Доступність посилання

10 грудня 2016, Київ 07:48

Прес-клуб Радіо Свобода — відомі журналісти про 5-ку політиків: Юрій Луценко


Ірина Халупа            Слухати:Щоб зберегти аудіо-файл на Ваш комп''ютер для подальшого прослуховування, слід натиснути правою кнопкою мишки на лінку "завантажити" та вибрати "Save Target As..." або "Зберегти Об''єкт Як..." та вказати місце для збереження файлу. Після завантаження відкрийте його, двічі клацнувши на ньому мишкою.

Ведуча: Юлія Жмакіна
Гості Свободи: Володимир Ар’єв – журналіст, продюсерська агенція “Закрита зона”; Роман Скрипін – телеведучий, медіа-директор “РБК-Україна”.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Юлія Жмакіна: Вічний революціонер, польовий командир, термінатор. Такі ролі у “політичному кіно України” колишнього міністра внутрішніх справ, політика Юрія Луценка.

Шановні гості, на вашу думку, Юрій Луценко – це політик нової формації чи останній зі старої гвардії?

Володимир Ар’єв: Я думаю, що політиків нової формації в Україні, на жаль, немає. Вони сьогодні ходять в школу. В кращому випадку.

У будь-якому разі, люди, які зараз є в політиці, ті, навіть яким по 30 років, вони так чи інакше пам’ятають Радянський Союз...

Юлія Жмакіна: А пам’ять має гумкою стертися. Так? Володимир Ар’єв: А хто ж її зітре гумкою? Ще ж не винайшли машину, яка стирає пам’ять.

Тому абсолютно ніколи не буде вірус радянської політики, радянської пропаганди виведений з наших організмів.

Я теж себе не вважаю людиною абсолютно нової формації. Ми всі – це перехідний період. Але нові політики, ну, за зразком, які існують сьогодні в Західній Європі, прийдуть тоді, коли закінчать освіту у школі.

Ю,лія Жмакіна: Так, Юрій Луценко – це політик не нової формації?

Володимир Ар’єв: Я думаю, що ми всі – це перехідний період.

Але, знаєте, є ближче перехідний період до нової і ближче до старої. Я думаю, що він все-таки ближче до нової. Він нарешті стане тим етапом, який має пройти цивілізована країна.

Роман Скрипін: Я просто не знаю, про що ми дискутуватимемо, тому що насправді я теж вважаю, що він не є політиком нової формації. А все треба розглядати з точки зору, що це звичайна людська еволюція. Ну, не може мавпа завтра перетворитися на “homo sapiens”, тобто на людину розумну.

Володимир Ар’єв: Ромо, давай залишимо Дарвіна в спокої.

Роман Скрипін: Та я думаю, що слухачі “Свободи” достатньо освічені люди і знають, що це таке, і що це не матюки.

Просто не слід очікувати або чіпляти ярлики (тут я не можу не погодитися з Володею), але це не перехідний період.

Юлія Жмакіна: Не вдаватися до завищених очікувань, як це вже було.

Роман Скрипін: Так.

Справа в тому, що Юрію Луценку якраз створюють таке тло, на якому він перетворюється на героя. Люди, оскільки вони одного героя втратили, який сидить на Банковій, то, звичайно, вони в очікуванні нового. Юрій Луценко ризикує перетворитися на чергового ідола, якому сприяють в тому, щоб він перетворився...

Юлія Жмакіна: Романе, а Ви погоджуєтеся з деякими тезами... От газети писали, що влада призначає собі опозицію. Опозиціонери – це не Юлія Тимошенко, а Юрій Луценко після обшуку Генпрокуратурою, після кримінальної справи.

Роман Скрипін: Ні, я не думаю, що це та влада, яка призначає собі опозицію. Оскільки ця влада, яка на сьогоднішній день є (Ви маєте на увазі Партію регіонів, очевидно, і всі ми маємо на увазі Партію регіонів і коаліцію національної єдності), то це ті люди, які діють за, на жаль, поширеним в Україні принципом не відчувати межі, тобто вони противника як такого взагалі не бачать.

Це притаманно всім політичним силам, коли вони перемагають, вони противника перестають бачити і поважати.

Юлія Жмакіна: Але, принаймні, кажуть, що опозиція їм потрібна.

Роман Скрипін: Вони так говорять і це риторика нормальна.

Давайте згадаємо Юлію Тимошенко, яка виступала з парламентської трибуни, коли проголошували помаранчеву коаліцію демократичних сил. Що вона говорила Регіонам? Заспокойтеся! Ваше місце... Де? От сидіть і вам жодного комітету не дадуть. Це призвело до сумних наслідків насправді.

Володимир Ар’єв: Це та сама риторика, що їм потрібна опозиція, як те, що сьогодні Прем’єр-міністр заявив, що він жодного впливу не має на Генпрокуратуру. Ну, Ви вірите в це?

Юлія Жмакіна: Наразі я б хотіла, щоб і ми з вами, але найбільше наші слухачі, пригадали етапи творчості Юрія Луценка.

Віктор Міняйло: “Тобі передав, сам знаєш хто: не переходь межу”. “Передайте, самі знаєте кому: я її давно перейшов”. Такий діалог відтворив у Верховній Раді України міністр внутрішніх справ Юрій Луценко після арешту голови Донецької обласної ради Бориса Колесникова.

“Термінатор”,— називають його прихильники. “Клоун”,— цідять крізь зуби опоненти.

Народився Юрій Луценко в 1964 році в Рівному. Закінчив Львівський політехнічний інститут, факультет електронної техніки.

Після двох років армії працював майстром дільниці, головним конструктором Рівненського заводу “Газотрон”.

З 1994 року він був заступником голови Рівненської облради.

Потім Юрій Луценко переїздить до Києва, працює заступником міністра у справах науки і технологій, помічником Прем‘єр-міністра України Валерія Пустовойтенка.

З 1999 року до 2002 року - помічник-консультант народного депутата України Олександра Мороза.

Широкому загалу Юрій Луценко став відомий як співголова акції “Україна без Кучми!”, яка почалася в грудні 2000 року.

У 2002 року він стає народним депутатом України за списком Соціалістичної партії.

Далі президентські вибори, Помаранчева революція, польовий командир Майдану і посада міністра внутрішніх справ.

За майже 2 роки роботи бандити так і не сіли в тюрми. Щоправда, дехто опинився за межами України.

Говорить журналіст Олег Єльцов.

Олег Єльцов: Дуже багато гучних заяв, які личать політику, але не личать міністру. Жодних виправлень в роботі міліції і реформ, які потребує міліція вже не один рік, не відбулося.

Віктор Міняйло: 1 грудня 2006 року антикризова коаліція звільняє Юрія Луценка з посади міністра внутрішніх справ. Реакція не забарилася.

Юрій Луценко: Я хочу сформувати громадянський рух в Україні, який вийде за рамки помаранчево-синього протистояння.

Віктор Міняйло: З січня цього року він стає лідером “Народної самооборони”. Поїздки регіонами, барабани і агітація за весняний похід на Київ.

Похід зупиняє підписка про невиїзд, обшук у квартирі, кримінальна справа, і вже самого Юрія Луценка викликають у Генпрокуратуру.

Юрій Луценко: Мені нічого не відомо, що проти мене висунули. Мені не пред’явили жодного звинувачення.

Віктор Міняйло: Майже 2 роки тому саме до цієї ж Генпрокуратури викликали Бориса Колесникова. Ми попросили його оцінити ситуацію.

Борис Колесников: Я ж не Луценко, щоб навішувати ярлики, так як він, такий дешевий клоун.

Віктор Міняйло: Наразі Подільський районний суд Києва призупинив рішення Печерського райсуду Києва про кримінальну справи проти Юрія Луценка для визначення законності її порушення.

Юлія Жмакіна: Портрет Юрія Луценка підготував мій колега Віктор Міняйло.

Зараз з нами на зв’язку власний кореспондент Радіо Свобода саме у рідному місті нашого героя, Рівному, Валентина Одарченко.

Валентино, а чим запам’ятався рівнянам Луценко? Я маю на увазі, що ще з минулого його життя, до всеукраїнського масштабу.


Валентина Одарченко: Якщо говорити про Луценка, то треба говорити про родину Луценків через те, що Юрію Луценку часто дорікають тим, ким був його батько.

Ми пам’ятаємо, що народним депутатом він був у фракції комуністів, очолював комітет. А в Рівному він був довгий час секретарем, який займався економічними питаннями у місті. І досить недовгий час першим секретарем міськкому партії.

Взагалі родина ця завжди була в Рівному, як на долоні. Мабуть, через те, що всі секретарі: і перші, і другі — жили в особняках, вони вимагали цього для себе, а родина Луценків жила в звичайному багатоквартирному будинку. Власне, спілкувалися з сусідами.

Я добре пам’ятаю його батька. Це була достатньо комунікабельна людина. Незважаючи все-таки на те, що керівник Компартійної структури, він дуже багато зробив для міста.

Юлія Жмакіна: Валентино, на думку рівнян, змінюється нині Луценко, ну в контексті різної риторики щодо там зради, зміни, переходів?

Валентина Одарченко: Місцеві комуністи за прикладом свого нинішнього лідера вважають Юрія зрадником батька. Але вони забувають, що Соцпартія, членом якої Юрій став на самих початках, з’явилася насправді на кухні у Віталія Луценка за участю Юрія.

Вже тоді батько розумів, що ліва політична організація має бути більш прогресивною. Але він сам пояснював, що він не може покинути людей, з якими він був пліч-о-пліч все життя.

Юлія Жмакіна: А до останнього вояжу, так би мовити, проекту “Національної самооборони” як ставляться рівненські журналісти?

Валентина Одарченко: Преса проект підтримує. Особливо підтримує Луценка після того, що сталося з ним у Києві.

Але справа в тому, що преса так само є різна, є партійна преса. У нас фактично бруд на Луценка ллє єдина газета “Волинь”. Це газета обласної організації УНП.

До речі, Луценко про Костенка, як і Костенко про Луценка ніколи нічого дуже поганого не казали. Але Василь Червоній та керована ним газета, на жаль, називали його і фашистом, і замаскованим комуністом.

(Скорочена версія. Повну версію “Вечірньої Свободи” слухайте в аудіозапису.)

Матеріали до теми:

• Політичне дежавю, або Чому українська влада вдалася до обшуку й допиту екс-міністра МВС Юрія Луценка? • Невиїзний? З Луценка взяли підписку про невиїзд, а перед тих обшукали його квартиру. • Політичне дежавю, або Чому українська влада вдалася до обшуку й допиту екс-міністра МВС Юрія Луценка? • Мер Харкова Михайло Добкін: “Ми з Юрієм Луценком є людьми з різних планет”.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG