Доступність посилання

04 грудня 2016, Київ 10:42

Літній час – не для всіх. Чому?


Людмила Ваннек Прага, 26 березня 2007 (RadioSvoboda.Ua) - Цей тиждень для слухачів Ранкової Свободи почався з нового ефірного часу, але не тільки! Бо це також перший робочий тиждень у новому, літньому,часі. Чи вам не важко було вставати на годину раніше? Власне, такий перехід з одного часу на інший тому й проводять у неділю, щоб хоч трохи адаптуватися перед початком роботи. Втім, попри те, що безліч країн світу роблять ці зміни часу узгоджено, існують все ж і такі, які категорично проти такого кроку. Чому?


"Не рахую годин, якщо це не літні години" – такий напис стоїть на пам’ятнику англійцеві Вільяму Віллету, "невтомному поборникові літнього часу". Ці слова теж викарбувані поряд із сонячним годинником на пам’ятнику. Віллет, однак помер задовго до того, як 1908 року Велика Британія запровадила перехід на літній час.

Ще раніше англійське місто Грінвіч стало своєрідним центром часу

У 1883-му році, за міжнародною угодою, час на довготі королівської обсерваторії у Грінвічі був визначений як світовий стандарт. Оскільки більшість країн тоді з цим погодилась, вони почали рахувати свій час, додаючи або віднімаючи від "середнього за Грінвічем".

Однак запровадження потім літнього часу тільки ускладнило справу: навесні треба переставляти стрілки на годину вперед, а восени – навпаки , крутити годинник назад. Багато країн з різних причин цього не роблять. А в деяких, зокрема азійських, розібратися у часовій плутанині просто важко! Уявіть: Іран – випереджає на півгодини Ірак на заході, а щодо Афганістану – відстає на годину на сході. Але Афганістан – тільки на півгодини позаду своїх сусідів, то ж коли в Кабулі полудень, то в Туркменістані, Узбекистані, Таджикистані та Пакистані – пів на першу! Чи ж не простіше цим країнам перейти до визнаної багатьма норми літнього часу?

Ніклас Свансторм – Директор інституту сучасних досліджень Шовкового Шляху при університеті у шведському Упсаалі пояснює: "Це політичне самовираження. Попросту ви хочете заявити про вашу національну відмінність, вашу національну незалежність, залишаючись іншими. Один з випадків – це Непал, де часова різниця з Індією – тільки 15 хвилин. Цей політичний аспект викликає сміх! Коли ви так близько до іншої країни і так багато маєте схожого, і все ж шукаєте щось, що вас робить унікальним або іншим. І часові зони належать до таких речей".

Досліджуючи часову плутанину з колишніми радянськими азійськими республіками, які не хочуть переходити на літній час, інший експерт, Гууман Пеймані, дійшов ось якого висновку: "Вони хочуть відрізнятися від Росії. Це факт. І за цим стоять також певні політичні моменти. А от щодо їхніх відносин один з одним, то на час здобуття незалежності нікому з них не спало на думку, що треба мати різні часові пояси,щоб захистити свої політичні чи економічних інтереси”, — вважає Пеймані, незалежний консультант із Женеви, який працює з фірмами, що займаються комерцією у Середній Азії.

До пострадянських країн, які відмовляються переходити на літній час, належить і Грузія. А чому? Про це я запитала журналіста Радіо Свобода Окропіра Рукадзе: "Там називають 2 причини. Одна — це людський фактор, який базується на тому, що в Грузії й без того не починають працювати рано. Люди не встають рано, життя не починається рано. Тому немає сенсу міняти час! Замість того, щоб спалювати енергію в ту годину, ми можемо в цьому випадку використовувати сонячне світло! Відтак другий фактор — економічний: Грузія вважає, що більше енергії йде на сам перехід на інший час, а вони хочуть навпаки економити енергію і ресурси тим, що не переходять на цей новий час" .

Відтак я знову повертаюсь думками до англійця Вільяма Віллета, про якого розповідала на початку.

В одній із листівок він написав: "Світло — це один із найбільших дарів Творця для людини. Коли навколо світло, скрізь панує радість, не так сильно тистнуть турботи і з''являються сили, щоб далі боротися за життя". Такими були аргументи "невтомного поборника літнього часу", мрія якого здійснилася тільки після його смерті.
XS
SM
MD
LG