Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 19:16

Чого варто очікувати від нового президента Туркменистану і як він ішов до влади?


Мар’яна Драч Слухати: Прага, 13 лютого 2007 (RadioSvoboda.ua) — Ґурбанґули Бердімухаммедов — світові лідери і журналісти вчаться без запинки промовляти ім’я вірогідного нового Президента Туркменистану. Очікують, що 14 лютого проголосять його перемогу на виборах, які відбулися в Туркменистані минулої неділі. Як туркменський політик ішов до влади і що робитиме у президентському кріслі?

Ґурбанґули Бердімухаммедов
Новому ймовірному Президентові Туркменистану — 49 років. І, як жартома кажуть туркмени, це вік іще юначий, особливо якщо порівнювати з іншими лідерами регіону.

За освітою Ґурбанґули Бердімухаммедов — зубний лікар. Наразі він найбільше запам’ятався тим, як на посаді міністра охорони здоров’я втілював сумнозвісну медичну реформу. Тоді у Туркменистані закрили всі сільські лікарні і поліклініки, а половину медиків звільнили. На їхні місця взяли військових призовників.

Позашлюбний син чи спритний політик?

За Конституцією Туркменистану всі повноваження Президента в разі його смерті має тимчасово виконувати спікер парламенту. Але через лічені години після повідомлення про смерть Сапармурата Ніязова спікера кинули за ґрати. Офіційне звинувачення — «розпалювання міжкланової боротьби». А потім і Конституцію змінили, щоб виконувати обов’язки президента зміг віце-прем’єр Ґурбанґули Бердімухаммедов. І ще змінили, щоб виконувач обов’язків зміг балотуватися на Президента.

Кружляють чутки, що він позашлюбний син Туркменбаши; щоправда, тоді Сапармурат Ніязов мав би стати батьком у 17-річному віці. Та це чутки, а от серйозно говорять про те, що Бердімухаммедов належав до найближчого оточення небіжчика Президента.

Ідучи на вибори, Бердімухаммедов обіцяв водночас і продовжувати курс свого попередника, і проводити реформи: «Одним із моїх головних завдань буде створення нових робочих місць, а разом зі спорудженням нових заводів і фабрик ми створимо нові малі та середні підприємства. Особливу увагу ми присвятимо приватизації».

Вірити обіцянкам не варто — правозахисники

Бердімухаммедов також запевнював, що решта 5 кандидатів на Президента Туркменистану матимуть рівний доступ до мас-медіа. Але лише його можна було найбільше бачити й чути. А голова Центрвиборчкому ще й публічно визнав, що докладе усіх зусиль для перемоги Бердімухаммедова.

Французька правозахисниця Ельза Відал радить звертати увагу не на обіцянки лідерів, а на те, що вони реально роблять.

«За час, коли пан Бердімухаммедов був при владі, ніяких змін (на краще) не відбулося. Коли він був міністром охорони здоров’я, то робив речі, які відкинули Туркменистан на роки назад. Знову з’явилися хвороби, яких немає навіть у найбідніших країнах світу. Також є повідомлення про брак медикаментів у більшості лікарень, які все ще залишилися в Туркменистані», — сказала Радіо Свобода Ельза Відал із правозахисної організації «Репортери без кордонів».

І якщо в Туркменистані таки будуть реформи, то передовсім соціальні, а не політичні, прогнозують західні експерти.

Олексій Івченко: Туркменистан очолить «гідний кандидат»

Олексій Івченко бачився з туркменським політиком, коли від України літав на переговори до Ашгабата. Колишній керівник «Нафтогазу» розповів Радіо Свобода, що враження в нього залишилися позитивні: «Я думаю, що буде трошки більше демократії в Туркменистані, ніж було. А в цілому він буде продовжувати політику Сапармурата Ніязова. Він компетентна людина, принаймні в тій сфері, за яку відповідав. І мені здається, що він і політик, крім усього іншого. Я думаю, що він гідна кандидатура, щоб бути президентом Туркменистану».

Але подейкують, що Бердімухаммедов не розбирається в енергетиці, що всі важливі угоди вартістю понад 100 тисяч доларів схвалював сам Туркменбаши, нікого не підпускаючи. Чи це справді так?

«Це правда, Сапармурат Ніязов особисто контролював весь енергетичний сектор, всі контракти. Але я не впевнений, що особисто Президент повинен підписувати господарські контракти, як це робив Президент Ніязов. І Бердімухаммедов досвідчений політик, йому нескладно буде розібратися і в енергетичному секторі», — вважає колишній голова «Нафтогазу».

Івченко: Відносини не погіршаться, але треба все починати спочатку

Як можуть змінитися відносини між Україною і Туркменистаном із приходом нового президента в Ашгабаті? Олексій Івченко думає, що вони не погіршаться.

Інше питання, каже він, що Україна на сьогоднішній день втратила практично всі можливості і завоювання, які були до цього часу щодо співпраці з Туркменистаном: «Я маю на увазі навіть ті прямі угоди, що я підписував у 2005 році. Фактично переговорна команда з України відмовилася від співпраці з Туркменистаном і погодилася на співпрацю через Російську Федерацію. Це нинішня команда Мінпаливенерго та уряду в цілому».

Через такі дії нової української влади прямі зв’язки втрачено: «Потрібно буде напрацьовувати по-новому все, якщо буде політична воля зі сторони українського уряду на це», — каже Івченко.

А от нинішнє керівництво Мінпаливенерго, зі свого боку, звинувачує команду Івченка у зриві співпраці з Туркменистаном та різкому підвищенні ціни туркменського газу для України.

А тим часом Президент України вирішив узяти участь в інавгурації нового лідера Туркменистану. І це, безумовно, важливо для налагодження відносин, вважає Івченко: «Саме так і повинен чинити Президент. Це наш стратегічний партнер щодо диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну».

Івченко: бути союзником для Туркменистану, а не критикувати його за відступи від демократії

Після того, як українське керівництво проголосило, що дбає про демократичні цінності в усьому регіоні, помаранчеві лідери мають пояснювати, чому ж вони не порушують питання про захист прав людини у Туркменистані. Тож чи варто Україні домагатися не лише туркменського газу, але й демократизації у цій країні? Зараз — не варто, вважає Івченко.

«Я думаю, що в цьому випадку Україна має займати нейтральну позицію, тому що Туркменистанові, як, до речі, і Україні, нелегко себе знаходити в геополітичному просторі, зберігати свою незалежність економічну, політичну. Тому в цьому питанні Україна повинна бути для Туркменистану більше союзником, ніж опонентом. Тому якщо говорити про права людини, то тоді потрібно говорити про права людини, скажімо, в тій же Росії. Чому Україна цього не робить?» — каже в інтерв’ю Радіо Свобода колишній керівник «Нафтогазу України», який провів чимало переговорів із керівництвом Туркменистану, Олексій Івченко.

Матеріали до теми:

• Президентські вибори у Туркменистані не були ні вільними, ні справедливими. • Вибори в Туркменистані: на демократію ще не чекайте. • У Туркменістані ділять владу, а за кордоном — газ. • Туркменська опозиція у вигнанні прагне влади. • Світ чекає на зміни в Туркменістані після смерті Сапармурата Ніязова.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG