Тетяна Серветник – єдина українка серед нагороджених. Вона закінчила факультет журналістики у Варшаві, працювала кореспондентом газети «Жечпосполіта» в Києві. Нагороду від Спілки польських журналістів отримала разом із трьома польськими колегами за репортаж «Секрети Помаранчевої революції».
Згадуючи про цей репортаж, Тетяна Серветник розповіла Радіо Свобода: «Ми просто хотіли показати, як технічно відбувалися ті всі розмови за кулісами: як відбувалися домовленості, як колишній Президент України Леонід Кучма реагував на звістку про зміни, про те, що він може бути усунутий від влади».
Крім Леоніда Кучми головними персонажами репортажу Тетяни Серветник є президенти Литви і Польщі: Вальдас Адамкус та Александр Кваснєвський, а також шеф дипломатії ЄС Хав''єр Солана.
«В Україні... поки що немає дуже сильних ЗМІ, які були б абсолютно незалежними».
Тeтяна Серветник сказала Радіо Свобода про різницю в роботі польських та українських журналістів: «Різниця є у формі власності засобів масової інформації як у Польщі, так і в Україні. На жаль, власники дуже багато говорять про те, що ми маємо писати, як ми маємо писати. Я думаю, що в Україні, в Києві зокрема, поки що немає дуже сильних засобів масової інформації, які були б абсолютно незалежними».
На думку Тетяни Серветник, польські журналісти, що розслідують резонансні події, дістають визнання за те, що поляки бачать в них своїх адвокатів, захисників від зловживань державної влади.
«Політики часто люті на нас».
Про ставлення польських політиків до журналістів розповів також інший лауреат премії Спілки польських журналістів та часопису «Пресс» Бертольд Кіттель: «Політики часто люті на нас. Тоді вони говорять різні нісенітниці. Часом погрожують карами, що їх вони хочуть внести до нового закону про пресу. Але польські медіа в добрій ситуації. Вони різноманітні, відважні. А водночас – солідарні в ставленні до спроби обмеження свободи слова».
Спілка польських журналістів нагороджує найкращих, але і вказує на тих, які в своїй роботі вдаються до нечесності. Звання «Гієни року» отримав журналіст тижневика «Впрост», який, не маючи достатніх доказів, назвав у своїй статті агентом комуністичної безпеки одного з визначних польських письменників. Але ані сам журналіст, ані жоден представник редакції не зголосилися до журі, щоб отримати цю нагороду.
