Доступність посилання

08 грудня 2016, Київ 14:47

Головна подія очима простих людей – підсумки 2006 року


Леся Штогрин Київ, 3 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Майже кожен десятий українець вважає найважливішим у 2006 році призначення Вiктора Януковича Прем''єром. За даними соціологічних опитувань, саме це як головну подію року назвали 11% опитаних українців. Через 2 роки після Помаранчевої революції — перемога чи реванш — очима простих людей.

Киянці Валентині Григорівні 60. У січні 2005 вона стояла на Майдані незалежності в Києві і плакала від щастя. Президентом таки став Віктор Ющенко. «Стояли, їсти носили. Додому брали людей ночувати. Просто так. Прийшли на Майдан. Чоловіки питають: ви місцеві? — Місцеві! Можна у вас переночувати? — Можна! А внук потім каже: бабушка, як ти могла?! Отак не питаючи, документи не перевіряючи? Я кажу: нічого. Така довіра була! Хоча б через те, з яким почуттям вони тоді їхали... мені аж плакати хочеться... як їх жінки проводжали, казали: як ми можемо тут спокійно спати, як там таке робиться?»

Тепер через 2 роки в січні 2007 Валентина Григорівна теж плаче,правда, від безвиході: за останній рік все, заради чого стояла на Майдані, втрачено — вважає пані Валентина. Герої Майдану віддали владу Віктору Януковичу. «Ми так боролись, так переживали — і так на блюдечку оце все віддали. Найбільше це нас турбує, і мені здається, це найбільша подія року. Якби Ющенко і Тимошенко не розійшлися, не було б оце такого безладу. А по-друге — що віддали все повновладдя тій команді, проти якої боролися. Для чого ж тоді кричали "проти Кучми"? Для чого це все робилося?»

Прихід до влади Віктора Януковича називає найбільшою подією року і пенсіонер Анатолій Іванович з Кіровоградської області. Для нього лідер Партії регіонів — остання надія на краще майбутнє: «Хоч там і кажуть, що він у тюрмі був, але він прожив життя таке, що він більше співчуває простому люду, ніж оті, що нічого не бачили в своєму житті. Надія є, що може буде краще. Якщо не будуть заважати оті всі Юльки різні та вся банда. Вони ж тільки шпильки ставлять — та й все».

Однак незалежно від уподобань та ставлення до політичних лідерів двоє незнайомих пенсіонерів з різних куточків України підсумовують минулий рік однаково:

А.І.: «Ще гірше стали жити. А що, краще? Ціни піднімаються, а зарплати та пенсії – ні. Ну як можна на 360 гривень жити? Не живеш, а існуєш на таку пенсію.Собі поробили по 20 тисяч зарплату і по 15 тисяч пенсію, то, звичайно, їм можна жити».

В.Г.: «Ну що за них можна купити? Я кажу:як їм не соромно? От хочеться в очі подивитись і запитати: ну як їм не соромно? По 20 тисяч маючи собі зарплату — 400 гривень прожитковий мінімум. Як можна прожити на ці 400 гривень. У мене немає 400 гривень — у мене 375, це сором» .
XS
SM
MD
LG