Гаряча їжа та напої не давали змерзнути. У генделиках та шинках просто неба пропонували млинці, вареники, але переважали нетрадиційні шашлики та хот-доги.
Їжу духовну забезпечували народні колективи з київської області. Головний обряд, який вони показували – колодій. Невеликий шматок дерева привязували до ноги тим, хто цього року не одружився. Бідолаги мусили або відкупитися грошима, або цілий рік ходити з дровинОю.
Пані Ларисі колодія просто подарували. ЇЇ сини вже дорослі, але досі не одружені. Каже, що тепер мрія про онуків здійсниться. “Це лялька, мабуть внучка буде в мене, дуже хочу. Лялька буде як сувенір, буде як сувенір, буде у моєму домі зберігатися”. У неділю також спалюють опудало зими. Тобто прощаються з холодами до наступного року і готуються зустрічати весну. У Світлани Дідківської, учасниці ансамблю "Оберіг”, зима у вишиванці, плахті та з очіпком. Але на жертовний вогонь опудало вона не віддасть. Світлана Дідківська: “Таку красуню шкода спалювати. Краса має прикрашати світ. Якби спалювати, ми б зробили не таку гарну. Рука не підніметься на красиву річ.”
Сьогоді починається Великий піст. Зранку чоловіки мають прополоскати зуби горілкою – щоб і крихти скоромного не залишилось у роті. Не можна розважатися, пити спиртних напоїв. Пан Василь прийшов на в Пирогово з друзями і каже, що посту буде дотримуватись. Щоправда не впевнений, чи зможе відмовитись від горілки.
“Як Бог дасть, це ж пістненьке”.
Справді пісними є желяники – коржі, які їли перші дні посту. Їх пекли з капустою, та вмакали в буряковий квас.