Доступність посилання

ТОП новини

Підсумки року.


Ірина Біла Чим запам’ятався 2006 рік політикам, митцям, пересічним українцям? Яка подія була найвизначальнішою?

Слухати:

Ірина Біла: Новий рік уже на порозі. Але перед тим, як він вступить у господу, вшануймо рік 2006. І згадаймо, що в ньому було доброго, а що поганого. Покращив він життя українців чи навпаки, стишив поступ до їхнього благополуччя?

Як оцінюють 2006 рік Президент, Прем’єр та опозиція? А як пересічні українці? Чи збігаються їхні оцінки?

2006-му року важко конкурувати за яскравістю та буремністю з його останніми двома попередниками. І все ж це також далеко не буденний рік для України.

Вступ в дію політичної реформи, парламентські вибори та створення антикризової коаліції – ці три теми політики, політологи і аналітики називають найвизначнішими подіями року, що минає.

Докладніше думками перших осіб держави та головних опозиціонерів цікавився мій київський колега Віктор Міняйло.

Віктор Міняйло: Прем‘єр-міністр України, як і належить голові уряду, в основному, переймається економікою. А якщо детальніше — долає помилки, які на його думку, зробили попередні уряди. Зокрема, Віктору Януковичу не подобаються помаранчеві бюджети і податки.

Віктор Янукович: Тому й 2006 рік був такий “горбатий”, яким його зробили.

Віктор Міняйло: Юлія Тимошенко була прем‘єром у 2005 році і до “горбатого” 2006 року має стосунок опосередкований. А головну політичну подію цього року в інтерв‘ю Радіо Свобода вона визначила так:

Юлія Тимошенко: Мені здається, цей рік був настільки наповнений подіями. Головне, що мусять і політики, і суспільство винести з цього року, що політики не мають права бути слабкими. Що слабкість політиків, їхня невизначеність не тільки на їхнє життя впливають і руйнують не тільки їхній авторитет, а руйнують долю України, руйнують долю нації.

І тому, мені здається, що цей рік засвідчив, що слабкі політики – це таке саме горе для країни, як і воровиті політики.

Віктор Міняйло: Президент України Віктор Ющенко стверджує, що його “руки ніколи не крали”. І якщо його попередник Леонід Кучма, підводячи підсумки, говорив: зате у нас не ллється кров,— то чинний Президент на усі закиди стверджує: зате в Україні запанували демократія і свобода слова.

Віктор Ющенко: Утвердження курсу демократичного розвитку – це є суть того, що відбулося за 2006-й рік. Він має кілька складових. В Україні реально додержуються політичні і громадянські права і свободи.

Друге. Ми вперше продемонстрували і світу, а, можливо, головне — собі, що ця держава здатна провести чесні вибори. Таким чином ключове послання “народ формує владу, формує її повноваження” почало здійснюватися в політичній практиці України.

Третє. У демократичний спосіб була сформована парламентська більшість і коаліційний уряд.

Ірина Біла: Такий підсумок 2006 року Президента України Віктора Ющенка. А ось народні депутати єдині в одному: головною подією року, що минає, були вибори до Верховної Ради. Все решта – це похідне.

Говорить парламентарій Ярослав Сухий.

Ярослав Сухий: Головна подія, безумовно, як і в усіх політиків, були вибори. Березень 2006 року. Ми зустрічалися з виборцями в холодних сільських клубах.

Я дякую долі, що вибори були саме не на мажоритарці, а по партійних списках. Мені довелося об’їхати всю Запорізьку область. Думав, що люди живуть погано. Люди живуть дуже погано! Це для мене була головна і найбільш яскрава подія – це парламентські вибори 2006 року. Ірина Біла: А як оцінюють 2006-ий пересічні українці? Яку подію року вони вважають визначальною, і чим він запам’ятався?

Про це перехожі на столичних вулицях радо діляться з слухачами Радіо Свобода.

Респондент: Події? Ті, що були на виборах. Невиправдані надії і біль у зв’язку з цим. Не здійснилися гасла Помаранчевої революції.

Респондент: Який рік вибираємо, вибираємо і не можемо вибрати. Бачте, який бардак... І мера треба нормального, і Президента, і уряд. Колись, може, поміняються в нас. Хоч трошки люди десь щось взнали.

Респондент: Я не можу нічого сказати.

Респондент: Для мене особисто найголовніше – це моя дитина, яка поступила в престижну школу.

А в країни, в Києва, то я вважаю, що ми рухаємося вперед. Чим більше труднощів, тим більше ми підемо. Я вірю.

Респондент: Стосовно нашого Президента, що він здав всі позиції, які народ завоював протягом двох років. Більше нічого.

А хорошого? Самі бачите, що хорошого. В парламенті бійки, гроші... Більше немає нічого.

Респондент: Про Майдан нічого не скажу. Мені Володимир Кличко подобається, він переміг. Вся країна якось вже надоїла.

Респондент: 2006? Мабуть, падіння рівня життя і, мабуть, розчарування і зневіра у майбутньому.

Значно хорошу подію важко... А! Відремонтував квартиру свою!

Респондент: Саме головне, щоб здоров’я було. А такої події для країни? Не дуже вдалий через те, що зарплата, саме основне зарплата...

Респондент: Єралаш. Політичний, суспільний і все решта.

Думаю, що ми 2006 рік ще будемо довго відкашлювати, виходячи із тієї ситуації, в яку ми попали. Навчилися балакати, але ж відійшли від справи.

Щось хороше...? Так, в мене народилася внучка!

Респондент: У мене теж внучка народилася! А в політиці повний хаос.

Ірина Біла: “Утім, надія – це найчастіше відстрочені розчарування,” — переконують класики. А мудрі англійці вже на власному досвіді переконалися в справедливості вислову: сподівайся на краще, але готуйся до гіршого. У стані постійної готовності до гіршого, звісно ж, зі сподіваннями на краще і українські підприємці.

Перманентні зміни в законодавстві, неврегульованість податків, корупція так загартували бізнесменів, що їх уже не залякати ніякими політичними потрясіннями.

У цьому, зокрема, переконаний директор одного з успішних підприємств Києва Олег Репецький.

Олег Репецький: Економіка і бізнес дуже мало залежать від політики.

Не дивлячись на ті політичні потрясіння, які перенесла Україна за останні роки, економіка адаптувалася до цих постійних політичних потрясінь, які є в Україні, і розвивається паралельно або окремо з політичним процесами. Це не є добре і це є погано.

З одного боку, це є добре, що ми адаптувалися, а насправді це означає, що немає ніякої державної програми розвитку економічної держави, і воно все йде саме собою.

Просто ринок диктує певні правила, і люди змушені пристосовуватися до цього і якось виживати.

Ірина Біла: Утім, життя – це не лише політика і бізнес. Можливо, в мистецтві відбулося щось значуще, чим можна пишатися і про що згадуватимуть вдячні нащадки?

Скажімо, в музиці. Адже саме музика, як твердив німецький письменник позаминулого століття Бертольд Ауербах, вимиває з душі весь пил повсякденного життя.

Своїм баченням видатних подій у світі звуків ділиться музикант і директор фестивалю “Рок-Екзистенція” Тарас Грималюк.

Тарас Грималюк: Чесно кажучи, рік такий собі видався. Яскравих спалахів, нових якихось імен, зірок не було. На жаль.

Те, що пригадується, то це вихід нового альбому та виступ гурту “ВВ” в новому акустичному звучанні, як на мене.

Я думаю, що ця акція може претендувати на звання події року, тому що ця акція була ще супроводжена, крім новизни такого звучання, вона в такому акустичному варіанті повернула те відчуття початків українського року.

Ірина Біла: Іншу подію 2006 року виокремлює музичний журналіст Сергій Євтушенко.

Олександр Євтушенко: Найбільша музична подія, на мій погляд, це був фестиваль “Мазепа-Фест” в Полтаві, тому що це єдиний найбільш демократичний рок-фестиваль, який збирає гурти, які виражають пульс часу, які є нові, там ще ні в кого зірочка в лобі не палає. Це є унікально. Дивитися кадри “Мазепи-Фест” – це відкриття за відкриттям. Тобто, скільки команд — стільки відкриттів.

Ще я назвав би величезною подією, як на мене, це сольний концерт (це вже смаківщина) гурту “Кому вниз” у Львові 1 грудня в опері. Це надзвичайний концерт під назвою “Музика високого духу”. Вони показали найкращі речі. Вони взагалі показали себе з найкращої сторони! Шкода, що таких концертів обмаль.

Ірина Біла: І тоді, як музика — це самовираження за допомогою звуків, література промовляє словом. “Весь світ, за винятком тільки диких націй, управляється книгами”,— казав Вольтер. Якими ж книжками потішили співвітчизників українські літератори цього року? Що найвизначнішого відбулося в літературному процесі 2006? Відповіді шукала моя київська колега Надія Степула.

Надія Степула: Що ж було найцікавішим, найвизначнішим у році минулому в царині літератури? Свій погляд має прозаїк і поет, художник і сценарист, лауреат кількох літературних премій, зокрема й найвищої, Шевченківської, Григорій Штонь.

Григорій Штонь: В літературі найбільш значним може бути тільки твір, який переступить через роки. Таких творів наша література не продукує з багатьох причин. Література відкотилася назад і знову стала вірнопідданою, ідейною, односпрямованою, себто художньо нікчемною.

Рано чи пізно, але агонія повинна скінчитися. Це рік остаточного агонізування нашої літератури радянського штибу.

Надія Степула: Може виявитися, що вердикт Григорія Штоня надто суворий, а де надмір суворості, там, як відомо, мало справедливості... І чутки про агонію чи смерть літератури перебільшені.

Занурившись у світ літератури, можна розгубитися: імена, імена, імена.

За рік вийшло багато книг. Песимісти кажуть, що 2-3 книги на душу населення – це мало, оптимісти вважають, що не так усе й погано і пригадують при цьому 13 книжковий форум у Львові: численні презентації, зустрічі з авторами та видавцями, вітчизняними і зарубіжними, свято книги, маленький тріумф і великий підсумок літературних змагань.

Ще один Шевченківський лауреат Олесь Уляненко видав за рік три романи. Ось що він сам вважає найважливішим у літературному році:

Олесь Улянененко: Це 13 книжковий форум у Львові. Загалом це явище! Так що загалом справа рухається і плакати тут немає чого і до чого.

Надія Степула: Відомий поет і перекладач Станіслав Бондаренко має ще інше враження від калейдоскопу літературних подій.

Станіслав Бондаренко: Це створення нового проекту “Інша література”, бо дещо наш нинішній літпроцес скособочений, так би мовити.

Надія Степула: Подій у світі літератури було справді багато. З‘явилися нові книги, журнали, нові лауреати премій: від Нобелівської до Шевченківської — і в світі, і в Україні, втілені в життя нові проекти.

У світі побільшало людей, котрі прочитали якусь головну для себе книгу. І це, напевне, теж один із підсумків. Можливо, найважливіший, знаковий саме для цієї людини, саме для цієї книги. А, отже, і для всієї літератури.

Ірина Біла: Утім, астрологи прогнозують, що наступний рік буде вдалішим і потішить українців приємними несподіванками. І в політиці, і в мистецтві. Хоча, звісно ж, не обійдеться і без прикрощів.

Більше розташуванням зірок на українському небосхилі та їхньою прихильністю до майбуття України у астролога Валерія Заболоцького цікавилася кореспондентка Радіо Свобода Наталя Мусієнко.

Наталя Мусієнко: Які особливості будуть 2007 року?

Валерій Заболоцький: Щоб зрозуміти те, що буде, треба усвідомити те, що було.

У 2006 році було 2 довготривалих сильних аспекти.

Перший аспект склався на початку року – це квадрат Нептуна з Юпітером. Нептун – це планета, яка відповідає за ілюзію, а Юпітер – це теж планета, яка відповідає за ілюзію, але вона ще й відповідає за політику і за закордонні справи. До того ж ще Юпітер в гороскопі України символізує славу. Тому на початку року були якраз ілюзії стосовно слави. Якраз цим аспектом Юпітер і Нептун нагнали туман ілюзій, який потім розвіявся на виборах.

І ще. Дуже цікаво із Сатурном в тому часі, коли Сатурн йде по знаку Лева, то повертаються старі-нові політики: Янукович, бувший Прем’єр став знову Прем’єром, Голова ВРУ Мороз. До речі, етимологія його прізвища відповідає Сатурну. Тарасюк...

Чому Юля не повернулася? По-перше, є ще час, бо Сатурн переходить до іншого знака, до Діви, у вересні 2007 року. У неї є ще час повернутися.

Наталя Мусієнко: Як планети 2007 року стануть для України?

Валерій Заболоцький: Буде менше негативу. По-перше, Сатурн нарешті в 2007 році вийде зі знаку Лева, він буде більш схильний до позитивних своїх, а Сатурн дає невеличкий успіх. Але перед тим треба дуже багато працювати, бути терплячими, розсудливими. Буде менша негативна сила Сатурну впливати на Україну.

Але це ще не все. Юпітер Скорпіон переходить у Стрілець. Стрілець – це домівка Юпітера. Це дуже позитивно відзначиться для всіх жителів Землі. А в Україні позначиться краще на її іміджеві, на міжнародних справах. Це великі плани, це велика політика, релігійність, це духовність. Кращого буде більше!

Прислухаймося до шурхоту зірок, любімо Україну — і з нами все буде гаразд.

Ірина Біла: До цих побажань астролога Валерія Заболоцького приєднуюся і я, автор та ведуча програми "Нова Україна" Ірина Біла. Хіба що насамкінець нагадаю формулу середньовічної астрології: зірки лише сприяють, але не змушують.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG