Доступність посилання

logo-print
06 грудня 2016, Київ 20:08

Людські обличчя українського політикуму.


Тетяна Ярмощук Київ, 26 грудня 2006 (RadioSvoboda.Ua) – Політик – це людина, яка професійно займається політичною діяльністю, обіймає якусь посаду або ж прагне до певної громадської посади. Таке визначення “політику” дає словник. Але часом виявляється, що політик – це також людина, і проблеми, надії та сподівання у них також бувають людськими. Що найважливішого сталося у житті українських політиків у році, який минає?


Політика, політика, і ще раз політика. Схоже, що політичні процеси так захоплюють, що більшість українських політиків, як от народний депутат від Партії регіонів Ярослав Сухий, свою головну подію року оцінюють саме через призму політичного життя.

Ярослав Сухий: “У мене немає особистого життя, моє особисте життя – це політика. Головною подією, безумовно, були парламентські вибори. І події, які були пов’язані з формуванням антикризової коаліції. Мені, як ученому-політологу було цікаво спостерігати, як із групи людей формувалася Партія регіонів. Вона формувалася саме тут, у сесійній залі, коли ми всі, як один, відстоювали своє право спочатку бути опозицією, а потім представниками більшості”.

Політика на першому місці і в екс-міністра внутрішніх справ і екс-соціаліста Юрія Луценка. Однак у нього крізь політичний асфальт таки пробиваються дуже особистісні пагони.

Юрій Луценко: “Цей рік був для мене роком зрад. Це був дуже важкий рік, дуже поганий рік. Для мене було дуже важко пережити те, що сталося із Морозом і моїми побратимами з СПУ. Це був один із найважчих моментів у моєму житті. Я цього ніколи не чекав. Для мене було дуже важко побачити, як зраджують колеги по Майдану, знаходячись у Кабміні, за шматок владного пирога. Це все було дуже важко, тому я хочу, щоб він закінчився. З іншого боку, була і дуже світла сторінка, бо я 1 вересня меншого сина повів у перший клас, а в старшого – перший курс радіоелектронного університету”.

Втім, дехто і подеколи в українському політикумі ставить особисте понад звивами політичної кон''юнктури і одвічних парламентських битв. Роман Зварич найважливішою подією року назвав не свою відставку з посади міністра юстиції і навіть не призначення представником Президента у Верховній Раді, а поповнення у родині.

Роман Зварич: “У мене з’явилося два цуцики. (Як назвали?) Одного – Гектор, а іншого – Муха. (– Хлопчик і дівчинка?) Так. (– А порода яка?) Якісь дворняжки, мені їх підкинули (– Давно підкинули?) Не буду про це казати, бо будуть ще більше підкидати”. У своїй відповіді про найголовнішу подію року нашоукраїнець Микола Катеринчук був дещо загадковим і дуже романтичним.

Микола Катеринчук: “Ми дуже чудово провели день народження моєї дружини. Не скажу де і як, але для мене і для неї це було визначально. Навесні”.

Що ж стало подією року для міністра оборони Анатолія Гриценка?

Анатолій Гриценко: “Я думаю, це те, що мене донька назвала татом”.

Лідерка опозиції і, напевно, найвідоміша жінка в українській політиці Юлія Тимошенко каже, що цього року в її житті сталося стільки подій, що важко визначити найголовнішу.

Юлія Тимошенко: “Мені дуже хочеться, навіть якщо останній рік свині, щоб політики ніколи не підсовували свиней своєму власному народові. Щоб вони працювали на людей, щоб вони думали про людей, щоб вони після кожних чергових виборів не забували, кому вони служать, і навіщо вони приведені до Верховної Ради”.

Досвід сподівань і розчарувань, революцій і реваншів, злетів і зрад привчив українців ставитися до політичного бомонду і саркастично, і з підозрінням. Але часом їм так хочеться вловити через зліплені піарщиками маски і спічрайтерські розумування щось людське. Навіть у рік свині.
XS
SM
MD
LG