Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 15:20

Рівненські ліквідатори аварії на ЧАЕС: спогади і проблеми.


Валентина Одарченко Рівне, 14 грудня 2006 (RadioSvoboda.Ua) — Через 20 років після завершення будівництва об’єкту «Укриття» на Чорнобильській АЕС сумнозвісний реактор нагадує про себе не тільки потенційною небезпекою, а й маленькими реакторами в організмах тих, хто прийняв на себе величезні дози радіації, рятуючи земляків і світ від глобальної катастрофи. Лише на Рівненщині участь у ліквідації аварії на ЧАЕС взяли майже п’ять тисяч фахівців.

Рівненські ліквідатори в Чорнобилі.
Одними з перших в епіцентрі катастрофи опинилися пожежники. Василь Ткаченко — один із тих, хто ліквідовував другу пожежу. Вона сталася 23 травня і могла завершитися черговим вибухом.

«Пожежа виникла в кабельних тунелях четвертого блоку на межі з працюючим третім блоком. Де був машинний зал, сотні тонн олії. По гучномовцях через кожні 3—4 хвилини повідомляли: в зоні пожежі 200 рентгенів, всім залишити місце пожежі, а пожежникам — ліквідовувати… Ніхто не мав права послати туди людей. Але ми вирішили — гасити. Бо це було б друге 26 квітня… Але все робили добровільно: ланка вийшла, друга вже вишикувалась у черзі…» — пригадує Ткаченко.

Гідранти в зоні пожежі були несправними, тож довелося прокладати пожежні рукави. Три-чотири хвилини на бронетранспортері в радіаційному пеклі декому коштували життя, і усім — здоров’я.

…Сини рівнянки Ганни Зимньої померли від хвороб, отриманих у Чорнобилі. Перший — через півроку після участі в ліквідації аварії, другий — через дев’ять років. Таких історій вдосталь.

Начальник служби радіаційної безпеки Олексій Ільїн пережив шість інфарктів, кілька операцій, а цього місяця дізнався про свій останній діагноз — лейкемія. Із семисот його підлеглих понад половини нині немає серед живих, переконаний Ільїн: «Деякі не встигають ставати на інвалідність — ідуть на той світ…»

Ліквідатор Олексій Ільїн 20 років потому: діагноз - лейкемія...
Першого грудня в одній із центральних аптек Рівного вишикувалась черга з 50 людей. Це були чорнобильці, котрі намагалися отримати ліки — кожен свої — на максимум 22 гривні. Отримали тільки двадцятеро — гроші закінчилися.

Справа в ліміті, каже Ільїн: «Якби держава виконувала свої зобов’язання щодо безкоштовного лікування… А то на 22 гривні на рік дуже не розженешся…»

Дивним чином «закінчилися» і надані п’ять років тому кошти з обласного бюджету на 24 квартири для ліквідаторів. Принаймні отримали квартири, не без судової тяганини, тільки шість сімей ліквідаторів.

Допомогу держави ліквідатори відчувають у тих двохсот тридцяти гривнях, які надають їм щомісячно на харчування, 50-відсоткових пільгах для ліквідаторів-інвалідів 1—2-ї груп в оплаті комунальних послуг та одноразових допомогах — до сьогоднішньої дати кожен із ліквідаторів отримав по сто гривень із міського бюджету.

Під час відзначення 20-х роковин Чорнобиля їм пообіцяли утричі підвищити пенсії. А оскільки ліквідатори помирають швидше, ніж ветерани Другої світової, ця обіцянка стає реальною для дедалі меншої кількості людей.
XS
SM
MD
LG