Доступність посилання

ТОП новини

Різдво Христове у світі та Україні.


Надія Степула

Слухати:

Надія Степула: У світі стає світло і радісно. Надходить час різдвяних свят і Нового року. В суєті передсвяткових клопотів іноді виникає ряд питань. Наприклад, чому в Україні багато хто святкує Різдво Христове останніми часами двічі: і за григоріанським, і за юліанським календарями? Стосується це і так званих змішаних за приналежністю до різних конфесій родин, і деяких інших причин.


Двічі святкують Різдво Христове за старим і новим стилем чимало родин у Львові, місті глибоких історичних культурних нашарувань і традицій, оскільки на Галичині чимало родин католицько-православних. До того ж українські заробітчани привезли на Батьківщину традицію відзначення Різдва за новим стилем так, як в усьому світі.

24-25 грудня у Львові та багатьох західноукраїнських містечках відчутний святковий настрій, люди не виконують важкої фізичної роботи, відвідують костели або тих своїх друзів чи родичів, які святкують Христове народження за новим стилем.

Як молоді люди ставляться до того, що Різдво православні і католики відзначають у різні дні, чи хотіли б вони змін?

З молодими людьми, студентами та учнями, на цю тему спілкувалася колега Галя Терещук.

Галина Терещук: Останніми роками у Львові на Різдво 25 грудня Богослужіння у костелах відвідують не лише вірні Католицької церкви, але й Православної і Греко-католицької. У кожній 2-3 родині на Львівщині хтось таки перебуває на заробітках закордоном і саме там святкує Різдво за новим стилем. А чимало молодих людей часто мандрують і, звісно, яскраве свято, яким його роблять у світі, їм довподоби.

Учениці однієї із львівських шкіл поділилися тим, як у їхніх родинах святкують Різдво.

Учениця: Як на мене, то я хотіла б, аби ми святкували 25 грудня, так як більшість країн, тому що Різдво є одне і його треба святкувати всім світом в один день - буде настрій інший, святковіший.

Галина Терещук: А як в тебе вдома святкують Різдво?

Учениця: В мене святкують не 25, але в мене, правда, бабця святкує два Різдва, але рахує, що потрібно святкувати всім одне Різдво, тому що це одне все рівно свято.

Галина Терещук: Бабуся святкує католицьке Різдво… Вона у тебе за національністю полька чи просто римо-католичка?

Учениця: Ні, в неї просто в родині так було і передалося.

Галина Терещук: А як виглядає ваше Різдво?

Учениця: Воно все однаково виглядає. Так само, тільки просто двічі.

Галина Терещук: Чимало родин у Львові змішаних, а тому Різдво вони відзначають двічі. Усі традиції однакові: вертеп, коляда, святвечірній стіл, пісні страви, подарунки під ялинкою. А зелену красуню ставлять у помешканнях хтось 24 грудня, а хтось 6 січня. Хоча більшість львів’ян таки прикрашають ялинку напередодні Нового року, а міську красуню традиційно встановлюють на святого Миколая.

Студентка: Різдво – це свято для всіх. Я вважаю, що день не має ніякого значення. Я вважаю, що це свято як католиків, так і православних.

Галина Терещук: А як 25 грудня ти особисто проводиш день?

Студентка: Надсилаю вітання всім, кого я знаю з католиків... Не так сильно, як 7 січня, але все-таки святкування є і різдвяний настрій є.

Студент: Звичайно, що відчувається цей дух. Для когось Різдво 25 грудня, для когось 7 січня. Не залежить, коли ми будемо святкувати, залежить, як ми будемо святкувати його, як ми будемо виконувати ті традиції наших предків, як ми будемо їх передавати, цей святковий настрій, святковий дух.

Галина Терещук: Якби, наприклад, було таке голосування, щоби греко-католики, скажімо, святкували 25 грудня, то яким би був Ваш голос?

Студент: Я думаю, що мої предки здавна святкували 7 січня. Я думаю, що треба святкувати 7 січня.

Надія Степула: Різдво чи не найбільше свято у християнській традиції. З давніх-давен в Україні його відзначали якнайширше.

А як сприймається це свято залежно від віку, від життєвого досвіду? Про це в розмові з письменником Андрієм Кондратюком. З ним розмовляв Павло Вольвач.

Павло Вольвач: Андрію Івановичу, що найсвітліше зберегла Ваша пам’ять із того дитячого Різдва?

Андрій Кондратюк: У нас на хуторі перед Різдвом бриніло у наших душах передчуттям свята.

Вечір такий іскристий, такий сніговий вечір спадає на хутір. І от батько йдуть у двір, і я за татом. Тато заходять у клуню, беруть оберемочок сіна і вносять його, і кладуть на покуті, а потім на покуття кладеться борода – це невеличкий снопик жита. Потім на покутті ставиться кутя.

Все це так входило у дитячу душу такими високими смислами: щось має статися, має з’явитися. А таки справді має з’явитися – це передчуття дня народження Месії!

А потім ми з татом йшли у садок, і тато обв’язували солом’яними перевесельцями кожне дерево. І тут бриніло якесь таке закликання до дерева, щоб кожне це дерево, кожна яблуня, кожна грушка, слива та родили добре.

Павло Вольвач: У Вас гарні і світлі спогади про Різдво. А от яким воно Вам видається тепер?

Андрій Кондратюк: Так само ставлюся до Різдва, бо в моїй душі бринить дитяче передчуття свята, дитяче сприймання високості цього дня. Якщо я буваю у своєму краї, то я постерігаю, як люди відзначають Різдво. У піднебеснім просторі висне так само і входить в моє серце. Але от первісність того, що відбувалося тоді, вже десь знівельовано.

А якщо я у міському середовищі, то я йду до Михайлівського собору і слухаю службу. І десь воно так само наближає із далеких галілейських сторін із мого дитинства передчуття і переживання цього високо свята.

Павло Вольвач: Як Ви ставитеся до того, що існує два Різдва, відзначають дві різні дати католицький світ і православний?

Андрій Кондратюк: Я ставлюся толерантно, так має бути. Ми відзначали за православним за старим стилем. Якось змінити мені вже на старості літ дуже важко. Але ставитися, що і так, і так святкують, то треба приймати це так, яка є реальність. То є свято, і то є свято.

Надія Степула: У кожного народу свої традиції свят, свої колядки: неповторні, єдині на світі, хоч усіх їх об’єднує одна наскрізна тема, одне високе звучання різдвяної ноти.

Послухаймо, як колядують у Франції.

Звучить фрагмент французької колядки

Надія Степула: У Словенії колядують так:

Звучить фрагмент словенської колядки

Надія Степула: А тепер звучить хорватська колядка.

Звучить фрагмент хорватської колядки

Надія Степула: У США та Великобританії багато хто пригадує давню англійську колядку, популярну і сьогодні.

Звучить фрагмент англійської колядки

Надія Степула: А так ось колядують шведи:

Звучить фрагмент шведської колядки

Надія Степула: Угорська спільнота Закарпаття віддавна не лише святкує Різдво, а й має спеціальні церемонії до цього свята. Колядують угорці, до речі, так:

Звучить фрагмент угорської колядки

Надія Степула: А про угорські традиції святкування Різдва розповідає представниця цієї громади Світлана Кабиш.

Світлана Кабиш: По-перше, триває адвент, тобто підготовка до Різдва. 4 тижні перед Різдвом – це якраз той період, коли і душевно, і духовно налаштовуються на Різдво: і подарунки готують, і різдвяні віночки плетуть. Тобто, це справді такий красивий період. Причому він так відзначається і в туристичних центрах.

У Сентендре, що поблизу Будапешта, ціла низка подій влаштовується з приводу адвента. І у Королівському палаці у Гьодольо. Це справді така цікавинка угорська, яка не переривалась і в соціалістичні часи.

Триває підготовка кулінарна. І що цікаво, якою би не була жінка, навіть бізнес – леді, зайнятою, але вона готує особливу різдвяну випічку. Це називається bajigly. Це рулетики з дріжджового тіста з маком, з горіхами. І це настільки якісне тісто, воно дуже довго готується. Ці рулетики довго лишаються свіжими і смачними.

І, звісно, ялинка, як її прикрашають. Пишно й дуже гарно! Під ялинку складають подаруночки. Але це відбувається у певний час Святвечора. Коли збирається родина, у сім’ях є такі маленькі дзвіночки, то ж татові належить тихенько у певний час вислизнути з-за столу і подзвонити десь за дверима у цей дзвіночок. Тоді родина розуміє, що Ісус завітав до неї, і вже можна бігти до ялиночки і дивитись, які там подарунки під нею.

І що характерно? Триває піст. Угорці не дуже його дотримуються. Але що стосується святкового різдвяного столу, то дотримуються. Як правило, немає м’яса, але є риба. При чому риба перш за все у вигляді суто угорської рибної юшки (halasly називається). В угорців вона густо-червона від паприки, туди також протирається зварена риба.

Ну, і що стосується таких давніх традицій угорського Різдва, то, звісно, вони трошки теж були втрачені, але угорці зараз намагаються їх згадати. От, скажімо, за різдвяним столом господиня різала яблуко велике червоне для усіх членів родини. Вона примовляла при цьому: “Хай наша сім’я буде такою круглою і здоровою, як це яблуко, і такою ж міцною - нехай усі тримаються разом!”

Надія Степула: Розмаїття різдвяних свят тільки починається, заполонюючи світ людей прагненням добра і світла, вивищуючи душі, бо час Різдва Христового – то час не тільки веселощів і святкувань, а й осмислення свого буття, підбиття підсумків ще одного року та роздумів про майбутнє.

Христос Рождається! У світлі Віфлеємської зірки все стає зрозумілішим, марнота марнот відступає від світла вічності.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG