Доступність посилання

logo-print
09 грудня 2016, Київ 06:38

10 років після загибелі Петра Шевченка, обставини смерті журналіста досі нез’ясовані.


Ярослав Гребенюк Луганськ, 13 березня 2007 (RadioSvoboda.Ua). – Сьогодні в Луганську вшановували пам’ять журналіста й поета Петра Шевченка. Рівно 10 років тому він загинув за обставин, що нез’ясовані досі. Офіційна версія – самогубство, але друзі й колеги і сьогодні переконані, що це було вбивство.

Вшановування пам’яті журналіста.
Петро Шевченко
Більш ніж півсотні друзів і колег зібрались на могилі луганського журналіста, власкора газети “Київські відомості” Петра Шевченка. Сходяться вони так кожного березня впродовж уже десять років. І десять років ставлять питання – що ж сталося з журналістом?

Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах у промовах над могилою Петра Шевченка вперше пролунали слова надії – близькі сподівалися, що зміна політичного курсу країни допоможе розкрити таємницю загибелі журналіста.

Цього не сталося. Намагання рідних ознайомитись з матеріалами слідства або, принаймні, з постановою про закриття справи, досі не принесли успіху. Наталія Кононова, власний кореспондент газети “Київські відомості”: каже, що справа Шевченка була закрита дуже швидко.

І найголовніше: постанова про припинення справи так і не потрапила до родини. Незважаючи на велику кількість звернень, справу не показують, – каже Наталія Кононова.

Подорож, з якої Шевченко не повернувся живим

У березні 1997 року Шевченко поїхав до Києва за викликом “Київських відомостей”, але в редакції не з’явився і додому теж не зателефонував.

Кореспондент УНІАН Людмила Соколенко каже, що Петро Шевченко завжди звідусюди обов’язково телефонував своїй дружині й казав: “Не турбуйся, у мене все гаразд”.

12 березня 1997-го він їй не подзвонив. Дружина відчувала, що з ним щось трапилось. В тривозі вона подзвонила Людмилі Соколенко.

Наступного дня ввечері Петра знайшли повішеним у напівзруйнованій котельні неподалік аеропорту “Жуляни”. Колеги й друзі Петра Шевченка впевнені, що це було не самогубство, а убивство.

Незадовго до загибелі Петро Шевченко опублікував у “Київськіх відомостях” цикл з шістьох матеріалів про корупційні дії керівництва області, про спроби звільнити з посади тодішнього мера Луганська Олексія Данилова та про втручання у цей процес луганської СБУ і міліції.

Пророчі рядки поета

Товариш небіжчика Валерій Фролов, який всі 10 років влаштовував дні пам’яті журналіста, вірить у справедливість, і сподівається, що таки розкриють таємницю загибелі його земляка Петра Шевченка.

Сьогодні між спогадами про те, якою щирою і незвичайною людиною був Петро Шевченко, друзі читали і його вірші – їх він писав під псевдонімом Петро Біливода. Серед них були й такі рядки, опубліковані посмертно:

«Я вмер учора, та моя душа мені лишитись серед вас звеліла, і я лишився – що я мав робити? І разом з вами їсти й пити я посадив своє порожнє тіло.

А я сидів і плакав разом з вами, а я сидів і плакав разом з вами, а я сидів і плакав разом з вами, від вас узятий чорними вітрами».
XS
SM
MD
LG