Р. С. Анжеліко, етнофестивалі, на кшталт “Шешори”, “Країна мрій”, набувають дедалі більшої популярності. Чим вирізнятиметься “Етнозима”?
А. Р. Всі фестивалі, які ми згадали, прив’язані до певного місця. А ми – мобільна група, яка виїжджає в місце дислокації, яке є цікавим. І ми вирішили, що в якісь місця ми будемо повертатись: от на Батьківщині Гоголя ми хочемо на Полтавщині знов провести купальські ігри – інші місця можуть змінюватися.
Я намагаюся завжди відвідувати якісь історичні місця, щось для себе дивитися, відкривати. І в якийсь момент зрозуміла, що цього накопичилось дуже багато. В мене виявились однодумці: я маю на увазі Олександра Бригінця який керує “Територія А” і Миколу Томенка, який взагалі був ініціатором першого нашого фестивалю на Батьківщині Гоголя. Він каже: “Треба повернути Гоголя в український контекст”.
Для нас принципово історичні пам’ятки України і будь-яке місце, де народилася видатна українська постать. Тобто ми намагаємось з фестивалем, нічого не порушуючи, гармонійно влитися в середовище і просто додати драйву молодіжного, трохи шуму, феєрверків.
Р. С. Анжеліко, чи такий молодіжний драйв у селі Мигово не зашкодить яким-небудь чином місцевим жителям?
А. Р. Пісні в моїй програмі Володимира Івасюка, який народився на Буковині, Левка Дудківського, який і досі мешкає в Чернівцях. Тому я не думаю, що це якось буде випадати із буковинського контексту. Інеса Братущик, Орест Хома, думаю, з усією природою гармонійні. І найбільш така драйвова рокабілі команда українська “От Вінта”. Перевірено на інших фестивалях – вони нічого ніколи не зіпсували. Драйв – добрий. В нас всі артисти з доброю енергетикою, і чогось аж надто альтернативного не буде.
Р. С. Анжеліко, у п’ятницю на Масляний тиждень було катання на санях, зокрема тещі. Її частували, а потім ще й селом катали. Звісно, усе залежало від гонору тещі. А як цього разу, чи буде особливе ставлення до жіноцтва?
А. Р. Ні-ні-ні, ми не хотіли ніяк ображати чоловіків, але ми, звичайно, написали про ці старі звичаї у буклеті. Масляний тиждень для жіноцтва – це справжній рай, як сказали наші дослідники. Вони кажуть, що жінки в цей час відпочивали перед Великим постом, коли всі важко трудились, ну і важка зима, відсутність вітамінів. І якщо люди про це не знають, вони можуть про це прочитати в буклеті, ну, і спробувати на власній тещі.
У нас, напевно, особливою жінкою на нашому святі буде дружина Івана Миколайчика – Марічка Миколайчик, яку ми хочемо повезти з собою. Оскільки в планах планах “Етнозими” поїздка до музею Миколайчика. З цього власне і розпочнеться знайомство з Буковиною для тих, хто приїде з Києва.
Р. С. Анжеліко, нещодавно Ви захопилися вишиванням. До яких кольорів і мотивів, Ви звертаєтесь у своїй творчості? І чи буде на фестивалі виставка Ваших робіт?
А. Р. Ні, не буде. Ми робили в Качанівці мою виставку. Думаю, це було би нескромно себе кожний раз промотувати так активно. Тому я готую зараз виставку із новими роботами у Рівному.
Я завжди цікавилася вишивками, але як прикладним мистецтвом вишиванням я не займалася, але під час моєї важкої роботи, коли я була прикута до ліжка (я весь час 4 місяці лежала і дивилася в стелю), я зрозуміла, що в якийсь момент я почала на стелі малювати візерунки. Коли я розповіла про це мамі, мама сказала: “Давай це переносити на папір.” Я б малювала, але це було дуже тяжко фізично робити і тому іншого способу якось втілити свої ідеї інакше, ніж вишиванням, у мене не було можливості.
Мотиви, знаки – вони скрізь однакові. І коли я в Тунісі побачила килим, який страшенно нагадує український рушник, причому з півниками. Я не втрималася, я його купила.
Р. С. Анжеліко, а чи буде “Етновесна”?
А. Р. “Етновесна” буде на батьківщині Лесі Українки на Волині з (умовно кажемо) мавками. Що буде весною, мені поки що сказати важко, ще за це не беремося, поки не відбулася “Етнозима”. Дочекаємося її!
А. Р. Всі фестивалі, які ми згадали, прив’язані до певного місця. А ми – мобільна група, яка виїжджає в місце дислокації, яке є цікавим. І ми вирішили, що в якісь місця ми будемо повертатись: от на Батьківщині Гоголя ми хочемо на Полтавщині знов провести купальські ігри – інші місця можуть змінюватися.
Я намагаюся завжди відвідувати якісь історичні місця, щось для себе дивитися, відкривати. І в якийсь момент зрозуміла, що цього накопичилось дуже багато. В мене виявились однодумці: я маю на увазі Олександра Бригінця який керує “Територія А” і Миколу Томенка, який взагалі був ініціатором першого нашого фестивалю на Батьківщині Гоголя. Він каже: “Треба повернути Гоголя в український контекст”.
Для нас принципово історичні пам’ятки України і будь-яке місце, де народилася видатна українська постать. Тобто ми намагаємось з фестивалем, нічого не порушуючи, гармонійно влитися в середовище і просто додати драйву молодіжного, трохи шуму, феєрверків.
Р. С. Анжеліко, чи такий молодіжний драйв у селі Мигово не зашкодить яким-небудь чином місцевим жителям?
А. Р. Пісні в моїй програмі Володимира Івасюка, який народився на Буковині, Левка Дудківського, який і досі мешкає в Чернівцях. Тому я не думаю, що це якось буде випадати із буковинського контексту. Інеса Братущик, Орест Хома, думаю, з усією природою гармонійні. І найбільш така драйвова рокабілі команда українська “От Вінта”. Перевірено на інших фестивалях – вони нічого ніколи не зіпсували. Драйв – добрий. В нас всі артисти з доброю енергетикою, і чогось аж надто альтернативного не буде.
Р. С. Анжеліко, у п’ятницю на Масляний тиждень було катання на санях, зокрема тещі. Її частували, а потім ще й селом катали. Звісно, усе залежало від гонору тещі. А як цього разу, чи буде особливе ставлення до жіноцтва?
А. Р. Ні-ні-ні, ми не хотіли ніяк ображати чоловіків, але ми, звичайно, написали про ці старі звичаї у буклеті. Масляний тиждень для жіноцтва – це справжній рай, як сказали наші дослідники. Вони кажуть, що жінки в цей час відпочивали перед Великим постом, коли всі важко трудились, ну і важка зима, відсутність вітамінів. І якщо люди про це не знають, вони можуть про це прочитати в буклеті, ну, і спробувати на власній тещі.
У нас, напевно, особливою жінкою на нашому святі буде дружина Івана Миколайчика – Марічка Миколайчик, яку ми хочемо повезти з собою. Оскільки в планах планах “Етнозими” поїздка до музею Миколайчика. З цього власне і розпочнеться знайомство з Буковиною для тих, хто приїде з Києва.
Р. С. Анжеліко, нещодавно Ви захопилися вишиванням. До яких кольорів і мотивів, Ви звертаєтесь у своїй творчості? І чи буде на фестивалі виставка Ваших робіт?
А. Р. Ні, не буде. Ми робили в Качанівці мою виставку. Думаю, це було би нескромно себе кожний раз промотувати так активно. Тому я готую зараз виставку із новими роботами у Рівному.
Я завжди цікавилася вишивками, але як прикладним мистецтвом вишиванням я не займалася, але під час моєї важкої роботи, коли я була прикута до ліжка (я весь час 4 місяці лежала і дивилася в стелю), я зрозуміла, що в якийсь момент я почала на стелі малювати візерунки. Коли я розповіла про це мамі, мама сказала: “Давай це переносити на папір.” Я б малювала, але це було дуже тяжко фізично робити і тому іншого способу якось втілити свої ідеї інакше, ніж вишиванням, у мене не було можливості.
Мотиви, знаки – вони скрізь однакові. І коли я в Тунісі побачила килим, який страшенно нагадує український рушник, причому з півниками. Я не втрималася, я його купила.
Р. С. Анжеліко, а чи буде “Етновесна”?
А. Р. “Етновесна” буде на батьківщині Лесі Українки на Волині з (умовно кажемо) мавками. Що буде весною, мені поки що сказати важко, ще за це не беремося, поки не відбулася “Етнозима”. Дочекаємося її!