Доступність посилання

06 грудня 2016, Київ 18:07

Чи шкідливо зволікати? І з чим?


Людмила Ваннек Слухати: Прага, 22 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Чи ви колись запитували себе, чому зволікаєте з тією чи іншою справою? І наскільки це взагалі шкідливо – зволікати? Це питання дослідив у своєму останньому числі американський науковий часопис "Психологічний бюлетень" і зробив висновок: чим більше нам не подобається якесь завдання або здається нудним чи нецікавим – тим далі ми його відкладаємо.


Спершу кілька цифр із дослідження канадського вченого Пірса Стіла з університету в Кальярі, які наводяться у "Психологічному бюлетені": ті платники податків, які зволікали до останньої хвилини із заповненням річних податкових звітів, переплатили тільки у США близько півмільярда доларів через помилки, які вони зробили, поспішаючи.

Отже, робимо перший висновок: зволікання може вдарити по кишені. Але більше воно впливає на психологічний стан.

Керівник київського приватного Центру психотерапії, психіатрії та практичної психології Євген Воронков розповів Радіо Свобода: "Взагалі у психотерапії відкладання на потім не тільки якихось справ, а навіть життя на потім, коли людина каже, що "жити я буду після того, як вийду на пенсію", (що характерне для військових, наприклад). Коли люди відкладають реальне життя на потім – вони відмовляються від того життя, яке є сьогодні і зараз. І це досить шкідливо, бо крім того, що є сьогодні – нічого нема. Майбутнє – невідоме, а те, що було раніше – воно вже було".

"Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні"

Чеський фахівець у психіатрії Ростислав Прокоп’юк бачить у зволіканні не тільки проблеми психіки: "Це, мені здається, питання людської поваги, людського характеру. Але не відкладав би речі... Дуже мудро кажуть у народі: "Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні". Тому, що завжди будь-яке зволікання є з чимось пов''язане – зі страхом, з тим, що немає достатньо грошей сьогодні, з тим, що "не зможу чи не маю часу..." Трошки розуму до всього, що робимо!".

Тим часом канадський вчений Стілл звернув увагу на те, що люди, які зволікають, більш імпульсивні, аніж ті, які можуть планувати наперед. "Зволікачам" легше взятися відразу за приємну справу і почекати з нудною, коли так звані "організовані" спочатку переважно виконують те, що "мусять", а вже потім те, що "люблять".

Але як бути: чи миритися зі своїми звичками, чи з ними боротися?

Психіатр Євген Воронков: "Рецепту тут точно не буває. Можна сказати так: якщо людина знайшла в собі таку рису, таку особливість, то найбільш цивілізованим шляхом буде – піти до психотерапевта і попрацювати з цією проблемою".

Літні люди зволікають найменше

А канадський вчений пропонує деякі рішення, які, однак, вимагають від інших людей, тих, що довкола "зволікачів", певної уважності: скажімо, давати завдання цим людям на коротший термін, або екзаменувати студентів не раз на рік, а кожного заняття.

Якщо ж нічого не допоможе, то тоді просто жити собі, а станеш старшим — саме пройде, бо літні люди зволікають найменше.

Про одне слід все ж таки пам''ятати, радить київський психіатр Воронков: "Дивлячись що відкладати. Якщо відкласти якусь необов''язкову справу – то нічого страшного нема. Але відкладати наприклад, висловлювання своїх почуттів до людини – це шкідливо дійсно. Бо це пакування почуттів буде руйнівним".

Матеріали до теми:

• Початок року – найкращий час для планування. • Чи вміємо ми мріяти?

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG