Доступність посилання

ТОП новини

Про маґдебурзьке право. (частина друга) <br>Особливості здійснення маґдебурзького права в Києві.


Тарас Марусик Київ, 23 лютого 2007 (RadioSvoboda.Ua) — Маґдебурзьке право було запроваджене у понад 80-ти містах Центральної і Східної Європи. В Україні маґдебурзьке право з’явилося спочатку в Галичині і на Волині, відтак у Києві і поширилося в XVI-XVIІ столітті на Наддніпрянщину і Лівобережну Україну – аж до Чернігова, Чигирина, Миргорода і Ніжина. Лише на тодішній Київщині нараховувалося 13 міст. Звичайно, ключовим містом серед тих, які отримали маґдебурзький привілей, була українська столиця – Київ. Про це Радіо Свобода детально розповіла кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту історії НАН України Наталя Білоус.

На початках запровадження маґдебурзького права київський війт, або по-сучасному міський голова, мав обмежені повноваження. Київ був тоді центром прикордонного воєводства, а київський воєвода був командувачем військових сил. Судову владу здійснювали воєводські намісники — тівуни.

Інші представники центральної влади Великого Литовського князівства збирали податки. Тому міська громада була ще досить слабка, але розпочала боротьбу за свої права.

Десь через півроку після набуття Києвом маґдебурзького привілею, каже історик Наталя Білоус, у 1499 році, великий князь Литовський Олександр звернувся з листом до війта і всієї київської громади, яким заборонив обмежувати владу воєводи.

З’явився міський уряд, який поділявся на дві колегії: раду і лаву

Наталя Білоус: “У 1503 році великокнязівська влада вже надала судові повноваження київському війту, а в 1514 році, коли великим князем Литовським був Сиґізмунд І, Київ одержав широке маґдебурзьке право. У 1516 році воно було ще більш розширене. Тоді широку автономію одержала міська громада: власне судочинство, фінансову незалежність від центральних органів влади. З’явився міський уряд, який поділявся на дві колегії: раду і лаву. Рада мала адміністративні, а лава – судові повноваження”.

На початку 16 століття війта призначав великий князь Литовський, і всі вони були чужинцями, а вже з 1570 року кияни обирали війта вільно з місцевих міщан.

У Києві домінувала міська громада, а не шляхта

Наталя Білоус: “Цим, власне, відзначалася специфіка Києва на той час, тому що Київ найраніше з усіх міст Великого Литовського князівства і Корони польської одержав таке право. У Речі Посполитій війт мав дуже обмежені функції. Київ був тоді містом на прикордонні, і міщани весь час заявляли про себе як про мешканців прикордоння, які вимагали більше пільг і прав, тому що вони зазнавали частих нападів з боку татар. Взагалі, Київ був таким міщанським містом, на відміну від міст Речі Посполитої, тобто домінувала міська громада, а не шляхта, як у польських містах і, наприклад, у волинських містах”.

Специфіка Києва полягала і в тому, що війта обирали пожиттєво, а міських урядників обирали щороку – в православних містах за три тижні до Великодня, в католицьких – у січні, на свято трьох королів. Війт і кожен урядник складали присягу, яка мала сакральний зміст, в церкві або костелі.

«Хочу бути вірним і справедливість — однаково як багатим, так і убогим, сусідам і гостям — чинити і множити...»

Процитую одну з присяг: “Я, такий-то, присягаю панові Богу всемогутньому і найяснішому панові нашому, королеві польському, також усьому поспільству цього міста. Хочу бути вірним і справедливість — однаково як багатим, так і убогим, сусідам і гостям — чинити і множити, а несправедливість нищити. Права, привілеї, дарчі, а також посполитий міський пожиток стерегти і множити, наскільки вмію і можу. Таємниць міських словом або вчинком нікому не виказувати. Сварок у місті не допускати, сиріт і вдів, згідно зі своїми можливостями, боронити. І тим не поступлюся через приязнь, страх, дарунки і таке інше. Тож допоможи мені, пане Боже”.

Свого розквіту, зазначила історик Наталя Білоус, маґдебурзьке право досягло в останній третині XVI – першій половині XVIІ століть. У 1789 році Катерина ІІ скасувала це право, але Павло І підтвердив його. На знак вдячності кияни спорудили 18-метрову колону пам’ятника маґдебурзькому праву, який ще називали нижнім пам’ятником святому Володимиру. Остаточно маґдебурзьке право було скасоване указом російського царя Миколи І в 1834 році.
XS
SM
MD
LG