Р.С.: Пане Гаврилюк, як можна охарактеризувати нинішній стан торговельно-економічних відносин між Латвією та Україною?
Т.Г.: Показники свідчать, що на час вступу Латвії до Європейського Союзу обсяги двосторонньої торгівлі досягали майже півмільярда доларів США. Після вступу Латвії до ЄС ці показники продовжують поступово зростати, але вже немає такої значної динаміки. Вплив мала саме зміна торговельного режиму, однак характерною особливістю є те, що обсяг українського експорту до Латвії значно перевищує обсяги імпорту продукції з Латвії до України. Останнім часом стали характерними тенденції зростання інвестиційного співробітництва. Зокрема, обсяг інвестиції з Латвії в Україну – на рівні 18 мільярдів доларів. Я вважаю, що це непогані показники.
РС.: Останнім часом в місцевій пресі з’явилось багато публікацій про зацікавленість латвійських бізнесменів, зокрема сільськогосподарських виробників, у розвитку бізнесу в Україні. На Вашу думку, з чим це пов’язано?
Т.Г.: На території Латвії значно зростає конкуренція, подорожчала робоча сила, видатки на виробництво дуже сильно зростають. Зараз намічається тенденція перенесення виробництва, створення спільних підприємств латвійськими компаніями на території України. Що стосується сільського господарства, то це, в основному, пов’язано з вирощуванням та виробництвом ріпаку на біопаливо. Україна славиться своїми родючими землями. Врожайність з гектара в Україні може в кілька разів перевищувати ту, яку можна отримати в Латвії.
Р.С.: Які ще сфери виробництва цікавлять латвійських бізнесменів в Україні і відповідно українських в Латвії?
Т.Г.: На українському ринку цікавлять, практично, усі напрямки. Зокрема, косметичні – „Дзінтарс” будує мережу з дистрибуції своє продукції в Україні. Рибопереробна галузь цікавиться поставкою своєї продукції в Україну. У будівельників є зацікавлення в українському ринку, оскільки існує досить значна рентабельність у будівництвіта інвестиціях. Фармацевтика працює як над поставками своєї продукції, так і в кооперації. Українських бізнесменів, у першу чергу, що я бачу, цікавить доступ до більш дешевих фінансових ресурсів. Про це свідчить купівля активів в кількох банках і цей процес триває. Водночас, для України цікавою є співпраця в транзитно-транспортній сфері. Незабаром відбудеться засідання спеціальної двосторонньої робочої комісії, де розглядатимуть питання активізації транзитно-транспортних перевезень між регіонами Балтійського і Чорного морів. Можливе продовження контейнерного потягу з Одеси до портів Латвії. Можливо буде запропоновано створити транспортний коридор Балтика – Чорне море.
Р.С.: Які фактори могли б сприяти активізації латвійсько-українських торгово-економічних відносин?
Т.Г.: Я б сказав, що головним стримуючим фактором є трактування багатьма українськими компаніями ринку Латвії, як вузького, оскільки, за їхніми оцінками, 2,3 мільйона населення Латвії – це не такий вже значний ринок – всього третина Києва. Але в той же час не береться до уваги, що це є частина величезного європейського ринку. Я з досвіду скажу, що і урядові структури Латвії і бізнес – середовище більш відкриті для української продукції, для українських підприємств, ніж інші країни Євросоюзу. Тому українські бізнесмени мають набагато більше шансів пройти через територію Латвії на ринок Європейського Союзу.
Т.Г.: Показники свідчать, що на час вступу Латвії до Європейського Союзу обсяги двосторонньої торгівлі досягали майже півмільярда доларів США. Після вступу Латвії до ЄС ці показники продовжують поступово зростати, але вже немає такої значної динаміки. Вплив мала саме зміна торговельного режиму, однак характерною особливістю є те, що обсяг українського експорту до Латвії значно перевищує обсяги імпорту продукції з Латвії до України. Останнім часом стали характерними тенденції зростання інвестиційного співробітництва. Зокрема, обсяг інвестиції з Латвії в Україну – на рівні 18 мільярдів доларів. Я вважаю, що це непогані показники.
РС.: Останнім часом в місцевій пресі з’явилось багато публікацій про зацікавленість латвійських бізнесменів, зокрема сільськогосподарських виробників, у розвитку бізнесу в Україні. На Вашу думку, з чим це пов’язано?
Т.Г.: На території Латвії значно зростає конкуренція, подорожчала робоча сила, видатки на виробництво дуже сильно зростають. Зараз намічається тенденція перенесення виробництва, створення спільних підприємств латвійськими компаніями на території України. Що стосується сільського господарства, то це, в основному, пов’язано з вирощуванням та виробництвом ріпаку на біопаливо. Україна славиться своїми родючими землями. Врожайність з гектара в Україні може в кілька разів перевищувати ту, яку можна отримати в Латвії.
Р.С.: Які ще сфери виробництва цікавлять латвійських бізнесменів в Україні і відповідно українських в Латвії?
Т.Г.: На українському ринку цікавлять, практично, усі напрямки. Зокрема, косметичні – „Дзінтарс” будує мережу з дистрибуції своє продукції в Україні. Рибопереробна галузь цікавиться поставкою своєї продукції в Україну. У будівельників є зацікавлення в українському ринку, оскільки існує досить значна рентабельність у будівництвіта інвестиціях. Фармацевтика працює як над поставками своєї продукції, так і в кооперації. Українських бізнесменів, у першу чергу, що я бачу, цікавить доступ до більш дешевих фінансових ресурсів. Про це свідчить купівля активів в кількох банках і цей процес триває. Водночас, для України цікавою є співпраця в транзитно-транспортній сфері. Незабаром відбудеться засідання спеціальної двосторонньої робочої комісії, де розглядатимуть питання активізації транзитно-транспортних перевезень між регіонами Балтійського і Чорного морів. Можливе продовження контейнерного потягу з Одеси до портів Латвії. Можливо буде запропоновано створити транспортний коридор Балтика – Чорне море.
Р.С.: Які фактори могли б сприяти активізації латвійсько-українських торгово-економічних відносин?
Т.Г.: Я б сказав, що головним стримуючим фактором є трактування багатьма українськими компаніями ринку Латвії, як вузького, оскільки, за їхніми оцінками, 2,3 мільйона населення Латвії – це не такий вже значний ринок – всього третина Києва. Але в той же час не береться до уваги, що це є частина величезного європейського ринку. Я з досвіду скажу, що і урядові структури Латвії і бізнес – середовище більш відкриті для української продукції, для українських підприємств, ніж інші країни Євросоюзу. Тому українські бізнесмени мають набагато більше шансів пройти через територію Латвії на ринок Європейського Союзу.