Слухати:
Ірина Біла: З приходом осені, а надто ж зими в Україні триває перманентне передчуття епідемії вірусних захворювань. Медики переконують, що єдиний порятунок від тривалих лікарняних – це щеплення, яке допоможе пережити зиму без ускладнень для здоров’я і вберегтися від грипозно-ангінної напасті.
Чи насправді це так? Наскільки взагалі щеплення, надто ж в ранньому віці убезпечують від хвороб? Чи така вже вакцинація й безпечна?
Офіційна медицина в Україні наголошує, що найефективніший захист від інфекційних хвороб, який може запропонувати сучасна медицина, - проведення профілактичних щеплень. Їхня мета: формування несприйнятливості організму до інфекції. “Тому, коли батьки дітей відмовляються від щеплення, - попереджують відразу ж лікарі, - батьки дитини залишають її незахищеною від інфекційних хвороб, ризикують здоров''ям, а часто і життям своєї дитини та тих дітей, які її оточують”. Алла не хотіла ризикувати здоров’ям ні своєї доньки ні інших дітей. І тому робила всі щеплення, які їй радили лікарі. Але вже незабаром про це пошкодувала. І надалі вирішила відмовитись від вакцинацій.
Алла: Коли я зробила десь в рік щеплення, то в неї розпочалася алергія. А вона до того була, як персик, як намальоване дитя: воскова шкірка, рум’яна, а після цього шершава попочка, ніжки, щічки стали аж бордові.
Я її не могла вилікувати, допоки аж на місяць не вивезла в Хорватію.
Потім я задумалася, чи треба їй те, чи ні? Якщо подумати, то травини роблять щеплення? Ні. А дивіться, які вони всі сильні! Ірина Біла: Набагато гірші наслідки вакцинації відчула на собі донечка Світлани. Хоча лікарі вперто не хотіли пов’язувати погіршення стану дитини зі щепленням і продовжували запекло “захищати” її від інфекцій.
Світлана: В три місяці зробили дівчинці першу вакцинацію. До цього жодних скарг на її здоров’я не було. Після того, як ми прийшли додому, дитина перестала їсти, пити. Через три дні почалися судоми: тремтіли ніжки і з кожним днем ставало гірше. Потім перейшло на ручку і, зрештою, весь правий бік почало трусити.
Я до лікарів зверталася неодноразово, казала, що це вочевидь сталося через щеплення, тому що дитина повністю після них змінилася: стала вередувати, плакати, їсти взагалі відмовлялася. А мені казали, що це все не через щеплення. Тобто, категорично заперечували і продовжували робити вакцинації до року.
Ірина Біла: Після останнього щеплення донька Світлани захворіла коклюшем. І тоді молода мама вирішила врешті припинити будь-які вакцинації. Поправити здоров’я маленької Оленки вдалося лише після лікування гомеопатією.
Вже кілька років мама навіть не навідується до лікарів. Надто ж до кабінетів імунопрофілактики. Але тепер перед нею постали інші проблеми.
Світлана: У нас проблема: ми не можемо піти ні в дитячий садок, ні в школу. Ось наступного року ми вже підемо до школи, але як ми підемо, то цього я не знаю. Бо нам відкритим текстом наш районний імунолог сказала: “Я їх ніколи не пропущу. Ну і що, погано їй буде, то в реанімацію її відвеземо. Але вона повинна зробити щеплення”.
Ірина Біла: ДОВІДКА:
Згідно зі статтею 15 "Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах" закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров''я.
Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
Внести зміни до цього законодавства вже який рік домагається лікар-психоневролог – гомеопат Володимир Білобловський. Він переконаний, що настав час надати батькам право вибору: робити щеплення своїй дитині чи ні. Як це вже практикується в сусідній Росії.
Більше лікарськими аргументами цікавилася моя київська колега Наталя Мусієнко.
Наталка Мусієнко: Яка Ваша позиція щодо щеплення?
Володимир Білобловський: Моє ставлення до щеплень зважене. Для того, щоб ми говорили про щеплення, треба провести широкомасштабні дослідження. Програма, яка забезпечить розуміння, що відбувається з загальним станом дитини, з імунним, з психічним станом дитини, коли їй роблять щеплення, і який стан здоров’я тих дітей, яким ми не робимо щеплення.
Наталка Мусієнко: Ви своїй дитині робили б щеплення?
Володимир Білобловський: Своїй дитині я не робив би щеплення. Ніякі і ніколи.
Гепатит Б починають щеплювати на третій годині народження. Раніше, коли діти народжувалися, то у них практично жовтяниця перебігала 2-3 дні, а зараз в 90% до місяця. У дітей з’явилися враження печінки.
Наталка Мусієнко: Це може бути наслідком вакцинації?
Володимир Білобловський: Це є наслідок вакцинації. І педіатри про це добре знають. У нас зараз небезпечна тенденція в суспільстві: всі проблеми вирішувати через вакцину.
Наталка Мусієнко: В який момент Ваша позиція сформувалася кінцево, що Ви не робили б щеплення?
Володимир Білобловський: Достатньо пізно. Навіть коли я працював в поліклініці і бачив певні ускладнення, то я вважав, що це нормально.
Я не розумів, що відбувається, тому що в медичних інститутах не вивчають, які ускладнюють вакцини, який перебіг може бути після введення вакцин.
Це сформувалося тоді, коли я став лікарем-клініцистом і почав спостерігати, як розвивається стан після введення певних речовин.
Щодо речовин, то всі вважають (і я вважав також), що вакцина – це ослаблений якийсь збудник, антиген, але дуже часто там застосовуються такі речі, як ртуть. А коли брати по масі ртуті, скільки вводять дитині на вагу тіла, то на дорослу людину це буде мінімум 0,1 грам ртуті.
Що значить запустити дорослій дитині 0,1 грам ртуті і робити це кожного місяця? Ми розбиваємо градусник, і ми вже викликаємо санстанцію для того, щоб приймали якісь міри
Крім цієї ртуті є ще антиген, гідрооксид алюмінію.
Тим більше ми не знаємо, як реагують наші діти на фоні Чорнобильської катастрофи. Ми говоримо, що погіршилося здоров’я дітей. А який чинник? Коли ми не можемо сказати, який чинник, то чи можна довіряти нашому Міністерству охорони здоров’я, нашим науковцям?
Старше покоління тримається, а страждає саме маленьке покоління. Чому? Є точка зору, що щеплення на даному етапі є найбільш постійно діючим подразником. І на якомусь певному етапі генетичний фонд популяції просто не витримує, він починає давати масові збої.
Ірина Біла: Молодий батько і лікар за фахом Микола Семенченко також не наважується піддати ризику щеплення власну дитину. А останнім аргументом, який його в цьому переконав, стала погана якість вакцин, які використовуються в Україні.
Микола Семенченко: В мене є медична освіта. Я вважаю, що втручання в імунну систему людини, а тим більше маленької людини є злочином. Також я знаю про якість вакцин. Вона не витримує ніякої критики.
Нарешті сама система охорони здоров’я, патронаж дітей, який на сьогодні ми бачимо на свої очі, як він здійснюється, то це також не витримує ніякої критики.
В цих умовах, якщо б навіть були аргументи за вакцину, я б їх теж не робив. Відчуття страху не виникає, оскільки ми всі хворіємо, і хвороба нам дається тільки для того, щоб наша імунна система з нею боролася і тренувалася для цього.
Ірина Біла: Скільки ж щеплень вводяться в ранньому дитинстві і від чого вони оберігають? І невже всі лікарі з такою пересторогою ставляться до вакцинацій? Аби з’ясувати це журналістка Наталка Коваленко вирушила прямо в дитячу лікарню.
Наталка Коваленко: У спеціалізованій дитячій столичній лікарні чистота, порядок і дисципліна. В амбулаторії ставлять крапельниці, роблять уколи, перев’язки та інші процедури. Щеплення тут теж роблять. Деякі відразу після народження, потім повторні, а деякі через декілька років.
Розповідає завідуюча педіатричним відділенням Ольга Зарудня.
Ольга Зарудня: Вакцинуються діти від туберкульозу, правиці, дифтерії, краснухи, паротит, кіру.
Наталка Коваленко: Є навіть спеціальні вакцинальні календарі. До речі, в усьому світі вони майже однакові.
Ольга Зарудня: В перші дні життя проводиться вакцинація проти гепатиту Б, а на третю добу вакцинуються проти туберкульозу. Ревакцинація, тобто повторна вакцинація, проводиться в 6-7 років. А потім в 13-14 років.
Наталка Коваленко: Щеплення, як говорить Ольга Федорівна, не несе небезпеки, а прикрі випадки захворювань після щеплення бувають поодинокі.
Ольга Зарудня: Припустимо, що він вже заразився чимось, клінічних виявів поки цього захворювання ще немає, а в цей час його вакцинують, то ця вакцина як би запускає імунологічні реакції і сприяє виявленню того захворювання, яке начебто дрімало.
Наталка Коваленко: 30-річна Ольга – мати 3 дітей. Усім їм вона завжди робила щеплення та, як годиться, по календарю.
Ольга: Часто ми і в магазинах беремо продукти і не знаємо, чи візьмемо гарні продукти, чи отруїмося. Це мають лікарі довести, вчені поспілкуватися між собою і довести, чи потрібні щеплення, чи ні. Батьки, звичайно ж, хочуть завжди застерегти, свою дитину забезпечити якимсь імунітетом.
Наталка Коваленко: Та й на постачальників вакцини лікарі ще не жалілися.
Ольга Зарудня: Якщо є якісь ускладнення від вакцин, то вони завжди мають своє пояснення.
Наталка Коваленко: До того ж проводити вакцинацію можна тільки абсолютно здоровій дитині. Так стверджують лікарі.
Ольга Зарудня: Дітей вакцинувати потрібно. Це дуже важливо для організму, що росте. Все ж таки коли дитина вакцинована, то вона захищений від тих інфекцій, від яких вона вакцинована.
Ірина Біла: Погоджується з необхідністю щеплень, надто ж в дитячому віці і лікар однієї зі столичний поліклінік Катерина Валеріївна. Її аргументи:
Катерина Валеріївна: Завдяки щепленню дітки не хворіють дифтерією, поліомієлітом.
Я за те, щоб якомога точніше батьки виконували календар вакцинації, який дає система охорони здоров’я, тоді імунітет буде кращий. Календар щеплень розроблений науковцями, вірусологами, імунологами.
Діти, які не щеплені, 83-85% хворіють на дифтерію, коклюш, стовбняк, точно так же на кір. Після якогось часу той прошарок населення, який не щеплений, у свій час вони хворіють і йде спалах якоїсь хвороби.
В якому році? У 1989 році це було, в 1990-их роках, коли говорили, що щеплення не треба робити, і в нас відразу ж пішов спалах дифтерії.
Ірина Біла: А які щеплення дітям практикують закордоном, зокрема, в США? І чи не відмовилися там від них?
Як стверджує тамтешній кореспондент Радіо Свобода Юрій Дулерайн, американці охоче погоджуються робити вакцинації дітям, і самі від них не відмовляються. Щоправда, на власному досвіді він переконався, що вакцина не завжди може вберегти від болячок.
Юрій Дулерайн: Дитині роблять щеплення від цілої низки захворювань.
Щороку приблизно школа запитує, чи ходили до лікаря, чи робили чергове щеплення дитині від коклюшу, від гепатиту, від цілої низки всіляких хвороб.
Не завжди, до речі, і не всі вакцини бувають однаково надійними. Буває так, що вони не спрацьовують. Наприклад, минулого року я зробив у жовтні вакцинацію. Тим не менше в мене грип був 3 рази за цей сезон.
Ірина Біла: Тож відповідь на питання: щеплення необхідні чи зайві, корисні чи шкідливі, кожен визначає для себе сам. Але тоді, як батьки несуть відповідальність, здебільшого, лише перед власною дитиною, то офіційна медицина за здоров’я усього суспільства.
Саме тут, на думку лікаря-імунолога однієї зі столичний лікарень Майї Сергіївни, криється протиріччя між соціумом та індивідуумом.
Майя Сергіївна: З однієї сторони, треба зробити колективний імунітет і захистити людей від епідемій, а з другої сторони, конкретна людина має певний свій імунітет і може інколи не захворіти цієї інфекцією, від якої ми її вакцинуємо. При цьому паралельно ми з цими збудниками вводимо дуже токсичні, хімічні речовини, які можуть змінити імунну відповідь і викликати інші хвороби.
Тому тут соціальне і індивідуальне дуже протиставляються. Для того, аби вберегти якось колектив, інтереси індивідуума просто нехтуються.
Ірина Біла: Перефразовуючи фразу класика, можна сказати: здоров’я держави – це в кінцевому підсумку здоров’я кожного її громадянина. Тож не хворійте, і країна почуватиметься краще.
Цінність держави в кінцевому підсумку - це цінність окремих індивідуумів, що його складають. Перефразовуючи цю фразу класика, можна сказати, що здоров’я держави – це в кінцевому підсумку здоров’я кожного її громадянина.
Ірина Біла: З приходом осені, а надто ж зими в Україні триває перманентне передчуття епідемії вірусних захворювань. Медики переконують, що єдиний порятунок від тривалих лікарняних – це щеплення, яке допоможе пережити зиму без ускладнень для здоров’я і вберегтися від грипозно-ангінної напасті.
Офіційна медицина в Україні наголошує, що найефективніший захист від інфекційних хвороб, який може запропонувати сучасна медицина, - проведення профілактичних щеплень. Їхня мета: формування несприйнятливості організму до інфекції. “Тому, коли батьки дітей відмовляються від щеплення, - попереджують відразу ж лікарі, - батьки дитини залишають її незахищеною від інфекційних хвороб, ризикують здоров''ям, а часто і життям своєї дитини та тих дітей, які її оточують”. Алла не хотіла ризикувати здоров’ям ні своєї доньки ні інших дітей. І тому робила всі щеплення, які їй радили лікарі. Але вже незабаром про це пошкодувала. І надалі вирішила відмовитись від вакцинацій.
Алла: Коли я зробила десь в рік щеплення, то в неї розпочалася алергія. А вона до того була, як персик, як намальоване дитя: воскова шкірка, рум’яна, а після цього шершава попочка, ніжки, щічки стали аж бордові.
Я її не могла вилікувати, допоки аж на місяць не вивезла в Хорватію.
Потім я задумалася, чи треба їй те, чи ні? Якщо подумати, то травини роблять щеплення? Ні. А дивіться, які вони всі сильні! Ірина Біла: Набагато гірші наслідки вакцинації відчула на собі донечка Світлани. Хоча лікарі вперто не хотіли пов’язувати погіршення стану дитини зі щепленням і продовжували запекло “захищати” її від інфекцій.
Світлана: В три місяці зробили дівчинці першу вакцинацію. До цього жодних скарг на її здоров’я не було. Після того, як ми прийшли додому, дитина перестала їсти, пити. Через три дні почалися судоми: тремтіли ніжки і з кожним днем ставало гірше. Потім перейшло на ручку і, зрештою, весь правий бік почало трусити.
Я до лікарів зверталася неодноразово, казала, що це вочевидь сталося через щеплення, тому що дитина повністю після них змінилася: стала вередувати, плакати, їсти взагалі відмовлялася. А мені казали, що це все не через щеплення. Тобто, категорично заперечували і продовжували робити вакцинації до року.
Ірина Біла: Після останнього щеплення донька Світлани захворіла коклюшем. І тоді молода мама вирішила врешті припинити будь-які вакцинації. Поправити здоров’я маленької Оленки вдалося лише після лікування гомеопатією.
Вже кілька років мама навіть не навідується до лікарів. Надто ж до кабінетів імунопрофілактики. Але тепер перед нею постали інші проблеми.
Світлана: У нас проблема: ми не можемо піти ні в дитячий садок, ні в школу. Ось наступного року ми вже підемо до школи, але як ми підемо, то цього я не знаю. Бо нам відкритим текстом наш районний імунолог сказала: “Я їх ніколи не пропущу. Ну і що, погано їй буде, то в реанімацію її відвеземо. Але вона повинна зробити щеплення”.
Ірина Біла: ДОВІДКА:
Згідно зі статтею 15 "Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах" закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров''я.
Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем.
Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.
Внести зміни до цього законодавства вже який рік домагається лікар-психоневролог – гомеопат Володимир Білобловський. Він переконаний, що настав час надати батькам право вибору: робити щеплення своїй дитині чи ні. Як це вже практикується в сусідній Росії.
Більше лікарськими аргументами цікавилася моя київська колега Наталя Мусієнко.
Наталка Мусієнко: Яка Ваша позиція щодо щеплення?
Володимир Білобловський: Моє ставлення до щеплень зважене. Для того, щоб ми говорили про щеплення, треба провести широкомасштабні дослідження. Програма, яка забезпечить розуміння, що відбувається з загальним станом дитини, з імунним, з психічним станом дитини, коли їй роблять щеплення, і який стан здоров’я тих дітей, яким ми не робимо щеплення.
Наталка Мусієнко: Ви своїй дитині робили б щеплення?
Володимир Білобловський: Своїй дитині я не робив би щеплення. Ніякі і ніколи.
Гепатит Б починають щеплювати на третій годині народження. Раніше, коли діти народжувалися, то у них практично жовтяниця перебігала 2-3 дні, а зараз в 90% до місяця. У дітей з’явилися враження печінки.
Наталка Мусієнко: Це може бути наслідком вакцинації?
Володимир Білобловський: Це є наслідок вакцинації. І педіатри про це добре знають. У нас зараз небезпечна тенденція в суспільстві: всі проблеми вирішувати через вакцину.
Наталка Мусієнко: В який момент Ваша позиція сформувалася кінцево, що Ви не робили б щеплення?
Володимир Білобловський: Достатньо пізно. Навіть коли я працював в поліклініці і бачив певні ускладнення, то я вважав, що це нормально.
Я не розумів, що відбувається, тому що в медичних інститутах не вивчають, які ускладнюють вакцини, який перебіг може бути після введення вакцин.
Це сформувалося тоді, коли я став лікарем-клініцистом і почав спостерігати, як розвивається стан після введення певних речовин.
Щодо речовин, то всі вважають (і я вважав також), що вакцина – це ослаблений якийсь збудник, антиген, але дуже часто там застосовуються такі речі, як ртуть. А коли брати по масі ртуті, скільки вводять дитині на вагу тіла, то на дорослу людину це буде мінімум 0,1 грам ртуті.
Що значить запустити дорослій дитині 0,1 грам ртуті і робити це кожного місяця? Ми розбиваємо градусник, і ми вже викликаємо санстанцію для того, щоб приймали якісь міри
Крім цієї ртуті є ще антиген, гідрооксид алюмінію.
Тим більше ми не знаємо, як реагують наші діти на фоні Чорнобильської катастрофи. Ми говоримо, що погіршилося здоров’я дітей. А який чинник? Коли ми не можемо сказати, який чинник, то чи можна довіряти нашому Міністерству охорони здоров’я, нашим науковцям?
Старше покоління тримається, а страждає саме маленьке покоління. Чому? Є точка зору, що щеплення на даному етапі є найбільш постійно діючим подразником. І на якомусь певному етапі генетичний фонд популяції просто не витримує, він починає давати масові збої.
Ірина Біла: Молодий батько і лікар за фахом Микола Семенченко також не наважується піддати ризику щеплення власну дитину. А останнім аргументом, який його в цьому переконав, стала погана якість вакцин, які використовуються в Україні.
Микола Семенченко: В мене є медична освіта. Я вважаю, що втручання в імунну систему людини, а тим більше маленької людини є злочином. Також я знаю про якість вакцин. Вона не витримує ніякої критики.
Нарешті сама система охорони здоров’я, патронаж дітей, який на сьогодні ми бачимо на свої очі, як він здійснюється, то це також не витримує ніякої критики.
В цих умовах, якщо б навіть були аргументи за вакцину, я б їх теж не робив. Відчуття страху не виникає, оскільки ми всі хворіємо, і хвороба нам дається тільки для того, щоб наша імунна система з нею боролася і тренувалася для цього.
Ірина Біла: Скільки ж щеплень вводяться в ранньому дитинстві і від чого вони оберігають? І невже всі лікарі з такою пересторогою ставляться до вакцинацій? Аби з’ясувати це журналістка Наталка Коваленко вирушила прямо в дитячу лікарню.
Наталка Коваленко: У спеціалізованій дитячій столичній лікарні чистота, порядок і дисципліна. В амбулаторії ставлять крапельниці, роблять уколи, перев’язки та інші процедури. Щеплення тут теж роблять. Деякі відразу після народження, потім повторні, а деякі через декілька років.
Розповідає завідуюча педіатричним відділенням Ольга Зарудня.
Ольга Зарудня: Вакцинуються діти від туберкульозу, правиці, дифтерії, краснухи, паротит, кіру.
Наталка Коваленко: Є навіть спеціальні вакцинальні календарі. До речі, в усьому світі вони майже однакові.
Ольга Зарудня: В перші дні життя проводиться вакцинація проти гепатиту Б, а на третю добу вакцинуються проти туберкульозу. Ревакцинація, тобто повторна вакцинація, проводиться в 6-7 років. А потім в 13-14 років.
Наталка Коваленко: Щеплення, як говорить Ольга Федорівна, не несе небезпеки, а прикрі випадки захворювань після щеплення бувають поодинокі.
Ольга Зарудня: Припустимо, що він вже заразився чимось, клінічних виявів поки цього захворювання ще немає, а в цей час його вакцинують, то ця вакцина як би запускає імунологічні реакції і сприяє виявленню того захворювання, яке начебто дрімало.
Наталка Коваленко: 30-річна Ольга – мати 3 дітей. Усім їм вона завжди робила щеплення та, як годиться, по календарю.
Ольга: Часто ми і в магазинах беремо продукти і не знаємо, чи візьмемо гарні продукти, чи отруїмося. Це мають лікарі довести, вчені поспілкуватися між собою і довести, чи потрібні щеплення, чи ні. Батьки, звичайно ж, хочуть завжди застерегти, свою дитину забезпечити якимсь імунітетом.
Наталка Коваленко: Та й на постачальників вакцини лікарі ще не жалілися.
Ольга Зарудня: Якщо є якісь ускладнення від вакцин, то вони завжди мають своє пояснення.
Наталка Коваленко: До того ж проводити вакцинацію можна тільки абсолютно здоровій дитині. Так стверджують лікарі.
Ольга Зарудня: Дітей вакцинувати потрібно. Це дуже важливо для організму, що росте. Все ж таки коли дитина вакцинована, то вона захищений від тих інфекцій, від яких вона вакцинована.
Ірина Біла: Погоджується з необхідністю щеплень, надто ж в дитячому віці і лікар однієї зі столичний поліклінік Катерина Валеріївна. Її аргументи:
Катерина Валеріївна: Завдяки щепленню дітки не хворіють дифтерією, поліомієлітом.
Я за те, щоб якомога точніше батьки виконували календар вакцинації, який дає система охорони здоров’я, тоді імунітет буде кращий. Календар щеплень розроблений науковцями, вірусологами, імунологами.
Діти, які не щеплені, 83-85% хворіють на дифтерію, коклюш, стовбняк, точно так же на кір. Після якогось часу той прошарок населення, який не щеплений, у свій час вони хворіють і йде спалах якоїсь хвороби.
В якому році? У 1989 році це було, в 1990-их роках, коли говорили, що щеплення не треба робити, і в нас відразу ж пішов спалах дифтерії.
Ірина Біла: А які щеплення дітям практикують закордоном, зокрема, в США? І чи не відмовилися там від них?
Як стверджує тамтешній кореспондент Радіо Свобода Юрій Дулерайн, американці охоче погоджуються робити вакцинації дітям, і самі від них не відмовляються. Щоправда, на власному досвіді він переконався, що вакцина не завжди може вберегти від болячок.
Юрій Дулерайн: Дитині роблять щеплення від цілої низки захворювань.
Щороку приблизно школа запитує, чи ходили до лікаря, чи робили чергове щеплення дитині від коклюшу, від гепатиту, від цілої низки всіляких хвороб.
Не завжди, до речі, і не всі вакцини бувають однаково надійними. Буває так, що вони не спрацьовують. Наприклад, минулого року я зробив у жовтні вакцинацію. Тим не менше в мене грип був 3 рази за цей сезон.
Ірина Біла: Тож відповідь на питання: щеплення необхідні чи зайві, корисні чи шкідливі, кожен визначає для себе сам. Але тоді, як батьки несуть відповідальність, здебільшого, лише перед власною дитиною, то офіційна медицина за здоров’я усього суспільства.
Саме тут, на думку лікаря-імунолога однієї зі столичний лікарень Майї Сергіївни, криється протиріччя між соціумом та індивідуумом.
Майя Сергіївна: З однієї сторони, треба зробити колективний імунітет і захистити людей від епідемій, а з другої сторони, конкретна людина має певний свій імунітет і може інколи не захворіти цієї інфекцією, від якої ми її вакцинуємо. При цьому паралельно ми з цими збудниками вводимо дуже токсичні, хімічні речовини, які можуть змінити імунну відповідь і викликати інші хвороби.
Тому тут соціальне і індивідуальне дуже протиставляються. Для того, аби вберегти якось колектив, інтереси індивідуума просто нехтуються.
Ірина Біла: Перефразовуючи фразу класика, можна сказати: здоров’я держави – це в кінцевому підсумку здоров’я кожного її громадянина. Тож не хворійте, і країна почуватиметься краще.
Цінність держави в кінцевому підсумку - це цінність окремих індивідуумів, що його складають. Перефразовуючи цю фразу класика, можна сказати, що здоров’я держави – це в кінцевому підсумку здоров’я кожного її громадянина.
