Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:23

Що несе Європі російська енергетична політика?


Василь Зілгалов Прага, 14 грудня 2006 (RadioSvoboda.ua) — Нафта і газ не є невичерпними джерелами енергії. Експерти попереджають, що цих енергоносіїв вистачить усього на 40—50 років. Тому світ нині розглядає енергетичні альтернативи на майбутнє. Але сьогодні країни світу бажають, щоб у найближчій окресленій перспективі були гарантовані безпечні поставки нафти та газу. Газовий конфлікт між Москвою і Києвом наочно проілюстрував, що, окрім суто ринкових методів Росія використовує свою енергетичну монополію і для політичного тиску. А Європа все більше і більше потрапляє у енергетичну залежність від Москви. Що далі?


Весь світ пам’ятає про початок січня 2006 року, коли Росія перекрила газ для України, і це відбилося також спадом тиску газу для багатьох країн Європи. Тоді представник російського "Газпрому" Серґей Купріянов у всьому звинуватив Україну.

«Відмова України від запропонованого нами вирішення проблеми означає катастрофічні наслідки для її економіки і, на жаль, для братнього українського народу. Ми вважаємо, що українській владі буде дуже складно, а точніше — неможливо пояснити своєму народові причини таких недалекоглядних дій», — заявив представник російського газового монополіста.

У той час під тиском ЄС і США Росія та Україна досягли 4 січня угоди про відновлення газопостачання з новою ціною на газ.

Але обіцянки Москви керуватися у ціновій енергетичній політиці лише ринковими методами насправді виявилися далекими від дійсності. Бо політичну підкладку у цьому впродовж 2006 року відчули не лише Грузія та Молдова, а й Білорусь, Азербайджан, Болгарія, Румунія та інші країни.

Небезпека є й для Європи

Уже тоді чимало європейських експертів попереджали Брюссель, що Москва буде безжалісно використовувати енергетичний важіль проти всієї Європи.

Марк Естер, редактор британського щомісячного дослідницького видання «Нафта і енергетичні тенденції», каже: «Я думаю, що Європа буде все більше й більше залежною від Росії щодо постачання газу і від російської влади та російських енергетичних компаній, котрі дуже тісно пов’язані. Вони і далі використовуватимуть енергію, і особливо газ, як політичний інструмент, що ми могли бачити на початку цього року з Україною».

А польський парламентар Яцек Сарюш-Вольський відзначив: «Проблема енергетичної безпеки не є виключно справою лише галузей промисловості чи економіки. Енергія була використана як зброя і зовнішньополітичний інструмент, і тому її слід обговорювати у контексті зовнішньої політики і політики безпеки».

Росія забезпечує близько 25% газових потреб країн ЄС, як підрахували у Брюсселі. А це є незаперечним фактом вразливості ЄС щодо політичних забаганок Кремля. Тим більше, що, за деякими оцінками, ця потреба континенту у російських газових поставка зросте за 25 років до 70%.

Домовитись буде нелегко

Уже сьогодні виявляються незгоди між ЄС та Росією у низці енергетичних питань: обмеження доступу на російський енергетичний ринок міжнародних компаній, небажання Москви ратифікувати Енергетичну хартію тощо.

А ще неоднорідність залежності європейських країн від російського газу буде заважати у виробленні єдиної енергетичної стратегії ЄС щодо Москви, вважають експерти.
XS
SM
MD
LG