Усі 114 хвилин фільму, в якому важливу роль грає музика, це хвилини могутньої внутрішньої напруги і духовних мук, в яких розкриваються особистий творчий підйом і кризи в житті великого Майстра. Це розповідь про велику музу Ґойї – богобоязливу Інес, із якою його звела доля, а також про протистояння митця з монахом і суперником Лоренцо. Особиста історія розгортається на тлі життя в Іспанії кінця 18 століття, коли над долями усіх, королів і бідноти, панувала Свята інквізиція.
Ідея фільму визріла в реаліях тоталітарного комуністичного режиму
Ідея поставити фільм про Ґойю вперше народилась у Формана, чеха за походженням, у середині 50-их років у колишній Чехословаччині. Ідея визріла в реаліях тоталітарного комуністичного режиму, який своєю безжалісністю нагадував Мілошу Форману інквізиторські розправи. Зрештою, такою жертвою став і сам Форман: рятуючись від комуністичних «привидів», він був змушений виїхати з Праги на Захід. Про це режисер розповів на празькій прем’єрі, наголошуючи, що символікою Іспанії часів Ґойї він прагнув провести прямі паралелі між полюванням на відьом часів інквізиції і процесами над політичними в’язнями за комунізму.
«Розпочинався час революційного мислення, передусім думок про свободу»
На думку Зденька Гарванека, художнього керівника опери Національного театру в Празі, послання Мілоша Формана його сучасники почують.
З. Гарванек: «Фільм справив на мене велике враження. Гадаю, що символи, які проявились у творчості Ґойї, розкривають буремну добу революції, коли закінчувався період владного абсолютизму і розпочинався час революційного мислення, передусім думок про свободу. І в цьому я бачу послання Формана до нинішньої доби. На кожного фільм матиме інший вплив, але паралелі з минулим чи певне попередження для сучасника в ньому є».
Празькою прем’єрою власник двох Оскарівських нагород Мілош Форман перервав майже семирічну творчу паузу.
Ідея фільму визріла в реаліях тоталітарного комуністичного режиму
Ідея поставити фільм про Ґойю вперше народилась у Формана, чеха за походженням, у середині 50-их років у колишній Чехословаччині. Ідея визріла в реаліях тоталітарного комуністичного режиму, який своєю безжалісністю нагадував Мілошу Форману інквізиторські розправи. Зрештою, такою жертвою став і сам Форман: рятуючись від комуністичних «привидів», він був змушений виїхати з Праги на Захід. Про це режисер розповів на празькій прем’єрі, наголошуючи, що символікою Іспанії часів Ґойї він прагнув провести прямі паралелі між полюванням на відьом часів інквізиції і процесами над політичними в’язнями за комунізму.
«Розпочинався час революційного мислення, передусім думок про свободу»
На думку Зденька Гарванека, художнього керівника опери Національного театру в Празі, послання Мілоша Формана його сучасники почують.
З. Гарванек: «Фільм справив на мене велике враження. Гадаю, що символи, які проявились у творчості Ґойї, розкривають буремну добу революції, коли закінчувався період владного абсолютизму і розпочинався час революційного мислення, передусім думок про свободу. І в цьому я бачу послання Формана до нинішньої доби. На кожного фільм матиме інший вплив, але паралелі з минулим чи певне попередження для сучасника в ньому є».
Празькою прем’єрою власник двох Оскарівських нагород Мілош Форман перервав майже семирічну творчу паузу.