Доступність посилання

05 грудня 2016, Київ 16:46

Хто загрожує українській соборності?


Тетяна Ярмощук Київ, 22 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) — 22 січня — День Соборності України. Керівники держави та місцеві начальники покладатимуть квіти до пам’ятників Тараса Шевченка та Михайла Грушевського. Політики та громадські діячі братимуть участь у круглих столах, мітингах та культурно-мистецьких заходах з нагоди свята. А чи є сьогодні загроза соборності України? Якщо так, то хто у цьому винен?

Загроза українській соборності сьогодні є. Це констатують політики, представники усіх партій та кольорів. До того ж, на думку політиків, у цьому винні вони самі.

Представниця Партії регіонів Людмила Кириченко заявила: “Соборність вміщує поняття самої України, самої держави. Все треба зробити для того, щоб відстояти соборність України. Сьогодні, на превеликий жаль, дуже багатьма політиками робиться все, щоб зруйнувати цю соборність. Зараз критична ситуація з соборністю. Політики не думають про Україну, а кожен думає про себе і своє місце в політиці, і в самій Україні. Оті заяви, які зухвало лунають з вуст політиків, ведуть до розколу України. Це і є загроза для того, що Україна може знищитися, як держава”.

Констатує проблеми української соборності і нашоукраїнець Юрій Ключковський. На його думку, боротьба за возз’єднання двох берегів Дніпра триватиме: “День Соборності – це день великої пам’яті для українців, бо зафіксоване їхнє велике прагнення до єдності, об’єднання всіх земель в одній державі. Але сьогодні на цей день дивимося з думками про те, чи все ми зробили для того, щоб ті ідеї, які наші діди закладали 22 січня, ми сьогодні здані реалізувати. На жаль, теперішній розвиток подій не дає оптимізму у цьому відношенні. Тому, я думаю, боротьба за соборність української держави і насамперед за її український характер, триватиме”.

Як же питання соборності обіцюють не політики? З цим питанням Радіо Свобода звернулася до українського письменника Олександра Ірванця: “День Соборності — щось загадкове і досі актуальне, бо нереалізоване. Мабуть, винні ми всі. Хоча з іншого боку, не може ж проста людина зі Львова чи навіть з Києва просто їхати в Донецьк і просто зі всіма брататися. Хтось же розколює цю Україну і розгойдує цього човна. Хтось же збирає ті з’їзди в Сіверськодонецьках і всякі інші акції проводить, хтось же приймає російську мову на рівні регіональної. Мабуть, це ті, що не хочуть, аби ми стали у ланцюг і взялися за руки”.
XS
SM
MD
LG