Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 10:19

Євген Захаров: порушень прав людини так багато, що успіхи правозахисних організацій просто губляться в цьому масиві.


Кирило Булкін Київ, 1 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Яким є нині стан справ із правами людини в Україні? Що змінилося у цій галузі за останній час, які проблеми залишаються найгострішими? Про це Радіо Свобода розпитувало співголову Харківської правозахисної групи, кандидата на посаду омбудсмана Євгена Захарова.

Р.С.: Як Ви оцінюєте розвиток ситуації у галузі прав людини?

Є.З.: За останні 4 місяці ситуація погіршилася. По-перше, це вся історія з підвищенням тарифів – вона показує повну бездіяльність держави щодо захисту тих людей, які не в змозі платити ці тарифи. Сподівання на те, що можна отримувати субсидії, марні великою мірою. Нема ясної, чіткої процедури отримання цих субсидій, це дуже складно.

Р.С.: Які ще сфери прав людини викликають сьогодні найбільшу тривогу в правозахисників?

Є.З.: Почастішали випадки насильства, і, зокрема, насильства на расовому ґрунті. У Харкові буквально кожну суботу нічні марші скінгедів, які б’ють усіх чорношкірих і представників інших країн, причому було кілька випадків смерті. Стан суспільства у цьому сенсі став значно більш важким, ніж це було раніше.

Р.С.: Що з цим можна зробити?

Є.З.: Я взагалі вважаю, що треба було б, щоб міліція вважала ці злочини саме як злочини на расовому ґрунті, і треба припинити це. Крім того, значно гірше стало зі свободою слова, зі свободою підприємництва. Знову повернулися ті перевірки, про які вже два роки фактично забули, з метою взяти штраф, навіть якщо все гаразд, оскільки є план отримання тих штрафів.

Р.С.: В галузі свободи слова Ви маєте на увазі приклади цензури чи ще чогось?

Є.З.: В галузі свободи слова – особливо це на місцевому рівні проявляється, значно більш активно, ніж раніше, власники видань диктують журналістам, яку саме позицію захищати, що саме писати і так далі.

Р.С.: Який зараз стан справ у завжди болючій галузі – пенітенціарні заклади, а також катування, тортури?

Є.З.: Ці проблеми були і залишаються важкими. Особливо це стосується кримінально-виконавчої системи, яка як була повністю закрита, майже повністю, так і залишається. Що стосується катувань у міліції – вони також залишаються, але слід все ж-таки сказати, що міліція стала значно більш відкритою. Проект мобільних груп, який зараз діє і який стає все більш вагомим, багато що показав і серйозно вплинув на ставлення керівництва міліції до цих проблем. Тобто це якраз і підкреслює різницю між міліцією і Департаментом з виконання покарань. Міліція каже: так, у нас є проблеми. Ось вони є, ось, скарги, вони підтвердилися. Так, нам потрібні кошти для ремонту ізоляторів тимчасового утримання, їх у нас не вистачає. Але міліція демонструє розуміння проблем, здатність їх вирішувати і готовність це робити. А департамент фактично приховує ці речі, він каже, що у нього все гаразд.

Р.С.: Як Ви оцінюєте потенціал правозахисних організацій, громадських організацій у тому, щоб чинити опір тим негативним тенденціям, про які Ви говорили, і виправляти ситуацію?

Є.З.: Я хочу сказати, що ці організації стали більш міцні, більш зрілі, більш сильні. І ступінь їхньої співпраці стала більшою. Тобто вони більше вміють, більше можуть і більше працюють на сьогодні. Але все ж-таки цих порушень прав людини так багато, такий величезний масив, що навіть ті успіхи, величезні успіхи, я хочу підкреслити, які мають правозахисні організації, вони просто губляться в цьому загальному масиві порушень, і тому ззовні здається, що взагалі ніяких успіхів нема. Тобто треба ще більше розвивати ці організації правозахисні, щоб їх ставало більше, щоб вони були в кожному регіоні, в кожній області, щоб вони ставали ще міцнішими, ще сильнішими, і я вважаю, що іншого шляху просто немає.
XS
SM
MD
LG