Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 07:09

Чечня закрила дитячі будинки, сиріт розберуть родичі.


Мар’яна Драч Слухати: Прага, 19 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Від сьогодні в Чечні немає жодного дитячого будинку. Так вирішив прем’єр російської влади Чечні Рамзан Кадиров, який наказав закрити всі сиротинці на території республіки. Наразі існує лише один розподільник для сиріт, яких ніхто не хоче забирати. Нинішня чеченська влада вважає, що існування дитячих будинків суперечить традиціям чеченського народу. Яка ж доля очікує на тисячі дітей, які залишилися без батьків у результаті воєн у Чечні? Про це — в інтерв’ю з кореспондентом Радіо Свобода в Ґрозному Асланбеком Дадаєвим.

Р. С.: Скільки всього сиріт у Чечні?

А. Д.: Ця цифра коливається від 2-3 до 5 тисяч, це за офіційними даними. Насправді кількість набагато більша, адже багато сиріт не стоять на обліку.

Дотепер у Чечні було три приватні дитячі будинки, що існували за рахунок допомоги, яку надавали міжнародні гуманітарні організації.

Р. С.: Що буде з дітьми, які будуть змушені залишити сиротинці?

А. Д.: Цих дітей направлятимуть у родини близьких родичів. А їхнім родинам нададуть одноразову допомогу, а потім держава буде давати їм щомісяця кошти.

Р. С.: Прем’єр Чечні Руслан Кадиров каже, що є прихильником ісламських традицій, але сиротинці існують у багатьох державах і в громадах, які сповідують іслам. Як це тоді пояснити?

А. Д.: Його гасло полягає в тому, що в чеченців ніколи не було навіть слова чи поняття «притулок». 20 років тому навіть для найдальших родичів було би дуже великим соромом не мати змогу виховати дитину.

Є тут ще й інший чинник. Кадиров заявляв, що переглядав особисті справи дітей у сиротинцях і бачив, що у багатьох із них є батьки. І Кадиров каже: а для чого ми будемо тримати їх у сиротинцях, допоможімо краще цій матері, цій родині, яка не може прогодувати своєї дитини.

Р. С.: Як сприйняло чеченське суспільство рішення закрити сиротинці?

А. Д.: Звичайно, що є полярні думки. Багато хто вважає, що діти почуватимуться гірше у родинах далеких родичів.

Хочу зазначити, що Кадиров сам намагався усиновити дитину. Але на той час йому не було 30 років, і тоді його мама усиновила 14-річного російського хлопця. Його назвали чеченським ім’ям Вісіт, що в перекладі означає «щоб залишився». І Кадиров зараз називає цього хлопця своїм братом. Зараз він вчиться в Москві, в Суворовському училищі.

Р. С.: Як федеральна російська влада відреагувала на рішення чеченської влади закрити дитячі будинки? Чи були заперечення?

А. Д.: У цю ситуацію федеральна влада не втручається, мабуть, до моменту, поки не порушать федеральні закони. Мабуть, чеченська влада змогла переконати Москву, що для дітей буде ліпше, якщо вони житимуть у родинах далеких родичів.

Р. С.: Чи це означає, що відомо родичів практично всіх сиріт у Чечні? Тобто в Чечні не трапляється, як у європейській частині Росії чи в Україні, коли деколи неможливо встановити, звідки дитина?

А. Д.: Ні, звичайно. Чеченське суспільство далі залишається патріархальним і жінка не може народити дитину, не будучи в шлюбі. Це дуже засуджується суспільством. Це великий сором для родини. Те ж можна сказати і про чоловіка.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG