Доступність посилання

ТОП новини

Ранковий Гість – заступник директора Музею народної архітектури і побуту України Олексій Доля.


Ірина Перешило Київ, 15 лютого 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Заступник директора Музею народної архітектури і побуту України Олексій Доля розповідає про нищення в Україні старовинних дерев''яних церков.


Р.С.: Олексію, я щойно повернулася з Карпат, де була вражена кількістю старовинних дерев’яних церков, оббитих бляхою. Скажіть будь-ласка, наскільки така “реставрація” сприяє збереженню цих храмів?

О.Д.: Однозначно, що це катастрофа для цих церков. Якщо їх не знищили совіти і більшовики і всі інші, то зараз люди, думаючи, що вони роблять щось добре для цих церков - їх просто нищать.

Р.С.: А що саме, які процеси відбуваються з деревом, яке оббивають бляхою?

О.Д.: Дерево має дихати, це живий природній матеріал, якщо воно триста років, не оббите ніякою бляхою простояло, то стоятиме ще стільки. Дійсно, люди думають, що вони добре роблять, що вони його так збережуть, але дерево, яке не дихає в природній спосіб, струхлявіє за три-чотири роки. Стіни церкви мають силу, вони намолені, мають через це енергетичний захист, їм не треба захисту бляхи чи пластику. Його треба просто вміти зберегти.

Р.С.: Ви як науковий співробітник музею, де зберігається велика кількість старовинної дерев’яної архітектури, отже, є знання щодо правил її збереження, чи зорганізовуєте ви якусь просвітницьку роботу?

О.Д.: Навіть ті церкви, які у нас зберігаються – наприклад, церква 1600 року – вони оббиті, але деревом, що не спричиняє руйнування. А щодо просвітницької роботи, то ми ще більше 10 років тому на рівні церкви, а я тоді був членом Братства Андрія Первозванного, і ми піднімали питання, щоби був комітет при Патріархії по архітектурі, який би давав рекомендації щодо збереження церков. А також щодо того, що будувати. Бо я недавно проїхав по Західній Україні і побачив, що пішла тенденція будувати церкви в московському стилі. На Львівщині, Франківщині. Тут одним зверненням музейщиків не зарадиш. Тут є комплекс проблем. Ми знаємо, що в Україні свідомо нищилися церкви в українському народному стилі. В 19-му столітті було видано наказ Московського синоду, де заборонялося будувати церкви в такому стилі, бо “малоруcськім духом пахнєт”. Зараз є можливість до цього питання повернутися і взятися за збереження і відновлення цієї архітектури.

Р.С.: Чи можете назвати позитивні приклади у сенсі збереження старовинних церков?

О.Д.: Бувають одиничні приклади. Так якось приїхав з Рівненщини священик до музею і попросив проект церкви, які традиційно будували на Поліссі. Якби було прийнято зверху якесь рішення - подібне стало би правилом. А те, що ми говоримо в пресі на телебаченні, ефекту щодо збереження не дає. А якщо зверху скажуть, що треба зробити по збереженню - тоді справа може зрушитися. Бо пішла тенденція, що на Україні останнім часом дуже почали горіти старовинні дерев’яні церкви. Я не думаю, що це випадково. Це мабуть, продовжується процес, який започаткувався на початку 19-го століття. І це є проблема дуже важлива. Замальовуються старовинні розписи на стінах. Тому що священик закінчив семінарію чи не закінчив і хоче, щоби у церкві було красиво. Бо в сусідньому селі іконостас помальований серебрянкою і блищить, а в нього іконостас 18-го століття і він не блищить, і його малюють серебрянкою і відновити безцінний розпис по тому вже неможливо, це є трагедією на сьогодні.
XS
SM
MD
LG