Зокрема, у 1921 році такі галузі, як етнографія, фольклористика, музика, театр, образотворче мистецтво об’єдналися в Інститут мистецтвознавства при Українській Академії Наук. Інститут згуртував провідних науковців, серед яких такі вчені, як Климент Квітка, Михайло Гайдай, Дмитро Ревуцький, Філарет Колесса.
На початку 30-х років репресивна політика зупинила розвиток гуманітарної науки в Україні. Провідну наукову верству було знищено морально і фізично. У роки війни Інститут мистецтвознавства очолив Максим Тадейович Рильський.
Як вважає Ганна Скрипник, саме Рильським започатковані напрямки, які функціонують і дотепер: „Саме тоді були спроби видань фундаментальних, наприклад, багатотомної праці „Українці”. Це було ідеєю його, як і створення музею народної архітектури, тобто всі ті програмові підходи до функціонування цієї установи були закладені ним, і ми цьому завдячуємо”.
Свій ювілей Інститут імені Рильського відзначає міжнародною науковою конференцією. Тому на презентаційних стендах виставлені останні праці його колективу. Кількість і художнє оформлення наукових видань вражає: починаючи від розкішно оздобленого альбому „Декоративне мистецтво України ХХ століття”, 5-томної історії музики, Енциклопедії культури південних і західних слов’ян до компакт-диску „Українська епічна традиція”, на якому відтворені автентичні фольклорні джерела, як, наприклад, пісня про полковника Данила Нечая, записана в Кіровоградській області.
Насамкінець Ганна Скрипник Радіо Свобода сказала: „На сьогоднішній день в Інституті акумульовані всі наукові сили – мистецтвознавців, фольклористів, етнологів. Проблематика має державну вагу. Нова держава – нові підходи, застарілі концепції мусимо замінити на нові погляди, наблизити до Європи, інтегрувати українську науку в європейський науковий простір”.
На початку 30-х років репресивна політика зупинила розвиток гуманітарної науки в Україні. Провідну наукову верству було знищено морально і фізично. У роки війни Інститут мистецтвознавства очолив Максим Тадейович Рильський.
Як вважає Ганна Скрипник, саме Рильським започатковані напрямки, які функціонують і дотепер: „Саме тоді були спроби видань фундаментальних, наприклад, багатотомної праці „Українці”. Це було ідеєю його, як і створення музею народної архітектури, тобто всі ті програмові підходи до функціонування цієї установи були закладені ним, і ми цьому завдячуємо”.
Свій ювілей Інститут імені Рильського відзначає міжнародною науковою конференцією. Тому на презентаційних стендах виставлені останні праці його колективу. Кількість і художнє оформлення наукових видань вражає: починаючи від розкішно оздобленого альбому „Декоративне мистецтво України ХХ століття”, 5-томної історії музики, Енциклопедії культури південних і західних слов’ян до компакт-диску „Українська епічна традиція”, на якому відтворені автентичні фольклорні джерела, як, наприклад, пісня про полковника Данила Нечая, записана в Кіровоградській області.
Насамкінець Ганна Скрипник Радіо Свобода сказала: „На сьогоднішній день в Інституті акумульовані всі наукові сили – мистецтвознавців, фольклористів, етнологів. Проблематика має державну вагу. Нова держава – нові підходи, застарілі концепції мусимо замінити на нові погляди, наблизити до Європи, інтегрувати українську науку в європейський науковий простір”.