М.Б.: Якщо говорити про цей час, то досить часто. Бо загалом у лютому концертів не є аж так багато. Але цього року інакше, у мене було багато виступів і концертів.
Р.С.: Маріє, у тебе є улюблені міста для концертів?
М.Б.: У Черкасах буваю дуже часто, скоро їду в Харків із завмиранням серця. Я дуже з симпатією і хвилюванням згадую свій виступ у Прилуках. Звідти родом моя бабуся і для мене було справою честі - виступити в Прилуках. Тому не можна сказати, яке місто моє улюблене, але є міста, в які я їду із завмиранням серця.
Р.С.: Якими ти володієш технологіями розігріву публіки?
М.Б.: Переважно я вихожу вже по музиці. От у концертах оголошують, що виходжу я, мої музиканти починають грати невелике інтро. З психологічної точки зору це важливо. Що це ще не початок пісні, але це вже нібито підготовка людей, що зараз ось-ось вийде вона. Це нібито такий психологічний момент підготовки. Насправді інтро має прагматичнішу мету. Істро - це для того, щоб звукорежисер мав можливість відстроїти кожен інструмент, щоб вони всі дуже гарно звучали. Бо звук міняється, незважаючи на те, що є саундчек. А для мене це інтро - це декілька секунд, коли я настроююсь до виходу на сцену. Потім вступ пісні. Потім я виходжу на сцену і починаю співати. Вже після першої пісні я кажу якісь слова до людей, кожного разу різні. От поки співаю, то що придумаю, те й кажу.
Р.С.: З твого репертуару які пісні знають найкраще?
М.Б.: “Сонцем, небом, дощем”, “Черешні”, “ Не бійся жити” - ці пісні знають практично всі.
Р.С.: Маріє, а ти співаєш під фонограму, доводиться коли-небудь це застосовувати?
М.Б.: Практично ні. Скажу чесно, я люблю все робити по-чесному і з цієї причини під фонограму і не співаю. Але й по-чесному скажу, коли дійсно в деяких телевізійних записах беру участь, то використовується фонограма.
Р.С.: Це зрозуміло. А в концертах?
М.Б.: В концертах – ні. Ніколи. До речі, деколи читаю в деяких інтернет-форумах, що краще б співала під фонограму. Я скажу, що в концертах не все залежить від мене, багато залежить від звуку, звукорежисерів, навіть від музикантів. Хоча бувають ситуації, коли, наприклад, не так давно написали, що я на виступі в Одесі співала під фонограму. Я подзвонила до своїх музикантів, і сказала їм, що ми перемогли. Бо коли ми граємо вживу, а кажуть, що під фонограму - це перемога. Але тут ще є такий момент, коли погана погода, коли мінус п”ять. Але все ж це ні з чим не порівнянне задоволення - співати. Коли я сходжу зі сцени, я якийсь час, як лампочка- стоватка. Я просто палаю зсередини. Це такий адреналін, без якого я вже не зможу жити, це момент, коли музика твориться прямо тут же, і в такий момент все залежить від тебе. І тому, звичайно, у нас лише живе виконання.