«Державна служба безпеки. Відчиняйте двері!», – вигук, знайомий не лише колишнім громадянам східної Німеччини, а й кожної країни, в якій панувала так звана «система». Процеси над дисидентами колишнього СРСР, злочини румунської «секурітати» за часів Чаушеску.
Потім, після падіння залізної завіси – люстраційні процеси, оприлюднення таємних документів спецслужб у Польщі та Чехії, у Словаччині та тій же Німеччині – усе це лише доводить, наскільки близькими і зараз є ті сторінки минулого.
Тотальне стеження
«При прослуховуванні ви працюєте з ворогами соціалізму», – переконує героя фільму, капітана таємної служби, його начальник.
Події розгортаються у Східній Німеччині у 1984 році, коли система тотального стеження за всіма і кожним окремо не залишає поза увагою навіть людей у ліжку.
«Механічна» деталь системи – капітан «Штазі», відданий соціалістичним ідеалам висококваліфікований фахівець, отримує завдання згори: поставити на «прослушку» помешкання відомого драматурга та акторки.
Отримавши доступ до приватного життя і думок своїх об''єктів, капітан Штазі проймається симпатією до них, починає розуміти їхні думки і страждання, і від цього сам проймається сумнівом до системи, якій він служить. «Чи ти на вірному боці?», – запитує голос за кадром.
Діти «інтуїтивно відчувають, коли довкола панує страх»
Режисер фільму, 33-літній Флоріан Генкел фон Доннерсмарк чує багато закидів на свою адресу, мовляв, народжений у Західній Німеччині, він поняття не має, як було насправді за берлінським муром, і щоб офіцер «Штазі» перетворювався у порядну людину – такого у тій системі не могло бути.
Однак режисер такі закиди відкидає і наводить приклади зі власної біографії: ще дитиною він слухав історії про близьких родичів «з того боку муру», а діти, каже фон Доннерсмарк, «завжди інтуїтивно відчувають, коли довкола панує страх».
Атмосферу цього страху перед системою відчутно також і глядачам, і не тільки в Європі, а й у Сполучених Штатах, де протягом останніх трьох місяців, представляючи свій фільм у багатьох містах, режисер відчув, що тема і там не чужа.
Уже 30 країн світу купили права на показ «Життя інших» – до слова сказати, першої художньої стрічки про те, що відбувалося за берлінським муром і те, що у системі страху ніхто не може почуватися впевнено.
Потім, після падіння залізної завіси – люстраційні процеси, оприлюднення таємних документів спецслужб у Польщі та Чехії, у Словаччині та тій же Німеччині – усе це лише доводить, наскільки близькими і зараз є ті сторінки минулого.
Тотальне стеження
«При прослуховуванні ви працюєте з ворогами соціалізму», – переконує героя фільму, капітана таємної служби, його начальник.
Події розгортаються у Східній Німеччині у 1984 році, коли система тотального стеження за всіма і кожним окремо не залишає поза увагою навіть людей у ліжку.
«Механічна» деталь системи – капітан «Штазі», відданий соціалістичним ідеалам висококваліфікований фахівець, отримує завдання згори: поставити на «прослушку» помешкання відомого драматурга та акторки.
Отримавши доступ до приватного життя і думок своїх об''єктів, капітан Штазі проймається симпатією до них, починає розуміти їхні думки і страждання, і від цього сам проймається сумнівом до системи, якій він служить. «Чи ти на вірному боці?», – запитує голос за кадром.
Діти «інтуїтивно відчувають, коли довкола панує страх»
Режисер фільму, 33-літній Флоріан Генкел фон Доннерсмарк чує багато закидів на свою адресу, мовляв, народжений у Західній Німеччині, він поняття не має, як було насправді за берлінським муром, і щоб офіцер «Штазі» перетворювався у порядну людину – такого у тій системі не могло бути.
Однак режисер такі закиди відкидає і наводить приклади зі власної біографії: ще дитиною він слухав історії про близьких родичів «з того боку муру», а діти, каже фон Доннерсмарк, «завжди інтуїтивно відчувають, коли довкола панує страх».
Атмосферу цього страху перед системою відчутно також і глядачам, і не тільки в Європі, а й у Сполучених Штатах, де протягом останніх трьох місяців, представляючи свій фільм у багатьох містах, режисер відчув, що тема і там не чужа.
Уже 30 країн світу купили права на показ «Життя інших» – до слова сказати, першої художньої стрічки про те, що відбувалося за берлінським муром і те, що у системі страху ніхто не може почуватися впевнено.
