83-річній бабусі-ді-джею не бракує замовлень. Щонеділі вона завантажує свій спеціальний візок для компакт-дисків та пластинок і відправляється на танцювальну вечірку, де її з нетерпінням чекають. Вона мікшує як для людей похилого віку, так і для молоді в культових данс-клубах. За словами Ґізели Лауенрот, відповідати смаку публіки є для неї найголовнішим під час праці на танцмайнданчику: «Коли гості мені говорять, що вони полюбляють ту чи іншу музику, тоді я кажу їм: «Гаразд, принеси наступного свою пластинку, і я поставлю її». Хоча у мене в самої від такої музика просто волосся стає дибом».
Ґізела – поза конкуренцією
Серед німецьких ді-джеїв Ґізела Лауенрот, безумовно, поза конкуренцією. Коли ця запальна бабуся починає крутити платівки та мікшувати музику, на танцювальних майданчиках відбувається щось неймовірне – публіка просто скаженіє від переповнення позитивними емоціями.
Для цієї леді-ді-джей розпочалося все вже в тому віці, коли дехто поступово мріє про відпочинок на пенсії. Тридцять років тому, коли Ґізелі Лауенрот було вже за п’ятдесят, одній з ганноверських дискотек знадобився диск-жокей: «Мені порадили взяти свої платівки та піти представитися. Спочатку я вагалася, адже ді-джеї – це переважно юнаки. І все ж таки, я пішла. Я поставила три платівки, й керівник цього закладу сказав, що я можу відразу починати працювати».
«Ритм – у мене в крові»
Перед тим, як стати за мікшерський пульт та увімкнути програвач на танцмайданчику, Ґізела продавала шини для автомобілів, працювала кіномеханіком та грала в одному з бендів на електричній мандалині. Та лише тепер, зізнається бабуся, яка має двох онуків, вона відчула себе повністю у своєму елементі: «Ритм – у мене в крові. Коли я бачу, що ця іскра перескакує на мій народ, то це і є тим самим успіхом. Від цього я дістаю колосальне задоволення. Ось так».
Серед тижня Ґізела Лауенрот, як правило, проводить час у крамницях, які торгують компакт-дисками та вініловими платівками. Там вона знайомиться з музичними новинками, намагаючись знайти в записах чудеса, які потім можна було б презентувати публіці у своєму особливому стилі.
Ґізела – поза конкуренцією
Серед німецьких ді-джеїв Ґізела Лауенрот, безумовно, поза конкуренцією. Коли ця запальна бабуся починає крутити платівки та мікшувати музику, на танцювальних майданчиках відбувається щось неймовірне – публіка просто скаженіє від переповнення позитивними емоціями.
Для цієї леді-ді-джей розпочалося все вже в тому віці, коли дехто поступово мріє про відпочинок на пенсії. Тридцять років тому, коли Ґізелі Лауенрот було вже за п’ятдесят, одній з ганноверських дискотек знадобився диск-жокей: «Мені порадили взяти свої платівки та піти представитися. Спочатку я вагалася, адже ді-джеї – це переважно юнаки. І все ж таки, я пішла. Я поставила три платівки, й керівник цього закладу сказав, що я можу відразу починати працювати».
«Ритм – у мене в крові»
Перед тим, як стати за мікшерський пульт та увімкнути програвач на танцмайданчику, Ґізела продавала шини для автомобілів, працювала кіномеханіком та грала в одному з бендів на електричній мандалині. Та лише тепер, зізнається бабуся, яка має двох онуків, вона відчула себе повністю у своєму елементі: «Ритм – у мене в крові. Коли я бачу, що ця іскра перескакує на мій народ, то це і є тим самим успіхом. Від цього я дістаю колосальне задоволення. Ось так».
Серед тижня Ґізела Лауенрот, як правило, проводить час у крамницях, які торгують компакт-дисками та вініловими платівками. Там вона знайомиться з музичними новинками, намагаючись знайти в записах чудеса, які потім можна було б презентувати публіці у своєму особливому стилі.