Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 19:33

Європейський суд з прав людини захищає громадян колишнього СНД. А чи роблять висновки уряди цих країн?


Людмила Ваннек Слухати: Прага, 24 січня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Що спонукає громадян колишнього СРСР подавати позови до Європейського суду з прав людини? І чи робить судова система цих країн висновки, коли Європейський суд ухвалює рішення на користь окремих громадян? Причина таких роздумів невипадкова. Кілька днів тому Європейський суд ухвалив рішення на користь двох братів-чеченців, які подали позов проти держави Росія і трохи раніше – на користь громадянина Азербайджану та громадянина Вірменії – проти їхніх держав.


Історія з Сардаром Джалал-Оглу повертає нас у 2003 рік, коли замасковані поліцейські увірвалися в помешкання цього опозиціонера в Баку і заарештували його за те, що він брав участь у вуличному протесті проти результатів президентських виборів в Азербайджані. Потім без його участі у суді Сардарові винесли вирок: три роки ув’язнення "за організацію громадських безладь". Медичне обстеження підтвердило, що його неодноразово били твердим тупим предметом.

І хоч Сардара випустили раніше на волю на прохання самого президента, він вирішив шукати правди в Європейському суді з прав людини. Через три роки – вирок: понад 15 тисяч доларів має виплатити держава Азербайджан за те, що поводилася жорстоко зі своїм громадянином.

Сардар Джалал-Оглу розповів Радіо Свобода: "Це фактично перший випадок, який доводить, що тортури мають місце в пенітенціарних закладах в Азербайджані. Це створює прецедент. Відтак всі скарги про тортури в Азербайджані будуть розглядатися швидше і серйозніше. Це доводить, що тортури – це метод, який переважно використовують в азербайджанській правовій системі".

Наразі у Страсбурзі чекають понад 600 заяв проти держави Азербайджан.

«Вони тепер будуть обережнішими...»

Не пройшло без уваги й рішення на користь громадянина Вірменії проти його держави. Армена Мкртчана оштрафували у Єревані (також як представника опозиції) за участь у вуличному зібранні 2002 року. За його словами, рішення європейського суду – дуже важливий прецедент для Вірменії, проти якої наразі чекає у Старсбурзі десь 250 позовів.

Армен Мкртчан: "Головна мета моєї заяви полягала в тому, щоб показати нашим суддям і лідерам, що вони повинні дотримуватися своїх зобов’язань перед Радою Європи. Вони тепер будуть обережнішими. Одне можна сказати, що я проклав шлях до подібних юридичних позовів проти порушень, які трапляються в нашій країні".

Найбільше скарг із колишніх країн СНД припадає на Росію. Російська суддя у Страсбурзі Ольга Вішньовская пояснює це так: "Майже всі заявники, які звертаються до суду, посилаються на те, що у них немає ефективних засобів правового захисту всередині країни. Багато хто із заявників настільки не довіряє російській владі, що не звертається до неї зі скаргою, перш ніж вони не звернуться до нас".

Україна – серед лідерів щодо кількості судових позовів

Україна також належить до чемпіонів у позовах до Європейського суду. Зокрема тільки у 2006 році надійшло 4146 позовів.

Один із найгучніших випадків, коли громадянка України виграла справу проти своєї держави – був у 2005 році із вдовою Георгія Гонгадзе Мирославою, коли суд зобов’язав державу Україну виплатити 100 тисяч євро компенсації позивачці.

Однак, як вважає представниця Мирослави Валентина Теличенко: "Проблема полягає в тому, що Україна як держава не зробила жодного висновку із рішення Європейського суду. Недостатньо самого рішення і матеріального відшкодування, але надзвичайно важливо у будь-якій державі розробити такі механізми, які б мали обов’язковий характер і були націлені на виправлення ситуації. Доти, доки цього не буде – кількість заяв до Європейського суду з прав людини невпинно зростатиме".

Матеріали до теми:

• Чому український парламент не може затвердити омбудсмена? • Human Rights Watch: Європейський Союз – лідер у захисті прав людини. • Корупція у державах Східної Європи обмежує їхню економічну свободу.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG