимир Каланович розказав, що шахта працювала непогано. Її потужність — 200 тонн вугілля на добу. Та останнім часом з’явилася серйозна проблема: шахту підтоплює. І власникові доводилося вирішувати водночас два питання: добувати вугілля та лагодити старі помпи. Ця боротьба й поставила «Карат» на межу банкрутства.
А води почали загрожувати не лише виробництву. Спеціалісти обласного управління з надзвичайних ситуацій прогнозували екологічну катастрофу у районі, де мешкає близько 30 тисяч людей.
Це, нарешті, привернуло увагу влади, і нещодавно на спонсорський кошт купили два насоси за 44 тисячі гривень. Розповідає заступник директора шахти Володимир Каланович: «Губернатор нам допоміг купити насоси. Два насоси нам дали на Стахановському ремонтному заводі. Ми вже тонули, але вийшли з цього становища. Один насос ми поставили, інший у нас у резерві. Встановили насоси 3 дні тому».
«Дикий капіталізм»: люди «безправні», але вчаться домагатися своїх прав
Шахтарі кажуть, що на «Караті», коли він ще не був «під приватником», їм працювалося краще. Адже тоді держава мала певні зобов’язання перед робітниками, на шахті навіть був профспілковий комітет, пригадує гірник Ігор Коліс: «При приватнику виходить, що ми йдемо до Європи, де працюють закони капіталізму. Але ось там капіталізм справжній, а у нас дикий капіталізм, тому що люди безправні».
А тим часом першими результатами страйку на шахті стало не тільки те, що голова адміністрації вирішив питання з відкачкою води, — а ще й те, що її шахтарі врешті-решт вирішили вступити у Незалежну профспілку гірняків.
Власник та гендиректор «Карату» Віктор Бойцов від коментарів для Радіо Свобода відмовився. Але його заступник Володимир Каланович розказав, що шахта працювала непогано. Її потужність — 200 тонн вугілля на добу. Та останнім часом з’явилася серйозна проблема: шахту підтоплює. І власникові доводилося вирішувати водночас два питання: добувати вугілля та лагодити старі помпи. Ця боротьба й поставила «Карат» на межу банкрутства.
А води почали загрожувати не лише виробництву. Спеціалісти обласного управління з надзвичайних ситуацій прогнозували екологічну катастрофу у районі, де мешкає близько 30 тисяч людей.
Це, нарешті, привернуло увагу влади, і нещодавно на спонсорський кошт купили два насоси за 44 тисячі гривень. Розповідає заступник директора шахти Володимир Каланович: «Губернатор нам допоміг купити насоси. Два насоси нам дали на Стахановському ремонтному заводі. Ми вже тонули, але вийшли з цього становища. Один насос ми поставили, інший у нас у резерві. Встановили насоси 3 дні тому».
«Дикий капіталізм»: люди «безправні», але вчаться домагатися своїх прав
Шахтарі кажуть, що на «Караті», коли він ще не був «під приватником», їм працювалося краще. Адже тоді держава мала певні зобов’язання перед робітниками, на шахті навіть був профспілковий комітет, пригадує гірник Ігор Коліс: «При приватнику виходить, що ми йдемо до Європи, де працюють закони капіталізму. Але ось там капіталізм справжній, а у нас дикий капіталізм, тому що люди безправні».
А тим часом першими результатами страйку на шахті стало не тільки те, що голова адміністрації вирішив питання з відкачкою води, — а ще й те, що її шахтарі врешті-решт вирішили вступити у Незалежну профспілку гірняків.