Соціальні реформи, туризм і мистецтво – це ті “ліки”, які допоможуть малим містам України “встати на ноги”. Принаймні, у цьому переконані посли Польщі та Словаччини – Яцек Ключковський та Урбан Руснак.
Обидва дипломати в інтерв’ю Радіо Свобода неодноразово наводили приклади, як це можна зробити. Наприклад, у центральній Польщі та у Словаччині невеликі шахтарські містечка ще десять років тому ледве жевріли, бо старі шахти були закриті. А потім місцеві жителі брали кредити у банках, будували маленькі готелі і пансіони і давали рекламні оголошення: “Запрошуємо туристів спуститись у шахту!”. Старі гірники відтоді перекваліфікувались у гідів по підземеллях, їхні дружини куховарять у власних ресторанчиках, а діти керують готельними справами. Крім того, у багатьох малих містах Польщі і Словаччини успішно розвивається так званий зелений і культурний туризм, - розповідають польський та словацький дипломати.
Голова Асоціації шахтарських міст України Юрій Бобров вважає, що досвід використання старих шахт як туристичних об’єктів має перспективи для Донбасу.
А з Польщею пан Бобров найближчим часом сподівається підписати цікаву угоду: «У нас велика програма готується, ми хочемо залучити Фонд Стефана Баторія і ПАУСІ. Поляки теж зацікавлені приїхати до нас великою делегацією щоб поспілкуватися по різних проблемах і з‘ясувати, як само вони нам зможуть реально допомагати у шахтарських містах. Нам це дуже цікаво! Особливо – для молодих міських голів, які тільки прийшли і щоб вони зробили щось у своїх містах».
На думку голови Фонду економічного розвитку південноукраїнського міста Вознесенськ Вікторії Оверкової, держави Центрально-східної Європи мають стати взірцем для реформування відносин у місцевих громадах в Україні. За її словами, найголовніше в інших країнах це те, що місцева влада працює на розвиток громади і не виконує певні роботи замість громади, а створює умови, за яких ця громада самостійно може працювати.
Вікторія Оверкова звертає увагу, зокрема, на створення цими країнами моделі community funds у громаді: «Це та модель, яка дозволяє без корупційних схем здійснювати взаємодію бізнесу з громадськістю через прозорі конкурсні механізми. І при цьому долучити до цього владу у ролі експертів; координувати зусилля, виявляти проблеми, виявляти ресурси. Оскільки кожна громада має обмежені ресурси і безліч проблем, важливо, щоб люди зібралися разом і визначили, що саме варто зробити і взагалі якою буде черговість виконання цих проектів. Важливим вважаю також інформування громади про ті процеси, які у ній відбуваються».
Так чи інакше, незалежно від назви моделі розвитку місцевих громад, незалежно від послідовності впровадження реформ, українці не мають іншого шляху, як той, яким ішли її західні сусідки, - переконані представники і “нової Європи”, і “малої України”.
Обидва дипломати в інтерв’ю Радіо Свобода неодноразово наводили приклади, як це можна зробити. Наприклад, у центральній Польщі та у Словаччині невеликі шахтарські містечка ще десять років тому ледве жевріли, бо старі шахти були закриті. А потім місцеві жителі брали кредити у банках, будували маленькі готелі і пансіони і давали рекламні оголошення: “Запрошуємо туристів спуститись у шахту!”. Старі гірники відтоді перекваліфікувались у гідів по підземеллях, їхні дружини куховарять у власних ресторанчиках, а діти керують готельними справами. Крім того, у багатьох малих містах Польщі і Словаччини успішно розвивається так званий зелений і культурний туризм, - розповідають польський та словацький дипломати.
Голова Асоціації шахтарських міст України Юрій Бобров вважає, що досвід використання старих шахт як туристичних об’єктів має перспективи для Донбасу.
А з Польщею пан Бобров найближчим часом сподівається підписати цікаву угоду: «У нас велика програма готується, ми хочемо залучити Фонд Стефана Баторія і ПАУСІ. Поляки теж зацікавлені приїхати до нас великою делегацією щоб поспілкуватися по різних проблемах і з‘ясувати, як само вони нам зможуть реально допомагати у шахтарських містах. Нам це дуже цікаво! Особливо – для молодих міських голів, які тільки прийшли і щоб вони зробили щось у своїх містах».
На думку голови Фонду економічного розвитку південноукраїнського міста Вознесенськ Вікторії Оверкової, держави Центрально-східної Європи мають стати взірцем для реформування відносин у місцевих громадах в Україні. За її словами, найголовніше в інших країнах це те, що місцева влада працює на розвиток громади і не виконує певні роботи замість громади, а створює умови, за яких ця громада самостійно може працювати.
Вікторія Оверкова звертає увагу, зокрема, на створення цими країнами моделі community funds у громаді: «Це та модель, яка дозволяє без корупційних схем здійснювати взаємодію бізнесу з громадськістю через прозорі конкурсні механізми. І при цьому долучити до цього владу у ролі експертів; координувати зусилля, виявляти проблеми, виявляти ресурси. Оскільки кожна громада має обмежені ресурси і безліч проблем, важливо, щоб люди зібралися разом і визначили, що саме варто зробити і взагалі якою буде черговість виконання цих проектів. Важливим вважаю також інформування громади про ті процеси, які у ній відбуваються».
Так чи інакше, незалежно від назви моделі розвитку місцевих громад, незалежно від послідовності впровадження реформ, українці не мають іншого шляху, як той, яким ішли її західні сусідки, - переконані представники і “нової Європи”, і “малої України”.
