Доступність посилання

ТОП новини

Залежність не буває більш складною чи менш складною


Леся Бакалець Ворзель, Київщина, 26 березня 2007 (RadioSvoboda.Ua) – Наркоманія, алкоголізм, анорексія і азартні ігри – від цього лікують в Інституті залежності, що нещодавно відкрився під Києвом. Він розташований на території психоневрологічної лікарні і зараз має перших 5 пацієнтів.

Сосновий ліс навколо, свіже повітря та абсолютна тиша, особливо контрастно у порівнянні з київськими вулицями. Тільки надпис “Психоневрологічна лікарня” нагадує, що це не курорт.

Путівку сюди вже придбав Сергій. Він наркозалежний із досвідом – вживає хімічні речовини 11 років. Про центр він дізнався сам і приїхав із маленьким рюкзаком у день відкриття. Каже, визнати себе наркоманом дуже складно – все чекаєш, що після чергової дози стане краще, а стає тільки гірше: “Ви дивитесь у вікно, і вам приємно дивитися на сонце, а коли я сидів і мене “ламало”, воно мене не радувало, мене радувало, коли переді мною лежав героїн чи щось подібне. Сьогодні мені потрібно цьому всьому вчитися”.

Спочатку таких хворих, як Сергій, кладуть у лікарню, що розташована поруч, – щоб вивести наркотики з організму. В самому ж центрі надається виключно психологічна допомога.

За повний стаціонар на 28 днів Сергій платить дві з половиною тисячі доларів. За ці гроші має чотириразове харчування, різноманітні психологічні тренінги зранку до вечора та світлу кімнату з великими вікнами. Правда, живе він в ній не сам – палати розраховані на 2-3 особи.

Допомагатимуть колишні наркозалежні

Сергій має дві незакінчені вищі освіти, а як одужає, планує вивчитись на психолога. А потім допомагати нарокозалежним. Як це зараз робить його консультант Андрій. Він уже 3 роки не вживає наркотики, але все одно називає себе наркоманом. Каже, що про такий досвід забувати не можна. Він краще за будь-якого лікаря розуміє, як себе поводити з хворими: “Головне тут не забувати, що це хвороба, і це хворі люди. І хвороба ця може проявлятися по-різному. Наше завдання ставитись до цього з розумінням. Перший час підтримка дуже потрібна. Багато хто вважає це пороком чи дефектом характеру, але насправді це хвороба”.

Так само хворобою Володимир Ярий, голова правління інституту, називає і анорексію, булемію, прив’язаність до комп’ютерних ігор – будь-яку залежність. Він каже, що всім однаково складно подолати таку проблему. І всі однаково хочуть позбутися її.

Володимир Ярий: “Будь-яка залежна людина хоче позбутися цієї проблеми. Але жодна залежна людина не хоче нічого для цього робити. Але опиратися тільки на “хочу” – це дуже не професійно. Бо суть залежності якраз і полягає в тому, що людина хоче і не хоче одразу, вірить і не вірить”.

Важливо чесно називати діагноз

Біля входу в Інститут залежності висить табличка із надписом: “Не кожна людина — наркоман, але кожен наркоман— людина”. Володимир Ярий пояснює, чому в стінах реабілітаційного центру важливо саме використовувати термін наркоман, а не наркозалежний. Коректність тут ні до чого.

Володимир Ярий: “Визначення себе як наркомана – це і є перша ступіть усвідомлення наявності проблеми. Для нас це дуже важливо. Не важливо, щоб такий діагноз зробили лікарі чи бабки під під’їздом – головне, щоб людина сама це визнала”.

Інститут залежності поки що може прийняти 16 хворих. Для того, щоб записатися, потрібно просто приїхати на консультацію. Тут гарантується анонімність і дозволяється курити.
XS
SM
MD
LG