Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 06:17

Компанія «Shell» хоче співпрацюватиме з Іраном.


Сергій Собуцький Слухати: Київ, 15 лютого 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Англо-голландська компанія «Shell» разом з іспанською компанією «Repsol Shell» підписала попередню угоду з Іраном щодо будівництва на його території заводу зі зрідження газу потужністю 8 мільйонів тонн на рік. Проте, як стверджують експерти, проект можуть загальмувати. На заваді – санкції ООН через участь Ірану у збагаченні урану.

Іран -- газові родовища у південній частині країни.
До Ірану уже застосовують обмежувальні санкції ООН. Якщо роботи зі збагачення урану не будуть зупинені, ООН може посилити санкції до рівня, який неминуче торкнеться і газового сектору країни, стверджують оглядачі. У компанії «Shell» вирішили витримати річну паузу. Упродовж цього часу фахівці компанії спостерігатимуть за розвитком ситуації довкола іранської ядерної програми і лише потім остаточно вирішуватимуть: чи вкладати у цей проект 10 мільярдів доларів, передбачених угодою.

Директор Лондонського Центру Глобальних Енергетичних Студій Manochehr Takin зазначив в інтерв''ю Радіо Свобода, що наразі в компанії «Shell» схильні перебороти політичні страхи: «Shell» вирішив увійти до Ірану, і вони розробили проекти розвитку нафтових і газових родовищ у Перській затоці. І вони хочуть йти вперед, незалежно від ризику. Це – частина стратегії цієї компанії».

Іранські нафтові й газові родовища як альтернатива російським

Оглядачі зазначають, що питання присутності на іранському газовому ринку надзвичайно важливе для «Shell», оскільки компанія нещодавно втратила свої долі у нафтогазовому проекті «Сахалін-2» на російському Далекому Сході. Водночас у Європі з надією спостерігають за розвитком кооперації «Shell» із Іраном, адже, як зазначають експерти, це допомогло б урізноманітнити джерела газового постачання Європи і таким чином зменшити її енергетичну залежність від Росії – нинішнього головного постачальника блакитного палива до Європи.

Що чекає газогін «Набукко»? Чи долучиться до нього Україна?

Оглядачі зауважують також, що одним із ймовірних шляхів постачання іранського газу до Європи може стати газогін «Набукко». Він має запрацювати у 2011 році. У реалізації проекту, фінансуванням якого опікується Євросоюз, беруть участь турецькі, болгарські, румунські, австрійські та угорські інвестори. Останнім часом на владному Олімпі України лунають думки щодо можливого приєднання Києва до цього проекту. Втім, більшість експертів радять урядовцям не видавати бажане за дійсність, а розробити пропозиції щодо приєднання до «Набукко», адже за нинішнім проектом газогін не передбачає участі в ньому України.

Володимир Саприкін, директор енерґетичних програм Центру досліджень Разумкова в інтерв’ю Радіо Свобода сказав: «Теоретично Україна може приєднатись до цього проекту. Проте сьогодні, окрім політичних заяв і політичних пропозицій, нічого не існує».

За обсягами природного газу Іран – на другому місці у світі. За прогнозами експертів, за рахунок «Набукко» Європа зможе забезпечити десяту частину своїх потреб у газі від передбачуваного росту споживання у найближчі 15-20 років.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG