Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 14:01

Українські діти чекають святого Миколая (традиції свята і сьогодення).


Надія Степула

Слухати:

Звучить пісня про святого Миколая

Надія Степула: День святого Миколая традиційно святкується у світі 6 і 19 грудня, бо так поділили цей день люди, котрі завше щось ділять, у тому числі й свою конфесійну приналежність.

Святий Миколай
В Україні Свято Миколая давнє, закорінене в глибинну суть народних вірувань і сподівань. І хоч святий Миколай – це покровитель подорожніх та морехідців, але передусім його День присвячений дітям.

У пластах культури збережено безліч творів літератури, художнього і музичного мистецтва, зразків пошанування Миколая і пов’язаних зі святом дійств.

Засинаючи напередодні цього свята, діти благоговійно молилися, а хто вмів писати, то писали до святого Миколая коротенькі листи з проханням подарувати те або те.

За століття прохання кардинально змінилися. Ще сто літ тому діти просили у святого Миколая здоров’я для себе і ближніх, успіхів у навчанні, книжку, олівці, фарби…

Тепер діти просять теж багато чого, зокрема, комп’ютер чи мобільний телефон, омріяну ляльку «Барбі» чи велосипед… Життя змінилося, але у ньому залишилися й ті діти, котрі нічого, окрім здоров’я собі чи ближнім у святого Миколая не просять.

Звучить пісня про святого Миколая

Надія Степула: Напередодні Дня святого Миколая є відчуття, що Святий немов керує людськими вчинками і емоціями. Хочеться зробити приємний подарунок іншій людині, принести їй радість і подарувати любов, у ці передріздвяні дні більшість замислюється над суттю свого життя і своїм ставленням до інших людей.

В українському суспільстві немає ще глибинного розуміння благодійництва і в багатьох вимірах життя відсутнє добро і людяність. Є тисячі людей, які фізично здорові і заможні, але їм бракує і добра, і радості, а є тисячі, зокрема, юних осіб з особливими потребами, в інвалідних візках, які випромінюють неймовірну чистоту, любов і радість життя. Вони цілком залежать від опіки ближнього і цілковито покладаються на любов Божу. Напередодні Дня святого Миколая 28-річний Богдан Жуковський, який хворіє на ДЦП, мав першу у своєму житті виставку картин. Свої роботи він присвятив пам’яті матері.

Про розуміння добра і любові, про турботу і радість, яку потрібно дарувати один одному матеріал моєї колеги зі Льва Галі Терещук.

Галина Терещук: Якщо на численних виставках львівських художників чи презентаціях письменників лише одиниці людей справді щиро радіють за успіх митця, то на представленні картин Богдана Жуковського усі його друзі, які пересуваються в інвалідних візках або ж прийшли його привітати, випромінювали велику радість.

Три роки тому Богдан Жуковський взявся за пензель. Хлопець може малювати лише ногами. Він дуже важко говорить, тому фарби і пензель - це єдиний світ, через який Богдан може висловити усе, що переживає і як розуміє життя та людей.

Його картини наповнені світлими кольорами. «Камені щастя», «Проводи літа», «Шелест хвиль», «Маків дивоцвіт» - це лише частина назв його картин, які пахнуть різноцвіттям літа, випромінюють радість, дивують красою і неповторним творінням природи.

Свою першу виставку напередодні свята Благодійника усіх людей, святого Миколая Богдан присвятив своїй матері Ірині, яка два роки тому пішла з життя.

Надія Курило, за освітою психолог, пересувається в інвалідному візку, була серед тих, хто розділив зі своїм другом радість від його малюнків.

Надія Курило: У кожній картині небо і кожного разу воно інше. Це така глибина, справжнє, що відчувається дар.

У нього немає школи, де вчать змішувати фарби, техніці. Він це робить з серця. Він вчився малювати по-іншому.

Галина Терещук: Благодійність - це коли даруєш іншій людині радість і любов, коли даруєш іншій людині свою увагу і турботу. Так зауважив отець Михайло Гарват, священик церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Михайло Гарват: Діяти благі речі, ті, які виходять від самого Бога. Всяке добре діяння виходить від Бога.

Але бачите, Господь інколи у дивний спосіб передає свою ласку і ще багато духовних настанов, і тих благ, які потрібні для повсякденного життя.

Готуючись до святого Миколая ми віримо, що й сьогодні він керує нашими вчинками і тим, що називаємо благодійництвом.

Галина Терещук: Ідея проводити у Львові виставки картин дітей і молоді з особливими потребами виникла в Анни Ягольник, чий син, хворий на ДЦП, малював.

Олеся уже немає, але мати продовжує пам’ять про нього, організовуючи виставки його друзів.

Пані Анна вважає, що найважливіше дитині дарувати тепло і свою любов.

Анна Ягольник: Кожен дає дітям у міру можливості, але для дитини найважливіше духовне тепло, коли даруєш дітям частинку своєї душі.

Галина Терещук: Виставка картин, які Богдан Жуковський подарував своїм друзям на святого Миколая, побудована на відчуттях, уся щирість, яка присутня в Богдановій душі, промовляє в його роботах.

Кожен з присутніх, хто оглядав картини, говорив про те, що Богданові малюнки наповнили їх особливим теплом і подарували відчуття щастя та радості напередодні Різдвяних свят.

Надія Степула: Про Святого Миколая і свято його імені говорить архієпископ Харківський і Полтавський Української автокефальної православної церкви Ігор (Ісіченко). Розпитував якого колега Тарас Марусик.

Ігор Ісіченко: Традиції святкування Дня пам’яті архієпископа Мирлікійського Миколая як дитячого свята настільки ж близькі і Східній Україні, як Україні Західній. Інша річ, що від встановлення більшовицького режиму тут пройшов довший час, і вже давно померли ті, хто встиг дітьми запам’ятати те, як святкувалися ці дні.

Тарас Марусик: Відродження давніх свят, як вважає архієпископ Ігор, це природній процес повернення до нормального, здорового ритму життя. Однак у впровадженні святителя Миколая в нові обряди є свої небезпеки і “підводні камені”.

Ігор Ісіченко: Не так давно в Австрії було вирішено заборонити приймати на передріздвяні виставки і ярмарки товари із символікою Санта Клауса.

З одного боку, Санта Клаус, тобто той самий святий Миколай, розглядається у різдвяному контексті як один із елементів впливу американської культури, з іншого боку, є ще одна дуже істотна проблема. Перетворюючи святого Миколая на такий собі пасторальний образ, який дозволяє нам милуватися у своєму ставленні до нього своїми чеснотами, ми обкрадаємо саму історію цього образу, вихолощуємо з неї ті риси непримиренності до неправди, жертовності, готовності боронити справедливість, які були йому властиві.

Церковне передання сповіщає нам, що святий Миколай був учасником першого Вселенського собору в Нікеї і активно боровся там із вченням Арія.

Із житія святого ми знаємо, як ревно він ставився до захисту справедливості як архієрей, як захищав до останнього, зупиняючи руку ката, несправедливо звинувачених від страти.

Тарас Марусик: Тому коли сьогодні крізь призму досвіду святителя Миколая дивимося на проблеми соціального служіння, то несправедливо, як вважає архієпископ Ігор, зводити це свято до радісно усміхнених дітей, які нас оточують.

Ігор Ісіченко: Це свято має нагадати нам, що існує довкола суспільна несправедливість, існує людський біль, існують злидні. В цей день ми повинні помітити їх гостріше, ніж в будь-який інший.

День святого Миколая нагадує нам про наші нереалізовані таланти жертовності, служіння ближньому. Не лише приємним дітям в нашій родині чи в нашому оточенні, але й тим безпритульним, які на сьогодні позбавлені не тільки батьківської опіки, але і уваги до їхнього існування як такого, до старих людей, що злиденно животіють в наших селах, до будинків ветеранів, як сьогодні окреслюємо будинки престарілих, до багатьох інших проблем, від яких ми тікаємо, шукаючи індивідуалістичного замкнення у своєму добробуті, боротьба за який стає у нас в суспільстві споживання ідеалом нашого життя.

Святий Миколай нагадує нам про інші ідеали і кличе нас відкрити в собі людину, здатну їх досягати.

Надія Степула: Відомий своїми паліндромами, цілими романами, написаними «навспак», та іншими штукарськими літературними витворами, наш сучасник, поет Станіслав Бондаренко стає іскрометним гумористом і ліриком, коли пише або перекладає з інших мов твори дитячі.

Напевне, послання до дітей і від імені дітей справді перетворюють дорослу людину на вічне дитя, котре живе в кожному, всміхаючись іноді щиро, по-дитячому, долаючи непрості шкаралупи дорослості в самому собі…

Послухаймо поета Станіслава Бондаренка, з яким зустрівся колега Павло Вольвач.

Станіслав Бондаренко: Від святого Миколая віками чекають перш за все подарунків і чудес, сповнення своїх заповітних бажань.

Чи не в кожній сім’ї Миколай сприймається, як якийсь близький родич, очевидно, як сивий рідний дід чи прадід. До того ж при ньому завжди є мішок, навіть мішище, в якому, мабуть, можна знайти все для дітей, навіть мобілки чи комп’ютери, якщо дуже ти саме їх бажаєш, і якщо цілий рік ти поводився як належить і навчався добре.

Павло Вольвач: Святий Миколай існує? Стас Бондаренко вірить в Миколая?

Станіслав Бондаренко: Для мене так. Більшість поетів, літераторів теж вірять в добрі чудеса.

До речі, на території Туреччини на березі Середземного моря до цього часу зберігся древній храм. Там багато років назад вів службу той самий Миколай. Туди зараз легко можуть попасти туристи з усіх країн світу.

Павло Вольвач: Стас, отже, зазирнувши до мішка, можна побачити багато чого цікавого. Так?

Станіслав Бондаренко: Саме так. Практично все, чого бажає дитина. Бажання чудес – це те, що вирізняє людину від усіх інших істот. А ще можна додати, що це вирізняє дітей від дорослих. Бо чудеса – це чистота душі. От, мабуть, у зв’язку з цим святий Миколай вічний і найбільш радісний святий.

Надія Степула: «А хто-хто Миколая любить, А хто-хто Миколая знає – Тому святий Миколай Завше помагає».

Цю просту дитячу пісеньку співають і найменші дітки, і дорослі разом з ними нині, як співали багато років тому їхні пращури, сподіваючись на заступництво святого Миколая, вірячи в його великі небесні можливості, надіючись на світлу і добру долю.

Потреба цих надій і сподівань у дітей та дорослих людей залишається у часі, як залишається і світле свято Миколая.

Звучить пісня про святого Миколая

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG