Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 03:51

Подальша доля Конституції України – що принесе 2007 рік.


Віталій Портников

Гості «Вечірньої Свободи»: Голова партії «Вперед, Україно» Віктор Мусіяка і керівник Трудової партії Михайло Сирота.

Слухати:

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозаписі)

Віталій Портников: Обидва наші гості були, можна сказати, безпосередньо причетними до підготування чинної української Конституції... Хоча я вже не знаю... Скажіть, мені: ця Конституція, яка зараз, вона взагалі чинна?


Віктор Мусіяка: Звичайно! Це Ви добре питання поставили, тому що дехто вважає, що це нова Конституція. Це та сама, яку ми ухвалили в 1996 році, вона тільки змінюється, але вона назавжди була ухвалена в 1996 році.

Михайло Сирота: Конституція дійсно чинна з 1996 року. Хоча не можу сказати, що вона та сама, вона серйозно понівечена і сплюндрована.

Але, дійсно, це не нова Конституція, це стара Конституція, яка, на жаль, дещо змінила свій статус і стала значно більш не придатною для вживання у суспільстві.

Пане Вікторе, весь минулий рік пройшов, можна сказати, під знаком дискусій про подальшу долю Основного Закону, про те, що буде з конституційною реформою.

Можна вважати, що цього року Конституція знову зазнає змін, чи все ж таки ми навчимося жити за тим Основним Законом, який існує?


Віктор Мусіяка: 2006 рік, як казав наш один великий політик, вже “профукали” у цьому сенсі.

Зрозуміло усім було, що ті зміни, які були внесені до Конституції, є значною мірою такими, що вимагають корекції, м’яко кажучи. Треба було вже зразу ж зробити відповідні кроки: треба було створювати комісію, треба було сісти і працювати, напрацьовувати вже остаточний варіант.

Я так думаю, що Ви розумієте, що ми прихильники все-таки того, що треба нормально доопрацювати Конституцію. Нічого там відміняти не треба. Але ж нічого цього не робилося! Тільки розмови були, спекуляції всілякі навколо цього процесу.

Я все-таки надіюся, що в 2007 році цей процес якось зсунеться з місця.

А Ви думаєте, що в політиків вистачить волі для того, щоб щось змінити? Я вже не кажу про експертний професіоналізм.


Михайло Сирота: Тих людей, які є сьогодні у ВРУ, складно називати “політиками”.

А хто вони тоді?

Михайло Сирота: То члени команд фінансово-промислових угруповань, які повністю сьогодні сконцентрували владу у своїх руках. Там немає політичної самостійності, там немає самостійності в ухваленні рішень, там немає самостійної відповідальності, тому ми маємо сьогодні фінансово-промислові угруповання, які контролюють і парламент, і уряд, і які навряд чи будуть здатні виправити ті помилки, які були внесені в Конституцію в 2004 році.

Знову ж таки українців змушують зациклюватися на якихось другорядних локальних, хоча і важливих речах, щоб ми не побачили взагалі основоположного принципу, який би дозволив позитивно розвиватися.

Справа навіть не в помилках, які допущені в Конституції, а справа в хаосі, який сьогодні існує в правовому полі, в законодавчому полі нашої держави.

Мало сьогодні виправити помилки, допущені при внесені змін в Конституцію, сьогодні потрібно все-таки ухвалити ще 30 законів, на які є посилання в Конституції. Сьогодні потрібно майже в 50 законах усунути ті суперечності, які є в законодавчих законах, і суперечать Конституції. Сьогодні потрібно ліквідувати протиріччя між окремими законами, знову ж таки кодексами, там Цивільний кодекс, Господарський кодекс...

Сьогодні потрібно гармонізувати законодавче поле, щоб ми могли ефективно утримувати економіку. А ми зводимо все до локального завдання. Хоча б помилки в Конституції виправити.

Пане Вікторе, це ж завжди, до речі, бувало з ухваленням законів, коли вони були пов’язані виключно з якоюсь даною політичною метою і ніколи не враховували стратегічних моментів розвитку держави...

Віктор Мусіяка: На жаль, в українській політиці, якраз у верхівці цієї політики, завжди превалювали інтереси конкретні в даний момент, і на забезпечення реалізації цих інтересів були направлені, скажімо, ініціативи ті ж законодавчі.

Михайло Дмитрович правильно говорить, що ще сприйняття Конституції в 1996 році... Тоді треба було десь півсотні законів. Трішечки ми цю проблему вирішували. Хоча знову ж не системно, не чітко, не якісно достатньо...

Але зверніть увагу: 10 років пройшло від дня ухвалення Конституції української держави, і немає цих законів, про які ми говоримо, і знову ці всі перипетії навколо якихось там повноважень замість того, щоб сказати і діяти в напрямку створення цього правового поля.

Їх влаштовує відсутність нормальних... Я маю на увазі тих, хто приходить до влади, але, як правило, крутяться... Ви ж подивіться за ці 10 років практично одні і ті ж самі політичні сили, тільки переформатовуються, вони то зробили блок одних партій, потім другий, третій... Дивишся, кругом одні і ті ж самі особистості. Їх інтереси якраз у тому, щоб не було чіткої правової системи. Це їх влаштовує, тому і ми бачимо, що немає цих законів, про які говорив Михайло Дмитрович, особливо ті, які визначають статус і порядок діяльності органів влади.

Пане Михайле, Ви кажете, що треба змінювати ситуацію, а вона не змінюється... Ці побажання я, чесно кажучи, чую з 1991 року.

Михайло Сирота: Це не побажання, а констатація факту.

Якщо дати відповідь на те питання, що Ви з 1991 року собі ставите, то можна сказати наступне. Сьогодні вибори неадекватно відображають інтереси громадян і формування влади. Я сказав би, що обрані органи представницької влади на 95% не відповідають очікуванням громадян, які на першому етапі за них голосують.

Нам розповідали про те, що мажоритарні округи – це погано, що неструктурований парламент – це погано, а політично-структурований парламент – це добре. Але в 1994 році, коли був обраний неструктурований парламент, він ухвалив Конституцію, а структурований парламент у 2004 році Конституцію зруйнував.

Неструктуровані парламенти 1991 року і 1994 року в Україні захищали українське суспільство, а структуровані парламенти 4 і 5 скликання роблять усе, щоб українське суспільство деградувало.

Тобто, за ці 15 років відбулися два суттєвих періоди. У 1991 році вся влада в Україні належала комуністам: їхній був Президент України, Кабмін, ВРУ, органи місцевого самоврядування. Маючи цю повноту влади, вони не зробили Україну зоною комуністичної...

Умовним комуністам.

Михайло Сирота: Не умовними комуністами, а людьми, в яких були партбілети в кишенях, де було написано: “член КПРС”.

У Леоніда Макаровича квитка вже не було. Він у серпні 1991 року вийшов з партії.

Михайло Сирота: Вийти він вийшов...

Віктор Мусіяка: В душі залишався.

Душа – це річ незбагненна.

Михайло Сирота: Квиток, я думаю, він не полишив свій, і він у нього лежить гарно в шухлядці в такому гарному сухому місці.

Мені здається, що він його здав. Це була одна із інтриг путчу. Здав в апарат ВР.

Михайло Сирота: Знову ж таки, щоб не розмінюватися на дріб’язки...

Як дріб’язки? Президент – це не дріб’язок, пане Михайле.

Михайло Сирота: По суті по своїй Леонід Макарович до обрання Президентом України був секретарем ЦК КПУ. Цього ж Ви не будете заперечувати?

Ні, не буду.

Михайло Сирота: І от секретар ЦК КПУ став Президентом України і при цьому здав свій партбілет. Але від того нічого не помінялося. Він же не змінився повністю. Те ж саме “група 239” в парламенті, яку очолював нинішній спікер парламенту.

Так от, була ситуація: тотально владу контролювали в 1991 році комуністи. Замість того, щоб зробити суспільство справедливо соціальним, вони зовсім іншим зайнялися. Вони потихеньку почали передавати владу і власність в руки представників крупного капіталу. Врешті-решт в 1996 році цей процес завершився, і повністю вся влада в Україні стала належати представникам крупного олігархічного кримінального капіталу.

Сьогодні ми бачимо, що не тільки комуністи в 1991 році не змогли втримати владу, а й в 2006 році крупний капітал не здатний втримати владу, бо це не в його природі. Він може думати про відтворення свого капіталу, про заробляння далі грошей, але він не може стабілізувати соціально ситуацію, розвивати суспільство. Тому ми стоїмо сьогодні на порозі передачі влади вже в інші руки, я думаю, професійних політиків, які більш зв’язані з капіталом, але не залежні від нього на 100%.

І от на цьому перехідному періоді, очевидно, буде змінюватися в позитивному плані і законодавче поле, в тому числі і Конституції.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозаписі)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG