Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 10:07

Релігійне життя у світі та Україні: погляд на рік 2006


Віктор Єленський Київ, 2 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Що залишив по собі 2006 рік у релігійному житті світу й України? Що запам’яталося і про що пам’ятати не хочеться?

Першою серйозною подією релігійного життя 2006 року стала перша енцикліка Папи Бенедикта XVI. І вона ж стала чи не першим великим сюрпризом від нового папи. Енцикліки – послання понтифіків усім вірним, присвячуються найбільш серйозним віроповчальним, глобальним і соціальним проблемам. Ватиканісти не сумнівалися – у першій енцикліці суворий папа Ратцингер обрушить всю силу свого інтелекту на секуляризм і релятивізм, на лібералів і відступників, на тих, хто відійшов від непорушних правд віри Святої Вселенської Церкви. Але „залізний Ратцингер”, „Господній ротвейлер” і як там ще називали головного оборонця католицької доктрини раптом заговорив про...любов! Енцикліка називалася „Бог є Любов”, але йшлося в ній не лише про любов до Бога, а й про любов до людини! І, що вже зовсім неймовірно, там ішлося про кохання.

Папа Бенедикт дуже мало відповідає тому образові, який склався у світі про кардинала Ратцингера, каже єпископ Гліб Лончина, Апостольський візитатор для українців-греко-католиків в Італії, Іспанії та Ірландії: «Кожний, хто його стрічає, виносить таке враження, що це людина тепла, котра насправді зацікавлена іншою людиною».

Католицько-православний діалог без німецької «Остполітік»


Відзначимо, що Папа не виправдав сподівання тих, хто прогнозував: заради налагодження православно-католицького діалогу понтифік-німець буде поступливішим Москві, ніж понтифік-поляк. Зокрема, в українському питанні. Говорить декан факультету католицької теології Мюнстерського університету професор Томас Брьомер: «Від часу обрання папи Бенедикта XVI відносини між православними і католиками покращилися. Папа має великий інтерес і велику повагу до православної традиції. Водночас я сумніваюсь, що папа буде шукати порозуміння з православними, зокрема з Російською православною церквою коштом Української греко-католицької церкви. Ця церква винесла дуже багато страждань від радянського режиму, і папа не діятиме проти її інтересів».

Трагедія хаджа до Мекки

Початок 2006 року був затьмарений жахливою трагедією. Під час традиційного ритуалу — побиття диявола камінням, яким завершується щорічний хадж до Мекки, — біля мосту Джамра у тисняві загинуло 360 мусульман.

Потім вибухнув карикатурний скандал. Розлючений натовп штурмував данське, а заразом і норвезьке посольство у Дамаску. У Бейруті підпалили, а в Тегерані закидали камінням дипломатичні представництва цієї країни. Світ ісламу розцінив карикатуру як блюзнірство, на Заході воліли говорити про свободу слова. З політкоректної Європи почали лунати голоси про необхідність зупинити вибачення перед мусульманами і згадати про християнські підвалини європейських цінностей, котрі інтелектуали Старого Континенту дедалі частіше вважають загроженими. Карикатурний скандал продемонстрував крихкість того, що у сучасному світі визначають як діалог цивілізацій. 2006 року на цей діалог чекало ще одне випробування.

Виступаючи у Регензбурзькому університеті Папа Бенедикт ХVІ необачно процитував середньовічного візантійського імператора, який доволі критично ставився до вчення пророка Магомета: «Погляньте, що нового приніс Магомет і ви побачите лише зле і нелюдське, як от його заклик до поширення віри мечем».

Хоча сам Бенедикт ХVІ назвав вираз імператора безцеремонним, але сама цитата викликала лють в ісламському світі, антипапські демонстрації і трохи не зірвала візит Верховного понтифіка до Туреччини.

Міжправославний розкол в Україні не пом’якшився

В Україні у 2006 році будували нові храми, відновлювали монастирі, відкривали духовні школи, висвячували священиків і єпископів, молилися і трудилися. Молилися за жертв Голодомору, за Богомхраниму Україну, за благоустрій святих Церков і поєднання всіх... У Криму на Водохреще молилися за “За збереження й розвиток кримських курортів”, а у Карпатах на Миколая – за сніг.

Напруження між православними впродовж року не пом’якшилося, скільки-небудь притомних ідей щодо того, як подолати міжправославний розкол в Україні, не пролунало. Конфлікт приречено плентається лініями загальноукраїнських поділів, православні зшиваються в одне так само погано, як ідуть назустріч одна одній частини країни, розшматовані політичними кордонами.

Іноземні спостерігачі добре бачать міжцерковні поділи в Україні, але відзначають і потяг українського суспільства до свободи, у тому числі і свободи совісті. Співголова групи експертів з релігійної свободи Офісу демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ професор Кол Тюрем зауважив: «Я свідомий делікатності релігійних справ в Україні: поділи всередині Православ’я, напруженість з іншими релігійними групами. Це робить проблему релігійної свободи особливо важливою для України. І існує спокуса для політиків спробувати використати релігію в своїх цілях. Однак Україна має унікальні можливості, бо вона свідома своєї плюралістичності, наявності різних релігійних спільнот і це може бути підґрунтям для сприйняття цінностей толерантності, взаємоповаги і подолання напруженості. У свою чергу, чим більше людей зрозуміють, що держава їх захищає, відчують, що їхні релігійні права захищені, це сприятиме більшій стабільності українського суспільства. Саме захист розмаїтості — на відміну від плекання сил, що поляризують країну, — є величезною силою стабільності».

...2006 рік став історією. Але як писав колись Бердяєв, історична дійсність, яку ми вважаємо минулим, є дійсністю, що увійшла у вічність і там перебуває. І ми живемо в історичному минулому так само, як можемо жити в історичному майбутньому. Бо минуле, нинішнє і майбутнє — це є цілісність буття.
XS
SM
MD
LG