Доступність посилання

09 грудня 2016, Київ 00:11

Українське кіно на «Берлінале» — тільки на кіноринку.


Людмила Ваннек Слухати: Прага, 7 лютого 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Лічені години до старту «Берлінале» – одного з найпрестижніших європейських кінофестивалів. З назви фестивалю зрозуміло, що проходитиме він у Берліні. На переможців, які змагатимуться 10 днів поспіль, до 18 лютого, чекає омріяний ведмедик – символ і головний приз цього кінозмагання, а також – визнання і не тільки європейське . Майже 370 фільмів братимуть участь у конкурсній програмі. Серед них, на жаль, українських стрічок не буде. Українське кіно представлене тільки на європейському кіноринку, який щороку проходить у рамках «Берлінале».

Учасників української делегації Радіо Свобода вдалось віднайти перед самим відльотом до Берліна.

Вже оголосили у Борисполі посадку на літак. Довкола галас, останні домовляння по мобілках, останні кулуарні розмови. У такій атмосфері відльоту на «Берлінале» Тетяна Смирнова, виконавчий директор кіноринку «Молодість», розповідала про європейський кіноринок, на якому від 8 лютого будуть пропонувати українські кінопродукти: «Кіноринок – це представлення не на фестивальному показі, а на продаж. Там буде представлений стенд під назвою «Кіно і телебачення України» Телепрограми і кінопрограми. У них у всіх є дистриб''ютори, але заявити про ці фільми ми можемо як кіноринок. Це для нас дуже важливо».

Кілька фільмів не встигли змонтувати для конкурсу

Чому українські фільми не беруть участі в конкурсній програмі? На це запитання Тетяна Смирнова відповіла: «Кілька фільмів не встигли змонтувати. У нас мали бути представлені фільми «Моя мама Індія» Кирієнка Олександра, який зняв «Помаранчеве небо», і ще один фільм, але вони не встигли змонтувати його. Щоб встигнути до конкурсного показу, там треба було все за 2 місяці відправити».

Про те, які ж фільми будуть продавати на кіноринку, пані Смирнова порадила запитати свого сусіда в українській делегації, який стояв за нею в черзі на реєстрацію. Отож Юрій Олійник, директор об''єднання міжнародних відносин Національної телекомпанії України, розповів: «В основному це документалістика. Там є декілька фільмів про військові контингенти України закордоном – в Лівані, в Африці (Сьєрра-Леоне), про колишній контингент в Іраку і Косові».

«Голодомор. Україна. 20 століття. Технологія геноциду»

Але найбільше надій покладає Національна телекомпанія України на документальну стрічку режисера Віктора Дерюгіна.

Юрій Олійник: «Це – «Голодомор. Україна. 20 століття. Технологія геноциду». Це той фільм, який 2005 року був зроблений за участю Національної телекомпанії, його перша прем''єра була якраз на День пам''яті жертв голодомору. На мою думку, він єдиний, який повністю озвучений і перекладений англійською. Там 2 частини по 50 хвилин, і сподіваємося, що він викличе зацікавлення. Бо решта – воно в оригіналі українською, а цей фільм – повністю озвучений. Там, де є спогади, – синхрони йдуть з титрами...».

Юрій Олійник розповів би більше, але останнє попередження про закінчення посадки на літак до Берліна змусило нас припинити розмову.

Чи купуватимуть українську продукцію на кіноринку і чи великим буде зацікавлення нею на «Берлінале» – дізнаємося вже трохи згодом, телефоном із Берліна.

Фестиваль триватиме від 8 до 18 лютого.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG