Р.С.: Яка мета Вашого візиту до Мінська?
По-перше, ми маємо визнати, що дотепер, за кількома винятками, не було реальних контактів між громадянським суспільством, опозицією і навіть правлячою партією Білорусі та державами-членами Ради Європи. На мою думку, повна ізоляція не призводить до зміни політики. Тут у Страсбурзі у нас були зустрічі перед президентськими виборами і потім ми запросили лідера білоруської опозиції Мілінкевича та спікера білоруського парламенту Конопльова. Це якраз той підхід за яким ми бачимо майбутній діалог з Білоруссю.
Р.С.: Лідер білоруської опозиції Мілінкевич висловлював побоювання, що Ваш візит може мати негативний вплив на тих, хто виступає проти режиму Лукашенка. Може варто було виснути якісь передумови щодо візиту? Звичайно, я обговорював передумови візиту перед його початком. А тим часом пан Мілінкевич сказав, тут я його цитую, що це "безперечно важливо." Я обговорював поїздку з багатьма людьми: неурядовими білоруськими організаціями, представниками опозиції, депутатами Ради Європи, представниками ЄС і, врешті-решт, вирішив їхати, адже Парламентська Асамблея Ради Європи спроможна будувати мости, навіть якщо ці мости спершу досить малі. І це наша роль, саме тому я їду до Білорусі. Мої передумови були виконані, більшою, чи меншою мірою. Я зможу публічно зустрічатися з опозицією. У моїй програмі також зустрічі з представниками неурядових організацій. Я звернусь до студентів і це вже моє завдання донести свої погляди. Також я буду бачитися з дружиною одного з в’язнів, лідерами Православної та Католицької церков.
Р.С.: Білорусь, єдина держава у Європі, яку не прийняли до Ради Європи, але певний час вона мала там статус "спеціального гостя." Чи Ви збираєтеся порушити тему відновлення цього статусу, коли будете в Мінську?
Ні, я не буду обговорювати це. Принаймні, зі свого боку. Ще надто рано про це говорити, спершу мають бути позитивні кроки. Я щиро сподіваюся, що події у Білорусі в майбутньому, у найближчому майбутньому, дадуть змогу відновити цю дискусію.
По-перше, ми маємо визнати, що дотепер, за кількома винятками, не було реальних контактів між громадянським суспільством, опозицією і навіть правлячою партією Білорусі та державами-членами Ради Європи. На мою думку, повна ізоляція не призводить до зміни політики. Тут у Страсбурзі у нас були зустрічі перед президентськими виборами і потім ми запросили лідера білоруської опозиції Мілінкевича та спікера білоруського парламенту Конопльова. Це якраз той підхід за яким ми бачимо майбутній діалог з Білоруссю.
Р.С.: Лідер білоруської опозиції Мілінкевич висловлював побоювання, що Ваш візит може мати негативний вплив на тих, хто виступає проти режиму Лукашенка. Може варто було виснути якісь передумови щодо візиту? Звичайно, я обговорював передумови візиту перед його початком. А тим часом пан Мілінкевич сказав, тут я його цитую, що це "безперечно важливо." Я обговорював поїздку з багатьма людьми: неурядовими білоруськими організаціями, представниками опозиції, депутатами Ради Європи, представниками ЄС і, врешті-решт, вирішив їхати, адже Парламентська Асамблея Ради Європи спроможна будувати мости, навіть якщо ці мости спершу досить малі. І це наша роль, саме тому я їду до Білорусі. Мої передумови були виконані, більшою, чи меншою мірою. Я зможу публічно зустрічатися з опозицією. У моїй програмі також зустрічі з представниками неурядових організацій. Я звернусь до студентів і це вже моє завдання донести свої погляди. Також я буду бачитися з дружиною одного з в’язнів, лідерами Православної та Католицької церков.
Р.С.: Білорусь, єдина держава у Європі, яку не прийняли до Ради Європи, але певний час вона мала там статус "спеціального гостя." Чи Ви збираєтеся порушити тему відновлення цього статусу, коли будете в Мінську?
Ні, я не буду обговорювати це. Принаймні, зі свого боку. Ще надто рано про це говорити, спершу мають бути позитивні кроки. Я щиро сподіваюся, що події у Білорусі в майбутньому, у найближчому майбутньому, дадуть змогу відновити цю дискусію.