Віктор Єленський: Пане Олександре, коли буде оприлюднений Закон про Кабмін?
Олександр Мороз: Своєчасно. Бо колізія, яка виникла тут, є проста, з одного боку, а з іншого боку, від неї дещо залежить.
Президент вагається відносно необхідності підписання цього закону, бо так його зорієнтували його спеціалісти. Серед тих людей, хто вибудовує позицію Президента, є ті, хто налаштований на організацію інтриги конфліктів між гілками влади абощо.
Я вже провів кілька розмов з Віктором Андрійовичем, пропонуючи йому таке. Я знаю, що деякі статті Закону про Кабмін певною мірою не прописані буквально так у Конституції. Наприклад, про порядок призначення на посаду Прем’єр-міністра у разі, якщо Президент не вносить кандидатуру, запропоновану коаліцією. Тоді, передбачається в цьому проекті, що коаліція сама вносить, якщо Президент порушує строк, для того, щоб виконати свій обов’язок. У Конституції таке безпосередньо не передбачається. З іншого боку, це не обмежує право Президента, бо ми апріорі розуміємо, що Президент має на 15-ий день, не пізніше, внести кандидатуру, запропоновану коаліцією, нібито це така мертва норма, яка є застереженням для Президента. Але вона ніколи не буде використовуватися.
Проте, якщо це турбує Президента, зокрема, давайте ми знімемо цю норму. Бо, до речі, у варіанті закону, який вносив Президент, передбачається, що кандидатуру, запропоновану коаліцією, він вивчає всебічно: зріст, вік і все інше, подобається чи не подобається... Може не внести. Вибачте, в Конституції такого немає.
Таким чином і там є відхилення від Конституції, і вони врівноважені поміж собою.
Але я про інше. Закон прийнятий. Подолане вето Президента. Пройшло 10 днів. Він повинен його підписати. Якщо він не може його підписати, а він може підписати або ні, але голова ВРУ не може не оприлюднити після того, бо ст. 94 Конституції безпосередньо і прямо вказує: і оприлюднює за своїм підписом, якщо немає оприлюднення з боку Президента.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, чи я правильно зрозумів: зараз йдуть перемови з Президентом. Яких ще вони стосуються положень цього закону?
Олександр Мороз: Називаються близько 8 принципових речей, щодо яких не менше 6 ми можемо врахувати і зняти з тексту. Вони суттєво не впливають на зміст закону. А якщо там якісь уточнення, котрі повинні знайти своє відображення в Конституції, то ми згодом це можемо зробити.
Віктор Єленський: А які найбільш контраверсійні, на компроміс за якими б Ви не пішли?
Олександр Мороз: Контраверсійні - ті норми, які стосуються призначення, наприклад, права Кабміну призначати заступників міністрів, бо це функція управлінська. Тут треба дати можливості органу, який відповідає за виконавчу владу, який є вищою інституцією у виконавчій владі, здійснювати свої повноваження так, як це передбачено.
Віктор Єленський: Якщо не буде досягнуто згоди, то коли може бути оприлюднений цей закон за Вашим підписом?
Олександр Мороз: Подивимося. Я думаю, що завтра. Не пізніше.
Мені підписувати нічого не треба вже. Я підписав закон 27 грудня. І коли абсолютно безглузде рішення суду ми одержали, то у мене виникає питання, чи судді деякі читають Конституцію як закон прямої дії? Там немає необхідності ще щось підписувати. Закон уже підписаний. Просто він обнародується за моїм підписом.
І міркування колишнього судді КСУ Шаповала з цього приводу мене дивує. Це, очевидно, таке може говорити тільки суддя, який голосував за третій строк президента Кучми раніше.
Юлія Жмакіна: От закон буде опублікований. Багато критиків кажуть, що це суттєво просто знесилює Президента.
Чи не вносить це дисбаланс у Ваше дітище, в політреформу?
Олександр Мороз: А хто сказав, що це знесилює Президента? В якій частині?
Ми чуємо, вибачте, теревені з цього приводу. Але всі повноваження, визначені Конституцією, за Президентом залишаються і гарантовані. В тому числі і в цьому законі.
От коли ведеться дискусія на телебаченні. Я слухаю, як представники Президента: чи Юрій Луценко, чи хтось інший починають говорити про те, що я голосував за Президента, в якого були права такі, такі, такі...
Чоловіче добрий, так ти почитай – вони ж залишені, вони в цьому законі повторені буквально.
Але робляться певні застереження, які викликані цією ж Конституцією, змінами до неї, щоб не було такого, що ми вже спостерігали за часів президентства Кучми. Він не хоче виконувати свої функції Президента і нічого не може зробити.
От ми часом сьогодні чуємо аргументи: от бачите, ми зміни до Конституції прийняли в такий період, коли було одне, друге, третє і небезпека...
Ми з Віктором Андрійовичем підписали договір про те, що його фракція голосує за зміни до Конституції задовго до того, поки почалися події, названі потім Помаранчевою революцією. Це одне.
А друге. Ми ще десь за півроку до виборів, до початку кампанії з ним виступали на телебаченні вдвох...
Юлія Жмакіна: Ой, багато що змінилося з того часу...
Олександр Мороз: Почекайте! Але це треба мати на увазі, що це є основа всього того, що відбувається.
Відмінності нашої позиції з ним на телебаченні були тільки в тому, що я в костюмі, а він був у сорочці і говорив буквально: “Як тільки у проекті закону про зміни до Конституції зникне стаття про те, що парламент обирає Президента, то відразу наша фракція голосує”.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, в Конституції в зміненій редакції є багато таких положень, які могли б бути витлумачені як на користь Президента, так і на користь уряду.
Ви погоджуєтеся з тим, що вони зараз більшою мірою на користь уряду? Наприклад, Кабмін не забезпечує здійснення політики, а здійснює її.
Олександр Мороз: Так, це його обов’язок.
Так вся справа в тому, що і зміна тексту деяких статей Конституції стосується необхідності встановлення балансу влади. Це ж природно! Та і зміни приймалися для того, щоб надмірні повноваження від однієї особи, від Президента, розподілити між іншими інституціями влади.
Справа в тому, що Президент залишається надзвичайно впливовою і політичної фігурою...
Юлія Жмакіна: Інституція Президента чи Віктор Ющенко?
Олександр Мороз: Інституція Президента і Віктор Ющенко. І ніхто не посягає на його авторитет.
Юлія Жмакіна: Олександре Олександровичу, коли буде закон про опозицію? Ви сказали, що не маєте зобов’язань перед БЮТ. Що це означає? І коли буде закон про Президента?
Олександр Мороз: Закон про опозицію буде тоді, коли він буде готовий. Я не відповідаю.. Створена робоча група. Я підписав розпорядження відповідне. Як тільки до другого читання буде підготовлений закон – будь ласка, він буде розглядатися у ВРУ.
Змістом він буде відмінний від того, що є сьогодні. Я відразу кажу про це, тому що, наприклад, я сумніваюся, що депутати погодяться з тим, що, наприклад, Рахункова палата формується опозицією.
Уявіть собі, за законом про Рахункову палату, яка є контролюючим органом ВРУ, палатою, керує опозиція. А опозиція через півроку стала, скажімо, владою. А Рахункова палата формується, її структура, на 7 років. То ми кожного разу при переміні таких інтересів політичних структур будемо міняти керівництво Рахункової палати?
Юлія Жмакіна: Буде інший законопроект?
Олександр Мороз: Ні, він буде доопрацьований просто.
Віктор Єленський: А що Вам ще не подобається в законі про опозицію?
Олександр Мороз: Там є речі, які повністю повинні бути віднесені до норм регламенту і лише тому, що опозиція – це частина парламенту. Ми можемо прийняти закон, який гарантує права опозиції: короткий, з кількох речей, які визначають там переваги або преференції, зокрема, за межами парламенту, саме їх представників,— там доступ до преси, можливість вносити альтернативні проекти законів тощо.
Юлія Жмакіна: А закон про Президента?
Олександр Мороз: Закон про Президента... Варіант його розглядався вже минулої каденції парламенту. Я відверто скажу: зараз не готовий відповісти про стан підготовки цього законопроекту. Він, очевидно, необхідний, бо в ньому є багато нюансів, які треба виписати таким чином, щоб він гарно кореспондувався і з Законом про Кабмін, і з регламентом ВРУ, і з Конституцією безперечно. Це буде зроблено. Не так важко це зробити.
Віктор Єленський: Ви особисто які б повноваження залишили Президенту?
Олександр Мороз: Всі ті, що передбачені Конституцією.
Віктор Єленський: Тобто, у Вас немає наміру ще більше його обмежувати?
Олександр Мороз: Мене дивує постановка питання: ще більше обмежити повноваження Президента. Ми приводимо законодавче поле у відповідність із вимогами Конституції і не більше.
От візьмемо, наприклад, такий нюанс. У Конституції в редакції 1996 року передбачалося близько десятка пунктів, коли указ Президента супроводжується процедурою контрасигнації. Ви помітили, очевидно, скільки ґвалту піднялося тепер відносно цієї норми.
Під час змін до Конституції, які проголосовані 8 грудня 2004 року, ми втричі зменшили кількість цих норм. Тобто, права Президента не обмежуються абсолютно. Навпаки, обмежуються права уряду в цьому відношенні.
На це ніхто не звертає уваги. Починають говорити про контрасигнацію, вибачте, ніби це нецензурщина якась.
Юлія Жмакіна: Олександре Олександровичу, у мене таке, може, просте питання.
Люди від політики і далекі від політики пересічні українці все, що нині відбувається у владі, іншим словом, як “хаос” не називають.
У Вас, як у “батька” політреформи, і також у Медведчука, ще один батько, не виникало бажання кинути, зробити крок назад, щоб припинити цей хаос? Що може припинити цей хаос?
Олександр Мороз: Назвіть, що таке хаос?
Віктор Єленський: Хаос – це коли йдеться про війну кожного з кожним.
Олександр Мороз: Хаос – це коли на рік двічі міняється уряд, це коли за 15 років незалежності міняється 15 урядів, які не можуть телефони вивчити, хто і за що відповідає. Хаос – це коли парламент і уряд працюють не узгоджено і інші гілки влади.
Юлія Жмакіна: Те, що ми маємо?
Олександр Мороз: Ні. Я вам такий приклад приведу. Ми проголосували значно більше законів і складніших набагато законів, ніж попередня каденція парламенту, ми більшість цих законів проголосували конституційною більшістю, коли не коаліція приймала...
Юлія Жмакіна: Олександре Олександровичу, Ви ж розумієте, що пересмикування Секретаріат Президента-уряд-парламент... Щодня на людей з телевізора ллється війна.
Олександр Мороз: Так це видумана війна, а не справжня. Це фантом, створений тими людьми, які б хотіли інститутами президентської влади захищати свої корпоративні інтереси, не маючи довіри суспільства в тому обсязі, щоб владу здійснювати безпосередньо.
Юлія Жмакіна: І от Ви зараз стріли, я так розумію, на Секретаріат направляєте?
Олександр Мороз: Я не на Секретаріат, я на конкретних людей, які тим займаються.
Віктор Єленський: Це шкодить інтересам держави? Це шкодить, наприклад, економічним якимось програмам, стратегічним соціальним програмам?
Юлія Жмакіна: Іміджу?
Олександр Мороз: Яким програмам? Що таке імідж?
Якщо нам потрібно реалізувати програму входження у СОТ, то те, що називалося стабільністю, не давало можливості прийняти закони необхідні, а ми прийняли за 2 місяці 21 закон.
Сьогодні розглядає ЄС питання про сприяння у створенні зони вільної торгівлі після вступу України в СОТ.
Це користь Україні чи не користь Україні?
А оці сварки, ґвалт, що там є — це наносне, це все відійде, це те, що ми винні...
Юлія Жмакіна: Як наносне? А фактор Тарасюка? Є. Фактор Рудьковського? Є.
Олександр Мороз: Почекайте. Фактор Тарасюка... Пояснюйте, як Ви його розумієте?
Віктор Єленський: Я розумію це так, що приїжджає людина до закордонної країни і каже, що він є міністром закордонних справ. А голова його уряду каже, що він не є міністром закордонних справ.
Віктор Єленський, Юлія Жмакіна,
Олександр Мороз
Олександр Мороз: Хто тут правий, скажіть мені? 12 пункт 85 статті Конституції, який передбачає право ВРУ звільняти міністра за відповідних умов. Ця процедура виконана бездоганно з юридичної точки зору. Борис Тарасюк – не міністр закордонних справ.
Віктор Єленський: А з паном Рудьковським?
Олександр Мороз: А що саме з паном Рудьковським?
Віктор Єленський: Як Ви вважаєте, чи він наніс шкоду державі?
Юлія Жмакіна: Національним інтересам?
Олександр Мороз: Знову ж таки, давайте дивитися на національні інтереси.
Миколу Рудьковського засудили за те, що він нібито сприяв представникам опозиції іншої країни побувати в Україні і зустрічатися з тими чи іншими політиками.
Юлія Тимошенко, сьогодні представник радикальної опозиції, приймається в Ізраїлі, в Брюсселі, в інших місцях, Німеччині, і нікого це не дивує. І не вважається, що це ті країни зраджують національні інтереси.
Віктор Ющенко, Олександр Мороз, інші були в опозиції. Нас приймали у Варшаві, в Берліні, у Вашингтоні, у Москві. І це вважалося нормальним для нормальних демократичних країн.
Віктор Єленський: Йдеться про те, що пан Рудьковський телефонував дипломатичній місії і говорив про те, що необхідно поквапитися з видачею віз.
Олександр Мороз: Там ще й призначене службове розслідування. Воно буде завершене – одержать відповіді на ці питання.
Юлія Жмакіна: Ви відстоюватимете свого однопартійця?
Олександр Мороз: Безперечно, я не вбачаю, що він зробив якесь порушення, які шкодять Україні.
Юлія Жмакіна: Давайте тоді ще про Ваших однопартійців.
МВС вже два роки очолюють соціалісти. Тоді чому нинішній міністр внутрішніх справ фактично “чистить” кадри попереднього, Юрія Луценка?
Олександр Мороз: Немає кадрів Луценка, кадрів Цушка. Є громадяни України, які працюють на відповідних посадах.
Я повністю довіряю Василю Петровичу і знаю, що він виходить з інтересів справи.
І, можливо, навіть, якщо якісь призначення сьогодні викликають запитання, то це не означає, що приймаються рішення остаточні, тим паче враховуючи специфіку роботи в органах внутрішніх справ і необхідність здійснення ротації.
Віктор Єленський: То Ви вважаєте, що це професійні такі заміни, вони не мають політичних і партійних квот, підстав?
Олександр Мороз: Мова йде тут не про квоти. Скоріше йде про впливи і про баланси впливу на ситуацію в державі.
Президент безпосередньо керує ЗСУ, силовими структурами іншими. Кабміну сьогодні підпорядковані Податкова міліція і інші силові структури. Треба мати і контрбаланс, щоб не було концентрації в одних руках всіх силових структур. Я думаю, що це для держави вигідно.
Віктор Єленський: То це має такий політичний характер...?
Олександр Мороз: Це якщо говорити про політичну складову. А дальше все йде про професійний підбір кадрів.
І ще треба мати на увазі одну деталь. У наскрізь корумпованій державі ідеальних кадрів, на превеликий жаль, сьогодні в структурах тих немає. Мова йде про десь половину керівників, начальників МВС, деяких заступників міністрів.
Чому сьогодні не згадується про те, що близько 18,5 тисяч кадрів замінили при приході...
Віктор Єленський: Мені здається, що постійно згадують про ці 18 тисяч.
Олександр Мороз: Ні, так зараз ніхто не згадує. Зараз всі звинувачують Цушка в тому, що він призначив не тих, а тих, що потрібно, звільнив. Я думаю, що все стане на місце.
Юлія Жмакіна: Довгий час він був Вашим соратником, і якийсь емоційний серйозний зв’язок у Вас був — з Юрієм Луценком.
Як нині Ви ставитеся до цієї людини і політичного гравця? Чи вірите Ви в успіх Національної самооборони?
Олександр Мороз: Я добре знаю Юрія Віталійовича. Справді, де потрібно було, підтримав його. Він має харизму хорошу, хороший талант публічного політика. З організаційної точки зору у мене тут до нього інше ставлення, застереження.
Я переконаний, що він буде намагатися вийти на лідируючі позиції в суспільстві в цілому, бо це його така була суперідея. Але чи трапиться це, чи ні — подивимося згодом.
Я не хочу давати йому ніякої оцінки. Тим паче, що я жодного разу якихось негативних оцінок йому не робив. Навпаки, він робить це, не маючи на те жодних підстав.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, ще про оцінки.
Чи давалися якісь оцінки виступам пана Сподаренка проти єврейських організацій в Україні на засіданнях керівних органів партії?
Олександр Мороз: В особистих розмовах ми торкалися цієї теми. Предмету для офіційного обговорення цього питання не було, тому що формально застережень там не було ніяких. А з точки зору етики інших речей розмови, звичайно, були.
Юлія Жмакіна: КСУ розпочав розгляд питання про імперативний мандат. Нещодавно був ухвалений закон про імперативний мандат на рівні місцевого самоврядування.
Як Ви ставитеся до цієї норми? Ви думаєте, що Президент накладе вето, чи цей закон вступить в дію? Наскільки цей закон відтворює дух ідеї самої, щоб виборець, я так розумію, впливав на обранця свого?
Олександр Мороз: На превеликий жаль, але це є сьогодні реальністю у місцевих радах. Вплив на депутатів здійснюється різними, в тому числі інколи неконституційними способами: протягування або примушування депутата перейти в іншу фракцію і голосування не за його переконаннями, а іншими, наприклад, порушення своїх зобов’язань, які він робив перед виборцями, виступаючи в якомусь списку партійному і так дальше. Тому з кількох боків можна розглядати цей процес.
З одного боку, це перш за все захист депутата, бо якщо його сьогодні хтось може з допомогою правоохоронних структур або іншим способом спонукати до дії проти своїх переконань, то він, одержавши такий закон, скаже: слухайте, люди добрі, що ви від мене хочете, ви хочете, щоб я не був депутатом...
Юлія Жмакіна: Словом, це закон прогресивний для України?
Олександр Мороз: Юля, ситуація складніша, аніж Ви намагаєтеся її спростити.
У цій частині можна розглядати його як захист депутатів, з іншого боку, це зобов’язуючий для депутата закон. Якщо ти проходив за списками партії, умовно кажучи, Зеленої, і брав на себе зобов’язання, то люди, тобі повіривши в твої заяви, проголосували за цю партію, і ти став депутатом, то роби те, що ти сказав. Це і захист інтересів виборця.
І нарешті третя сторона справи, яка є певною мірою не зовсім прогресивна. Негаразди партійні або недостатній вплив партій, які проявляються, зокрема, при підборі кадрів абощо, не повинні бути проблемою суспільства. Це повинна бути проблема партії. Вона повинна дивитися, кого брати в списки.
Чи підпише цей закон Президент, чи не підпише – подивимося. Чи буде хтось звертатися до КСУ, чи ні – також подивимося.
Коли ми розглядали цей закон, то і “НУ” говорила, що проголосує, бо це і їхніх фракцій на місцях теж стосується і багатьох інших.
Я вважаю, що цей закон може працювати, можна і без нього обходитися.
Віктор Єленський: Вашу партію прийняли в Соцінтерн?
Олександр Мороз: На засіданні комітету Ради Соцінтерну ухвалене позитивне рішення. Це рішення формалізується на конгресі, який відбувається раз у 4 роки. Якщо не помиляюся.
Восени цього року буде рішення остаточне. Я в тому не сумніваюся.
Юлія Жмакіна: Ви сказали, що з тими гаслами, з якими йшли, щоб виконували. Але те саме, напевне, Вам закидають опоненти політичні. Ви так само йшли в останню кампанію чи в президентську кампанію з одними людьми, а тепер Ви з іншими ...
Олександр Мороз: Мені часто... Закиди такі я чую.
А де я в своїх виступах говорив проти Партії регіонів, проти “НУ”, проти БЮТ, інших? На виборчій кампанії я говорив: вони однакові! Очікування суспільства було ясно, на бік тих, що створять коаліцію ті, хто стояв на Майдані.
Юлія Жмакіна: Помаранчева мрія.
Олександр Мороз: Так, будемо говорити ідеалістична, але...
Не наша вина, що ця мрія не реалізована, бо конфлікт, який був поміж “НУ” і БЮТ, вимагав тільки одного для них, зокрема для “НУ”: знайти винних у тому, що немає цієї коаліції! І винними робили конкретно соціалістів. Це абсолютно конкретна і точна оцінка! Її найточніше висловилась ось тут, у сесійному залі, Юлія Тимошенко. То її право – вона робить так чи інакше.
Але ж я не буду розповідати про те, як наступного дня після обрання мене головою ВРУ вона була в мене в кабінеті і говорила: це правильне рішення, і ми винні, що не зробили той крок, який необхідно було зробити.
Віктор Єленський: Вона була у Вас в кабінеті і каялася, що не змогла Вас зробити головою ВРУ в помаранчевій коаліції?
Олександр Мороз: Вона пропонувала: ви зараз відмовтеся від цієї посади – ми вас повторно зараз оберемо головою ВРУ. На що я сказав: Ви уявляєте, як це буде виглядати в суспільній думці?
Але з точки зору зміни політичних позицій абощо ми йшли на вибори, беручи на себе відповідне зобов’язання. Реалізувати їх можна ефективніше, будучи присутніми у владі.
З іншого боку, гратися далі для того, щоб частина “нашоукраїнців” могли реалізувати свої владні прагнення і підігрувати їм у тому, в тому числі неправовим шляхом, ми не можемо.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, так оце і є хаос, коли кожний кожного боїться, і кожен хоче зробити крок наввипередки, щоб той його не зрадив.
Олександр Мороз: Та який хаос?! Це реалізація підсумків виборчої кампанії. Виборець визначився. Найбільше голосів одержала Партія регіонів, яка в багатьох моментах займає іншу ідеологію і ідеологічну, скажімо, позицію, аніж соціалісти чи, наприклад, комуністи.
Але я ще раз повторюю: і Партія регіонів, і блок Тимошенко, і “Наша Україна” ідеологічно, за організаційними принципами, за іншими речами вони однакові. І ми про це двадцять разів заявляли під час виборчої кампанії. І говорили про необхідність консолідації суспільства, подолання розколу, який штучно привнесений в Україну. І тим треба було займатися раніше, і тепер необхідно.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, а вони не можуть домовитися, якщо вони однакові, за вашою спиною? Я маю на увазі БЮТ і Партія регіонів.
Олександр Мороз: А там є суб’єктивний фактор. Вони б давним-давно домовилися, але за формальними ознаками це не дає переваги Юлії Тимошенко. А вона має свою харизму, зорієнтовану на владу, абсолютну владу. Тому оці зміни її позиції відносно політреформи, відносно прем’єрства...
Ну, ніхто ж зараз не згадує те, що виборчу кампанію не можна було вести під гаслами “Обирайте прем’єр-міністра!” Але це велося. І вона того не приховує. Але вона так бачить. Я її не засуджую, вона так бачить. І треба, щоб усі інші дивилися, чому це...
Віктор Єленський: А її не влаштує посада голови ВРУ?
Олександр Мороз: Будь ласка. Вона могла себе реалізувати на цій посаді.
Юлія Жмакіна: А Ви продовжуєте працювати і, очевидно, вірите, що все буде добре і з перебігом реформи. Я Вас правильно розумію? Які Ваші особисті гарантії, що все буде добре в цій країні?
Олександр Мороз: Я зустрічався з активом ради, з господарським активом у Луганську, в Дніпропетровську, багато разів в Києві, у Вінниці, в Чернівцях, Львові, Одесі, вчора прилетів звідти, і скрізь ставлю одне питання: “Так що, повертаємося до попередньої системи влади чи продовжуємо політичну реформу за європейською моделлю, посилюємо функції і статус рад і так далі?”
Жодного зауваження, жодного заперечення проти необхідності здійснення політичної реформи, її продовження! Те, що ми бачимо сьогодні, то це, знаєте, тертя природне, воно очікуване в кінці-кінців, воно має суб’єктивну природу. Все це відійде в небуття, спливе, я говорив, як шумовиння, за водою. Все буде гаразд! Я в тому глибоко переконаний і все робитиму для того, щоб прискорити продовження політичної реформи.
Тільки така умова гарантує європейський вибір України! Немає іншої можливості! В Європу нас не приймуть ніколи за авторитарної моделі управління!
Юлія Жмакіна: Олександре Олександровичу, в політреформу вписується написання віршів?
Олександр Мороз: Аякже.
Юлія Жмакіна: Ви пишите?
Олександр Мороз: Звичайно.
Юлія Жмакіна: Щось пам’ятаєте з останнього?
Олександр Мороз: Багато чого пам’ятаю. Але не будемо турбувати наших глядачів поезією під час такої політичної дискусії.
Юлія Жмакіна: У нас слухачі. І, можливо, вони за настроєм більш відчують, що у Вас на серці.
Олександр Мороз: На серці у мене добро до людей і бажання мати чітку визначеність, яка зводиться і до порядку в державі, і порядку в душі кожної людини.
Тому, я сподіваюся, мене мої друзі змушують прискорити роботу над виданням нової збірки, я зроблю, тоді прийду спеціально до вас на передачу...
Юлія Жмакіна: ...і тільки про поезію...
Олександр Мороз: ...і тільки про поезію ми поговоримо.
Олександр Мороз: Своєчасно. Бо колізія, яка виникла тут, є проста, з одного боку, а з іншого боку, від неї дещо залежить.
Президент вагається відносно необхідності підписання цього закону, бо так його зорієнтували його спеціалісти. Серед тих людей, хто вибудовує позицію Президента, є ті, хто налаштований на організацію інтриги конфліктів між гілками влади абощо.
Я вже провів кілька розмов з Віктором Андрійовичем, пропонуючи йому таке. Я знаю, що деякі статті Закону про Кабмін певною мірою не прописані буквально так у Конституції. Наприклад, про порядок призначення на посаду Прем’єр-міністра у разі, якщо Президент не вносить кандидатуру, запропоновану коаліцією. Тоді, передбачається в цьому проекті, що коаліція сама вносить, якщо Президент порушує строк, для того, щоб виконати свій обов’язок. У Конституції таке безпосередньо не передбачається. З іншого боку, це не обмежує право Президента, бо ми апріорі розуміємо, що Президент має на 15-ий день, не пізніше, внести кандидатуру, запропоновану коаліцією, нібито це така мертва норма, яка є застереженням для Президента. Але вона ніколи не буде використовуватися.
Проте, якщо це турбує Президента, зокрема, давайте ми знімемо цю норму. Бо, до речі, у варіанті закону, який вносив Президент, передбачається, що кандидатуру, запропоновану коаліцією, він вивчає всебічно: зріст, вік і все інше, подобається чи не подобається... Може не внести. Вибачте, в Конституції такого немає.
Таким чином і там є відхилення від Конституції, і вони врівноважені поміж собою.
Але я про інше. Закон прийнятий. Подолане вето Президента. Пройшло 10 днів. Він повинен його підписати. Якщо він не може його підписати, а він може підписати або ні, але голова ВРУ не може не оприлюднити після того, бо ст. 94 Конституції безпосередньо і прямо вказує: і оприлюднює за своїм підписом, якщо немає оприлюднення з боку Президента.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, чи я правильно зрозумів: зараз йдуть перемови з Президентом. Яких ще вони стосуються положень цього закону?
Олександр Мороз: Називаються близько 8 принципових речей, щодо яких не менше 6 ми можемо врахувати і зняти з тексту. Вони суттєво не впливають на зміст закону. А якщо там якісь уточнення, котрі повинні знайти своє відображення в Конституції, то ми згодом це можемо зробити.
Віктор Єленський: А які найбільш контраверсійні, на компроміс за якими б Ви не пішли?
Олександр Мороз: Контраверсійні - ті норми, які стосуються призначення, наприклад, права Кабміну призначати заступників міністрів, бо це функція управлінська. Тут треба дати можливості органу, який відповідає за виконавчу владу, який є вищою інституцією у виконавчій владі, здійснювати свої повноваження так, як це передбачено.
Віктор Єленський: Якщо не буде досягнуто згоди, то коли може бути оприлюднений цей закон за Вашим підписом?
Олександр Мороз: Подивимося. Я думаю, що завтра. Не пізніше.
Мені підписувати нічого не треба вже. Я підписав закон 27 грудня. І коли абсолютно безглузде рішення суду ми одержали, то у мене виникає питання, чи судді деякі читають Конституцію як закон прямої дії? Там немає необхідності ще щось підписувати. Закон уже підписаний. Просто він обнародується за моїм підписом.
І міркування колишнього судді КСУ Шаповала з цього приводу мене дивує. Це, очевидно, таке може говорити тільки суддя, який голосував за третій строк президента Кучми раніше.
Юлія Жмакіна: От закон буде опублікований. Багато критиків кажуть, що це суттєво просто знесилює Президента.
Чи не вносить це дисбаланс у Ваше дітище, в політреформу?
Олександр Мороз: А хто сказав, що це знесилює Президента? В якій частині?
Ми чуємо, вибачте, теревені з цього приводу. Але всі повноваження, визначені Конституцією, за Президентом залишаються і гарантовані. В тому числі і в цьому законі.
От коли ведеться дискусія на телебаченні. Я слухаю, як представники Президента: чи Юрій Луценко, чи хтось інший починають говорити про те, що я голосував за Президента, в якого були права такі, такі, такі...
Чоловіче добрий, так ти почитай – вони ж залишені, вони в цьому законі повторені буквально.
Але робляться певні застереження, які викликані цією ж Конституцією, змінами до неї, щоб не було такого, що ми вже спостерігали за часів президентства Кучми. Він не хоче виконувати свої функції Президента і нічого не може зробити.
От ми часом сьогодні чуємо аргументи: от бачите, ми зміни до Конституції прийняли в такий період, коли було одне, друге, третє і небезпека...
Ми з Віктором Андрійовичем підписали договір про те, що його фракція голосує за зміни до Конституції задовго до того, поки почалися події, названі потім Помаранчевою революцією. Це одне.
А друге. Ми ще десь за півроку до виборів, до початку кампанії з ним виступали на телебаченні вдвох...
Юлія Жмакіна: Ой, багато що змінилося з того часу...
Олександр Мороз: Почекайте! Але це треба мати на увазі, що це є основа всього того, що відбувається.
Відмінності нашої позиції з ним на телебаченні були тільки в тому, що я в костюмі, а він був у сорочці і говорив буквально: “Як тільки у проекті закону про зміни до Конституції зникне стаття про те, що парламент обирає Президента, то відразу наша фракція голосує”.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, в Конституції в зміненій редакції є багато таких положень, які могли б бути витлумачені як на користь Президента, так і на користь уряду.
Ви погоджуєтеся з тим, що вони зараз більшою мірою на користь уряду? Наприклад, Кабмін не забезпечує здійснення політики, а здійснює її.
Олександр Мороз: Так, це його обов’язок.
Так вся справа в тому, що і зміна тексту деяких статей Конституції стосується необхідності встановлення балансу влади. Це ж природно! Та і зміни приймалися для того, щоб надмірні повноваження від однієї особи, від Президента, розподілити між іншими інституціями влади.
Справа в тому, що Президент залишається надзвичайно впливовою і політичної фігурою...
Юлія Жмакіна: Інституція Президента чи Віктор Ющенко?
Олександр Мороз: Інституція Президента і Віктор Ющенко. І ніхто не посягає на його авторитет.
Юлія Жмакіна: Олександре Олександровичу, коли буде закон про опозицію? Ви сказали, що не маєте зобов’язань перед БЮТ. Що це означає? І коли буде закон про Президента?
Олександр Мороз: Закон про опозицію буде тоді, коли він буде готовий. Я не відповідаю.. Створена робоча група. Я підписав розпорядження відповідне. Як тільки до другого читання буде підготовлений закон – будь ласка, він буде розглядатися у ВРУ.
Змістом він буде відмінний від того, що є сьогодні. Я відразу кажу про це, тому що, наприклад, я сумніваюся, що депутати погодяться з тим, що, наприклад, Рахункова палата формується опозицією.
Уявіть собі, за законом про Рахункову палату, яка є контролюючим органом ВРУ, палатою, керує опозиція. А опозиція через півроку стала, скажімо, владою. А Рахункова палата формується, її структура, на 7 років. То ми кожного разу при переміні таких інтересів політичних структур будемо міняти керівництво Рахункової палати?
Юлія Жмакіна: Буде інший законопроект?
Олександр Мороз: Ні, він буде доопрацьований просто.
Віктор Єленський: А що Вам ще не подобається в законі про опозицію?
Олександр Мороз: Там є речі, які повністю повинні бути віднесені до норм регламенту і лише тому, що опозиція – це частина парламенту. Ми можемо прийняти закон, який гарантує права опозиції: короткий, з кількох речей, які визначають там переваги або преференції, зокрема, за межами парламенту, саме їх представників,— там доступ до преси, можливість вносити альтернативні проекти законів тощо.
Юлія Жмакіна: А закон про Президента?
Олександр Мороз: Закон про Президента... Варіант його розглядався вже минулої каденції парламенту. Я відверто скажу: зараз не готовий відповісти про стан підготовки цього законопроекту. Він, очевидно, необхідний, бо в ньому є багато нюансів, які треба виписати таким чином, щоб він гарно кореспондувався і з Законом про Кабмін, і з регламентом ВРУ, і з Конституцією безперечно. Це буде зроблено. Не так важко це зробити.
Віктор Єленський: Ви особисто які б повноваження залишили Президенту?
Олександр Мороз: Всі ті, що передбачені Конституцією.
Віктор Єленський: Тобто, у Вас немає наміру ще більше його обмежувати?
Олександр Мороз: Мене дивує постановка питання: ще більше обмежити повноваження Президента. Ми приводимо законодавче поле у відповідність із вимогами Конституції і не більше.
От візьмемо, наприклад, такий нюанс. У Конституції в редакції 1996 року передбачалося близько десятка пунктів, коли указ Президента супроводжується процедурою контрасигнації. Ви помітили, очевидно, скільки ґвалту піднялося тепер відносно цієї норми.
Під час змін до Конституції, які проголосовані 8 грудня 2004 року, ми втричі зменшили кількість цих норм. Тобто, права Президента не обмежуються абсолютно. Навпаки, обмежуються права уряду в цьому відношенні.
На це ніхто не звертає уваги. Починають говорити про контрасигнацію, вибачте, ніби це нецензурщина якась.
Юлія Жмакіна: Олександре Олександровичу, у мене таке, може, просте питання.
Люди від політики і далекі від політики пересічні українці все, що нині відбувається у владі, іншим словом, як “хаос” не називають.
У Вас, як у “батька” політреформи, і також у Медведчука, ще один батько, не виникало бажання кинути, зробити крок назад, щоб припинити цей хаос? Що може припинити цей хаос?
Олександр Мороз: Назвіть, що таке хаос?
Віктор Єленський: Хаос – це коли йдеться про війну кожного з кожним.
Олександр Мороз: Хаос – це коли на рік двічі міняється уряд, це коли за 15 років незалежності міняється 15 урядів, які не можуть телефони вивчити, хто і за що відповідає. Хаос – це коли парламент і уряд працюють не узгоджено і інші гілки влади.
Юлія Жмакіна: Те, що ми маємо?
Олександр Мороз: Ні. Я вам такий приклад приведу. Ми проголосували значно більше законів і складніших набагато законів, ніж попередня каденція парламенту, ми більшість цих законів проголосували конституційною більшістю, коли не коаліція приймала...
Юлія Жмакіна: Олександре Олександровичу, Ви ж розумієте, що пересмикування Секретаріат Президента-уряд-парламент... Щодня на людей з телевізора ллється війна.
Олександр Мороз: Так це видумана війна, а не справжня. Це фантом, створений тими людьми, які б хотіли інститутами президентської влади захищати свої корпоративні інтереси, не маючи довіри суспільства в тому обсязі, щоб владу здійснювати безпосередньо.
Юлія Жмакіна: І от Ви зараз стріли, я так розумію, на Секретаріат направляєте?
Олександр Мороз: Я не на Секретаріат, я на конкретних людей, які тим займаються.
Віктор Єленський: Це шкодить інтересам держави? Це шкодить, наприклад, економічним якимось програмам, стратегічним соціальним програмам?
Юлія Жмакіна: Іміджу?
Олександр Мороз: Яким програмам? Що таке імідж?
Якщо нам потрібно реалізувати програму входження у СОТ, то те, що називалося стабільністю, не давало можливості прийняти закони необхідні, а ми прийняли за 2 місяці 21 закон.
Сьогодні розглядає ЄС питання про сприяння у створенні зони вільної торгівлі після вступу України в СОТ.
Це користь Україні чи не користь Україні?
А оці сварки, ґвалт, що там є — це наносне, це все відійде, це те, що ми винні...
Юлія Жмакіна: Як наносне? А фактор Тарасюка? Є. Фактор Рудьковського? Є.
Олександр Мороз: Почекайте. Фактор Тарасюка... Пояснюйте, як Ви його розумієте?
Віктор Єленський: Я розумію це так, що приїжджає людина до закордонної країни і каже, що він є міністром закордонних справ. А голова його уряду каже, що він не є міністром закордонних справ.
Віктор Єленський, Юлія Жмакіна,
Олександр МорозВіктор Єленський: А з паном Рудьковським?
Олександр Мороз: А що саме з паном Рудьковським?
Віктор Єленський: Як Ви вважаєте, чи він наніс шкоду державі?
Юлія Жмакіна: Національним інтересам?
Олександр Мороз: Знову ж таки, давайте дивитися на національні інтереси.
Миколу Рудьковського засудили за те, що він нібито сприяв представникам опозиції іншої країни побувати в Україні і зустрічатися з тими чи іншими політиками.
Юлія Тимошенко, сьогодні представник радикальної опозиції, приймається в Ізраїлі, в Брюсселі, в інших місцях, Німеччині, і нікого це не дивує. І не вважається, що це ті країни зраджують національні інтереси.
Віктор Ющенко, Олександр Мороз, інші були в опозиції. Нас приймали у Варшаві, в Берліні, у Вашингтоні, у Москві. І це вважалося нормальним для нормальних демократичних країн.
Віктор Єленський: Йдеться про те, що пан Рудьковський телефонував дипломатичній місії і говорив про те, що необхідно поквапитися з видачею віз.
Олександр Мороз: Там ще й призначене службове розслідування. Воно буде завершене – одержать відповіді на ці питання.
Юлія Жмакіна: Ви відстоюватимете свого однопартійця?
Олександр Мороз: Безперечно, я не вбачаю, що він зробив якесь порушення, які шкодять Україні.
Юлія Жмакіна: Давайте тоді ще про Ваших однопартійців.
МВС вже два роки очолюють соціалісти. Тоді чому нинішній міністр внутрішніх справ фактично “чистить” кадри попереднього, Юрія Луценка?
Олександр Мороз: Немає кадрів Луценка, кадрів Цушка. Є громадяни України, які працюють на відповідних посадах.
Я повністю довіряю Василю Петровичу і знаю, що він виходить з інтересів справи.
І, можливо, навіть, якщо якісь призначення сьогодні викликають запитання, то це не означає, що приймаються рішення остаточні, тим паче враховуючи специфіку роботи в органах внутрішніх справ і необхідність здійснення ротації.
Віктор Єленський: То Ви вважаєте, що це професійні такі заміни, вони не мають політичних і партійних квот, підстав?
Олександр Мороз: Мова йде тут не про квоти. Скоріше йде про впливи і про баланси впливу на ситуацію в державі.
Президент безпосередньо керує ЗСУ, силовими структурами іншими. Кабміну сьогодні підпорядковані Податкова міліція і інші силові структури. Треба мати і контрбаланс, щоб не було концентрації в одних руках всіх силових структур. Я думаю, що це для держави вигідно.
Віктор Єленський: То це має такий політичний характер...?
Олександр Мороз: Це якщо говорити про політичну складову. А дальше все йде про професійний підбір кадрів.
І ще треба мати на увазі одну деталь. У наскрізь корумпованій державі ідеальних кадрів, на превеликий жаль, сьогодні в структурах тих немає. Мова йде про десь половину керівників, начальників МВС, деяких заступників міністрів.
Чому сьогодні не згадується про те, що близько 18,5 тисяч кадрів замінили при приході...
Віктор Єленський: Мені здається, що постійно згадують про ці 18 тисяч.
Олександр Мороз: Ні, так зараз ніхто не згадує. Зараз всі звинувачують Цушка в тому, що він призначив не тих, а тих, що потрібно, звільнив. Я думаю, що все стане на місце.
Юлія Жмакіна: Довгий час він був Вашим соратником, і якийсь емоційний серйозний зв’язок у Вас був — з Юрієм Луценком.
Як нині Ви ставитеся до цієї людини і політичного гравця? Чи вірите Ви в успіх Національної самооборони?
Олександр Мороз: Я добре знаю Юрія Віталійовича. Справді, де потрібно було, підтримав його. Він має харизму хорошу, хороший талант публічного політика. З організаційної точки зору у мене тут до нього інше ставлення, застереження.
Я переконаний, що він буде намагатися вийти на лідируючі позиції в суспільстві в цілому, бо це його така була суперідея. Але чи трапиться це, чи ні — подивимося згодом.
Я не хочу давати йому ніякої оцінки. Тим паче, що я жодного разу якихось негативних оцінок йому не робив. Навпаки, він робить це, не маючи на те жодних підстав.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, ще про оцінки.
Чи давалися якісь оцінки виступам пана Сподаренка проти єврейських організацій в Україні на засіданнях керівних органів партії?
Олександр Мороз: В особистих розмовах ми торкалися цієї теми. Предмету для офіційного обговорення цього питання не було, тому що формально застережень там не було ніяких. А з точки зору етики інших речей розмови, звичайно, були.
Юлія Жмакіна: КСУ розпочав розгляд питання про імперативний мандат. Нещодавно був ухвалений закон про імперативний мандат на рівні місцевого самоврядування.
Як Ви ставитеся до цієї норми? Ви думаєте, що Президент накладе вето, чи цей закон вступить в дію? Наскільки цей закон відтворює дух ідеї самої, щоб виборець, я так розумію, впливав на обранця свого?
Олександр Мороз: На превеликий жаль, але це є сьогодні реальністю у місцевих радах. Вплив на депутатів здійснюється різними, в тому числі інколи неконституційними способами: протягування або примушування депутата перейти в іншу фракцію і голосування не за його переконаннями, а іншими, наприклад, порушення своїх зобов’язань, які він робив перед виборцями, виступаючи в якомусь списку партійному і так дальше. Тому з кількох боків можна розглядати цей процес.
З одного боку, це перш за все захист депутата, бо якщо його сьогодні хтось може з допомогою правоохоронних структур або іншим способом спонукати до дії проти своїх переконань, то він, одержавши такий закон, скаже: слухайте, люди добрі, що ви від мене хочете, ви хочете, щоб я не був депутатом...
Юлія Жмакіна: Словом, це закон прогресивний для України?
Олександр Мороз: Юля, ситуація складніша, аніж Ви намагаєтеся її спростити.
У цій частині можна розглядати його як захист депутатів, з іншого боку, це зобов’язуючий для депутата закон. Якщо ти проходив за списками партії, умовно кажучи, Зеленої, і брав на себе зобов’язання, то люди, тобі повіривши в твої заяви, проголосували за цю партію, і ти став депутатом, то роби те, що ти сказав. Це і захист інтересів виборця.
І нарешті третя сторона справи, яка є певною мірою не зовсім прогресивна. Негаразди партійні або недостатній вплив партій, які проявляються, зокрема, при підборі кадрів абощо, не повинні бути проблемою суспільства. Це повинна бути проблема партії. Вона повинна дивитися, кого брати в списки.
Чи підпише цей закон Президент, чи не підпише – подивимося. Чи буде хтось звертатися до КСУ, чи ні – також подивимося.
Коли ми розглядали цей закон, то і “НУ” говорила, що проголосує, бо це і їхніх фракцій на місцях теж стосується і багатьох інших.
Я вважаю, що цей закон може працювати, можна і без нього обходитися.
Віктор Єленський: Вашу партію прийняли в Соцінтерн?
Олександр Мороз: На засіданні комітету Ради Соцінтерну ухвалене позитивне рішення. Це рішення формалізується на конгресі, який відбувається раз у 4 роки. Якщо не помиляюся.
Восени цього року буде рішення остаточне. Я в тому не сумніваюся.
Юлія Жмакіна: Ви сказали, що з тими гаслами, з якими йшли, щоб виконували. Але те саме, напевне, Вам закидають опоненти політичні. Ви так само йшли в останню кампанію чи в президентську кампанію з одними людьми, а тепер Ви з іншими ...
Олександр Мороз: Мені часто... Закиди такі я чую.
А де я в своїх виступах говорив проти Партії регіонів, проти “НУ”, проти БЮТ, інших? На виборчій кампанії я говорив: вони однакові! Очікування суспільства було ясно, на бік тих, що створять коаліцію ті, хто стояв на Майдані.
Юлія Жмакіна: Помаранчева мрія.
Олександр Мороз: Так, будемо говорити ідеалістична, але...
Не наша вина, що ця мрія не реалізована, бо конфлікт, який був поміж “НУ” і БЮТ, вимагав тільки одного для них, зокрема для “НУ”: знайти винних у тому, що немає цієї коаліції! І винними робили конкретно соціалістів. Це абсолютно конкретна і точна оцінка! Її найточніше висловилась ось тут, у сесійному залі, Юлія Тимошенко. То її право – вона робить так чи інакше.
Але ж я не буду розповідати про те, як наступного дня після обрання мене головою ВРУ вона була в мене в кабінеті і говорила: це правильне рішення, і ми винні, що не зробили той крок, який необхідно було зробити.
Віктор Єленський: Вона була у Вас в кабінеті і каялася, що не змогла Вас зробити головою ВРУ в помаранчевій коаліції?
Олександр Мороз: Вона пропонувала: ви зараз відмовтеся від цієї посади – ми вас повторно зараз оберемо головою ВРУ. На що я сказав: Ви уявляєте, як це буде виглядати в суспільній думці?
Але з точки зору зміни політичних позицій абощо ми йшли на вибори, беручи на себе відповідне зобов’язання. Реалізувати їх можна ефективніше, будучи присутніми у владі.
З іншого боку, гратися далі для того, щоб частина “нашоукраїнців” могли реалізувати свої владні прагнення і підігрувати їм у тому, в тому числі неправовим шляхом, ми не можемо.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, так оце і є хаос, коли кожний кожного боїться, і кожен хоче зробити крок наввипередки, щоб той його не зрадив.
Олександр Мороз: Та який хаос?! Це реалізація підсумків виборчої кампанії. Виборець визначився. Найбільше голосів одержала Партія регіонів, яка в багатьох моментах займає іншу ідеологію і ідеологічну, скажімо, позицію, аніж соціалісти чи, наприклад, комуністи.
Але я ще раз повторюю: і Партія регіонів, і блок Тимошенко, і “Наша Україна” ідеологічно, за організаційними принципами, за іншими речами вони однакові. І ми про це двадцять разів заявляли під час виборчої кампанії. І говорили про необхідність консолідації суспільства, подолання розколу, який штучно привнесений в Україну. І тим треба було займатися раніше, і тепер необхідно.
Віктор Єленський: Олександре Олександровичу, а вони не можуть домовитися, якщо вони однакові, за вашою спиною? Я маю на увазі БЮТ і Партія регіонів.
Олександр Мороз: А там є суб’єктивний фактор. Вони б давним-давно домовилися, але за формальними ознаками це не дає переваги Юлії Тимошенко. А вона має свою харизму, зорієнтовану на владу, абсолютну владу. Тому оці зміни її позиції відносно політреформи, відносно прем’єрства...
Ну, ніхто ж зараз не згадує те, що виборчу кампанію не можна було вести під гаслами “Обирайте прем’єр-міністра!” Але це велося. І вона того не приховує. Але вона так бачить. Я її не засуджую, вона так бачить. І треба, щоб усі інші дивилися, чому це...
Віктор Єленський: А її не влаштує посада голови ВРУ?
Олександр Мороз: Будь ласка. Вона могла себе реалізувати на цій посаді.
Юлія Жмакіна: А Ви продовжуєте працювати і, очевидно, вірите, що все буде добре і з перебігом реформи. Я Вас правильно розумію? Які Ваші особисті гарантії, що все буде добре в цій країні?
Олександр Мороз: Я зустрічався з активом ради, з господарським активом у Луганську, в Дніпропетровську, багато разів в Києві, у Вінниці, в Чернівцях, Львові, Одесі, вчора прилетів звідти, і скрізь ставлю одне питання: “Так що, повертаємося до попередньої системи влади чи продовжуємо політичну реформу за європейською моделлю, посилюємо функції і статус рад і так далі?”
Жодного зауваження, жодного заперечення проти необхідності здійснення політичної реформи, її продовження! Те, що ми бачимо сьогодні, то це, знаєте, тертя природне, воно очікуване в кінці-кінців, воно має суб’єктивну природу. Все це відійде в небуття, спливе, я говорив, як шумовиння, за водою. Все буде гаразд! Я в тому глибоко переконаний і все робитиму для того, щоб прискорити продовження політичної реформи.
Тільки така умова гарантує європейський вибір України! Немає іншої можливості! В Європу нас не приймуть ніколи за авторитарної моделі управління!
Юлія Жмакіна: Олександре Олександровичу, в політреформу вписується написання віршів?
Олександр Мороз: Аякже.
Юлія Жмакіна: Ви пишите?
Олександр Мороз: Звичайно.
Юлія Жмакіна: Щось пам’ятаєте з останнього?
Олександр Мороз: Багато чого пам’ятаю. Але не будемо турбувати наших глядачів поезією під час такої політичної дискусії.
Юлія Жмакіна: У нас слухачі. І, можливо, вони за настроєм більш відчують, що у Вас на серці.
Олександр Мороз: На серці у мене добро до людей і бажання мати чітку визначеність, яка зводиться і до порядку в державі, і порядку в душі кожної людини.
Тому, я сподіваюся, мене мої друзі змушують прискорити роботу над виданням нової збірки, я зроблю, тоді прийду спеціально до вас на передачу...
Юлія Жмакіна: ...і тільки про поезію...
Олександр Мороз: ...і тільки про поезію ми поговоримо.
