Доступність посилання

03 грудня 2016, Київ 14:13

Вибори в Туркменистані: на демократію ще не чекайте


Сергій Драчук Прага, 8 лютого 2007 (RadioSvoboda.ua) — У неділю виборці Туркменистану — країни з одним із найзакритіших суспільств у світі — йдуть обирати собі нового голову держави, наступника небіжчика «довічного Президента» Сапармурата Ніязова. Спостерігачі вважають, що вибори напевно не відповідатимуть звичним на Заході демократичним стандартам.

Голова Міжпарламентської делегації Європарламенту до Туркменистану від Нідерландів Альберт Ян Маат не бачить приводів для оптимізму: «Ці вибори, з кандидатами тільки від колишньої влади, не можна назвати справжніми виборами, це не буде першим кроком до відкритішого суспільства».

А Організація з безпеки і співпраці в Європі надсилає на вибори до Туркменистану тільки експертну групу, ніякої місії спостерігачів, а відтак і офіційних висновків про них, не буде.

Нинішні вибори по суті «вимушені» для Туркменистану: смерть Сапармурата Ніязова, про яку оголосили 21 грудня минулого року, стала майже для всіх несподіванкою.

Досі в країні було тільки двоє президентських виборів: на обох, 1990 і 1992 року, одноосібно кандидував сам Ніязов (на час перших, іще за радянської доби, він уже керував тодішньою республікою 5 років як перший секретар ЦК Компартії Туркменії, а потім і як Голова Верховної Ради Туркменської РСР; 1994-го референдум без виборів продовжив його термін на посаді до 2002-го, але вже в 1999 році його проголосили Президентом довічно).

«Демократична» тільки єдина партія

Тепер кандидатів «аж» шестеро. Але це висуванці не від народу чи партій (партія в країні одна-єдина — Демократична, вона ж перейменована комуністична з радянських часів) — їх призначила з представників номенклатури (міністр, заступник міністра, заступник керівника області, керівник району й двоє міських голів) Народна Рада, такий собі надпарламент (цей орган із понад 2 з половиною тисяч членів час від часу збирається на сесії, щоб затвердити рішення «згори», а між цими сесіями працює власне постійний парламент із 50 депутатів, який, проте, майже не має повноважень).

Жоден представник опозиції до кандидатів не потрапив. Для цього терміново змінили Конституцію, запровадивши вимогу, що кандидат на Президента має прожити в країні принаймні останні 15 років. Туркменська ж опозиція практично вся у вигнанні; нечисленні опозиціонери, які лишилися живими в самому Туркменистані, сидять або у в’язниці, або під хатнім арештом.

Хто керуватиме Туркменистаном?

Так само термінова зміна до Конституції дозволила балотуватися нинішньому виконувачеві обов’язків голови держави Ґурбанґули Бердімухаммедову. Та й виконувати ці обов’язки він став в обхід конституційного порядку — голову парламенту, який мав перейняти їх, негайно визнали звинуваченим у кримінальній справі.

Саме Бердімухаммедова вважають за найімовірнішого майбутнього Президента. Саме його, як керівника держави, найбільше видно й чути в засобах інформації. Саме його перемогу на виборах уже якось публічно пообіцяв було забезпечити голова Центрвиборчкому — Бердімухаммедов, мовляв, «вартий того» кандидат.

Як вважають, він є креатурою внутрішнього кола туркменської влади, яке створилося ще навколо колишнього Президента, а відтак Бердімухаммедов здійснюватиме курс, який визначатиме це коло. Конкретизувати цей курс важко: кандидат говорить і про реформи, і водночас про збереження спадщини Ніязова. Та в будь-якому разі, вважають оглядачі, про значні зміни не йдеться.

А тим часом майбутній шлях Туркменистану називають важливим для світу — і через значні запаси природного газу й нафти в країні, і через її стратегічне розташування поміж Іраном, Афганістаном, Узбекистаном, Казахстаном і Каспійським морем.

Матеріали до теми:

• Туркменистан готується до президентських виборів. Чи «виборів»?
XS
SM
MD
LG